ун. № 2608/18208/12
пр. № 2/759/1652/14
11 ãðóäíÿ 2014 ðîêó Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого-судді П»ятничук І.В.,
при секретарі Іванові К.Ю., Колодій Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом
Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
до
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
про стягнення заборгованості, суд, -
Позивач ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та просив суд постановити рішення яким стягнути з відповідачів на користь банку солідарно заборгованість в розмірі 9342, 52 доларів США що за курсом НБУ від 11.07.2012 р. за кредитним договором № К2Н0А500055020 від 28.10.2005 р.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 28.10.2005 р. укладено кредитний договір № К2Н0А500055020, згідно до вимог даного кредитного договору позивач зобов»язувався надати відповідачу ОСОБА_1, кредит в розмірі 7857 доларів США на термін до 25.10.2012 р. а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом в строки та в порядку, встановленому кредитним договором. Позивач зазначає, що позичальник не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку із чим станом на 11.07.2012 року має заборгованість перед позивачем на суму 9342,52 долари США, яка складається з наступного : 4556,90 доларів США - заборгованості за кредитом, 2460,73 долари США - заборгованості за процентами за користування кредитом, 661,96 долар США - заборгованості по комісії за користування кредитом, 1662,93 доларів США - пені за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором. В забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором між позивачем та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 був укладений договір поруки. Позивач вказує, що відповідно до п. 5 договору поруки позивачем було направлено на адресу відповідача (поручителя за договором поруки) письмову вимогу із зазначенням невиконаних зобов'язань. Згідно п. 6 договору поруки, поручитель зобов'язаний виконати зобов'язання, зазначене у письмовій вимозі кредитора протягом п'яти календарних днів з моменту її отримання. Як зазначає позивач, згідно з даними реєстру відправлених претензій, письмову вимогу до відповідача було направлено16.07.2012 року, однак своїх зобов'язань за договором поруки відповідач не виконав, а тому посилаючись на положення ст.ст. 1054, 525, 526, 530, 554, 610 ЦК України позивач просить стягнути з відповідачів суму заборгованості та судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору.
В судовому засіданні представник позивача підтримала вимоги позовної заяви з підстав викладених у ній, просить позов задовольнити і додатково пояснив суду, що окрім договору поруки в забезпечення виконання умов договору кредиту між позивачем та ОСОБА_1 був укладений договір застави автотранспортного засобу. У зв'язку з неможливістю виконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань за кредитним договором, остання передала за актом заставний автомобіль, який був реалізований банком однак вказаних коштів не вистачило для покриття всієї заборгованості, тому позивач звернувся до суду і просить стягнути з відповідачів як боржника так і поручителів за даним договором залишок заборгованості у сумі 74646 грн. 73 коп.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явилась, направив до суду свого представника з належним чином оформленими повноваженнями, тому суд вважає можливим розгляд справи в її відсутності.
Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала щодо заявлених позовних вимог вказуючи на те, що дійсно даний кредитний договір було укладено між позивачем та відповідачем, остання отримала кошти за які було придбано автомобіль «ДЕУ Сенс» за 40500 грн. який і став предметом застави відповідно до договору застави, до 2008 р. відповідачем сплачувались належні платежі за даним кредитним договором, однак в кінці 2008 р. в зв»язку з зміною економічної ситуації в країні, відповідач вже не мала змоги сплачувати кошти за даним кредитним договором і 30.03.2009 р. в рахунок погашення заборгованості видала довіреність на ім.»я працівників банку на продаж даного автомобіля, в подальшому працівники банку запевнили відповідача що за рахунок коштів від продажу автомобіля заборгованість за даним кредитним договором буде погашена, 30.03.2009 р. відповідачу була видана довідка про те, що нею повністю погашена заборгованість за кредитним договором. Враховуючи те, що відповідач виконала всі свої зобов'язання за договором кредиту, що підтверджується відповідним листом банку, який наявний в матеріалах справи, також вказуючи на те, що відповідач жодним чином не приймала участі в реалізації автомобіля і їй нічого не було відомо про те яким чином та за яку ціну було реалізовано автомобіль, який передавався в заставу банку, просила в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити.
Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 в судові засідання не з»явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, тому суд вважає можливим розглянути справу в їх відсутності.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 28.10.2005 р. укладено кредитний договір № К2Н0А500055020, згідно до вимог даного кредитного договору позивач зобов»язувався надати відповідачу ОСОБА_1, кредит в розмірі 7857 доларів США на термін до 25.10.2012 р.( а.с. 20-23).
Крім того 28.10.2005 р. між ОСОБА_1 - заставодавцем та ЗАТ КБ « ПриватБанк» - заставодержателем укладено договір застави автотранспорту, відповідно до п.2 даного договору за даним договором заставою забезпечується виконання зобов»язань позичальника за кредитним договором № К2Н0А500055020, повернення кредиту наданого у вигляді не поновлюваної кредитної лінії в сумі 10574 долари США у т.ч. на придбання автомобіля - 7957 доларів США, сплати страхових платежів 2617 доларів США у строк до 25.10.2012 р. включно, відповідно до п. 6 даного договору заставодавець надав в заставу наступне майно - автомобіль ЗАЗ ДЕО Т13110, 2005 р. випуску, р/н НОМЕР_1 ( а.с. 24-28).
В забезпечення виконання кредитного договору 28.10.2005 року між позивачем та відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісії, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків (а.с. 29-32).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави)(ст. 572 ЦК України).
За змістом ст.ст. 553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 передала банку заставний автомобіль 31.01.2009 року, що підтверджується відповідним актом передачі (а.с. 199 ), а також видала довіреність працівнику банку на користування та розпорядження заставним автомобілем (а.с. 1-5, т.с. 2).
Крім того, 30.03.2009 р. Філія «Розрахунковий центр» «Приватбанк» видано ОСОБА_1 довідку відно до якої вказано що заборгованість останньої перед філією «Розрахунковий центр « ПриватБанк погашена в повному обсязі ( а.с. 200).
На час розгляду справи позивач вказує суду на те, що даний автомобіль який був предметом застави за даним кредитним договором реалізовано 18.06.2010 р. за ціною 3755,51 доларів США, однак надати суду документи які підтверджують реалізацію змоги не мають, проведення реалізації доводять випискою по рахунку НОМЕР_2 ( а.с. 235).
Однак суду жодним чином позивачем не доведено, яким чином, коли та за якою ціною мала місце реалізація заставного майна, де знаходився автомобіль з моменту передачі його банку 31.0.12009 р. та до часу реалізації на який вказує позивач - 18.06.2010 р.
Слід зазначити, що відповідно до п.п. 21, 22 вказаного договору застави, звернення стягнення на предмет застави у випадках, передбачених п.п. 15.7.1., 15.7.2., 15.7.3., цього договору, здійснюється відповідно до чинного законодавства України будь-яким із способів та цього договору.
В акті від 31.01.2009 р. (а.с. 199), підписаному ОСОБА_1 та представником банку вказано, що автомобіль передається і доручається «Приватбанку» передати його на реалізацію по ринковій ціні і направити виручені кошти на погашення заборгованості.
І лише в червні 2010 р. заставний автомобіль було продано документів відповідно до яких було реалізовано даний предмет застави суду не надано.
При цьому, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства не тільки божником, але і кредитором.
За змістом ст. 20 Закону України «Про заставу», заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
При частковому виконанні боржником забезпеченого заставою зобов'язання застава зберігається в початковому обсязі.
Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.
Реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.
Згідно ст. 21 Закону України «Про заставу», реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором.
Якщо другий і наступні аукціони (публічні торги) оголошені такими, що не відбулися, заставодержатель має право залишити заставлене майно за собою за початковою ціною, яка була запропонована на останньому аукціоні (публічних торгах). У разі якщо заставодержатель відмовився залишити заставлене майно за собою, це майно реалізується у встановленому порядку, якщо інше не передбачено договором.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про заставу» у випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.
Як зазначено у п. 25 договору застави нерухомого майна укладеному між позивачем та відповідачем, в разі продажу предмету застави на публічних торгах заставодержатель відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» здійснює реалізацію предмета застави у порядку передбаченому Постановою Кабінету Міністрів України №1448 від 22.12.1997 оку, якщо інше не передбачено законодавством на день реалізації предмету застави.
Згідно Постанови КМУ «Про затвердження положення про проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна»від 22.12.1997 року № 1448, це положення відповідно до пункту 12.3.4 статті 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», визначає порядок проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна, на яке згідно із законодавством звернено стягнення.
Таким чином, судом встановлено, що позивачем порушено вимоги Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», статтею 26 якого передбачено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:
1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом;
2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;
3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;
4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.
5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до договору застави рухомого майна, пунктом 24 договору застави передбачено, що звернення стягнення на предмет застави за вибором заставодержателя здійснюється з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку будь-яким із способів: - шляхом передачі предмету застави у власність заставодержателю в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором; шляхом продажу заставодержателем предмету застави з укладенням договору купівлі-продажу з третьою особою-покупцем або на публічних торгах; шляхом безпосереднього продажу предмету застави покупцю, в тому числі з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмету застави від імені заставодавця; на підставі виконавчого напису нотаріуса; іншим не забороненим чинним законодавством способом.
Як вбачається з акту від 31.01.2009 року, ОСОБА_1 передала у заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» автомобіль « ЗАЗ ДЕО Сенс», д.н. НОМЕР_1 разом з технічним паспортом на автомобіль та 1-м комплектом ключів, заборгованість у позичальника на момент передачі транспортного засобу банку в заклад в даному акті не вказана ( а.с. 199).
Не заперечуючи даного факту, представник банку повідомила про реалізацію даного автомобіля за 3755, 51 доларів США 18.06.2010 року, проте жодних доказів тих обставин, у якому порядку та яким чином було проведено звернення стягнення на автомобіль, яка оцінка вартості автомобіля, підтвердження розміру коштів, що надійшли саме від продажу автомобіля - представник позивача не наддала.
Статтею 30 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що протягом десяти днів із дня продажу предмета забезпечувального обтяження обтяжувач-продавець відповідного рухомого майна зобов'язаний надати боржнику та всім обтяжувачам, на користь яких було встановлене зареєстроване обтяження цього рухомого майна, письмовий звіт про результати продажу.
Разом з тим, позивач ПАТ КБ «Приватбанк» не лише не повідомив відповідача про реалізацію автомобіля і не надав йому письмовий звіт про результати продажу, а продовжував у період з 18.06.2010 р. до 11 липня 2012 р. нараховувати проценти та пеню на суму визначеної ним на власний розсуд заборгованості по кредиту.
Згідно з ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, оскільки за умови порушення позивачем умов договору застави щодо порядку реалізації автомобіля, наведених вище вимог Закону України «Про заставу» та Постанови КМУ «Про затвердження положення про проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна» в процесі реалізації заставленого майна, та розмір заявленої позивачем до стягнення заборгованості за кредитним договором належним чином не підтверджено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 88, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 509, 526, 543, 553, 554, 572, 1054 ЦК України, Законом України «Про заставу», Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про проведення аукціонів (публічних торгів) з реалізації заставленого майна» від 22.12.1997 року № 1448, суд, -
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
ун. № 2608/18208/12
пр. № 2/759/1652/14
11 грудня 2014 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:
головуючого-судді П»ятничук І.В.,
при секретарі Іванові К.Ю., Колодій Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовом
Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"
до
ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3
про стягнення заборгованості, суд, -
Керуючись ст. 209, 218 ЦПК України, суд, -
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: