ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
03 грудня 2014 року 09:50 № 826/15784/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів:
головуючого судді Аблова Є.В.,
судді Амельохіна В.В.,
судді Шулежка В.П.,
при секретарі Мальчик І.Ю.,
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Тараненка В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції України про стягнення середнього заробітку за час затримки у поновленні на роботі,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної екологічної інспекції України про стягнення з Державної екологічної інспекції України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки у поновленні на роботі, починаючи з 19 вересня 2011 року і по день прийняття постанови суду.
Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що з моменту винесення постанови суду про поновлення на роботі з 19.09.11 р. і по теперішній час він ніде не працював, інших доходів, за період невиконання рішення суду про його поновлення на роботі не мав, що призвело до порушення його прав та інтересів.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на умисне ухиляння позивача від запропонованих у встановленому порядку вакантних посад, на виконання рішення суду, зазначивши, що позивач ухиляється від працевлаштування з метою помісячного отримання відповідно до рішення суду середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, суд дійшов висновків про наступне.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року №1058-р ОСОБА_1 звільнено з посади першого заступника начальника Держекоінспекції.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2010 року по справі №2а-14578/09/2670 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про визнання неправомірним та скасування розпорядження та поновлення на роботі, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.02.2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.09.2013 року, визнано протиправним і скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року №1058-р про звільнення ОСОБА_1 з посади першого заступника начальника Державної екологічної інспекції; визнано протиправним та скасовано пункт 1 наказу Державної екологічної інспекції від 30 листопада 2009 року №111-О; зобов'язано Кабінет Міністрів України поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Державної екологічної інспекції з 30 листопада 2009 року шляхом видання відповідного розпорядження; стягнуто з Державної екологічної інспекції на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 31 905,75 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.13 року по справі №2а-14578/09/2670 замінено боржника у виконавчому провадженні №18892188 - Кабінет Міністрів України на Голову Державної екологічної інспекції України; частково задоволено заяву Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про зміну способу та порядку виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2010 року у справі № 2а-14578/09/2670; змінено спосіб та порядок виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2010 року у справі № 2а-14578/09/2670, а саме: "зобов'язати Кабінет Міністрів України поновити ОСОБА_1 на посаді першого заступника начальника Державної екологічної інспекції з 30 листопада 2009 року шляхом видачі про це відповідного розпорядження" змінити на "зобов'язати Голову Державної екологічної інспекції України винести наказ про прийняття ОСОБА_1 на роботу шляхом переведення з 14 червня 2012 року на керівну посаду в Державній екологічній інспекції України з урахуванням його фаху".
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2012 року по справі №2а-13463/11/2670 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державної екологічної інспекції про стягнення заробітної плати, залишеною без змін Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2012 р., стягнуто з Державної екологічної інспекції на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2010 року у справі № 2а-14578/10/2670 за період з 19 березня 2010 року по 18 вересня 2011 року, з розрахунку, що його середньомісячний заробіток складає 9 358,96 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.04.2013 року по справі №2а-13463/11/2670 задоволено заяву ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення, якою роз'яснено, що середній заробіток ОСОБА_1, який підлягає стягненню на його користь з Державної екологічної інспекції за період з 19 березня 2010 року по 18 березня 2011 року, складає 168036,95грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.11.2013 року по справі №2а-14578/09/2670 замінено боржника за виконавчим листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 березня 2010 року про стягнення з Державної екологічної інспекції на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 9358,96 грн., а саме: Державну екологічну інспекцію (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 3, корпус, 2, ідентифікаційний номер 05387286) на Державну екологічну інспекцію України (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 3, корпус, 2, ідентифікаційний код 37508533).
Як встановлено судом, Державною виконавчою службою України відкрито виконавче провадження на виконання виконавчого листа по справі №2а-14578/09/2670 щодо поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся з листом від 02.04.14 р. до Державної екологічної інспекції України щодо виконання рішень суду відносно відновлення права позивача на роботу у Державній екологічній інспекції України та виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Листом від 23.05.14 р. №5-18-739 Державною екологічної інспекцією України позивача повідомлено, що на виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.10 р., вимоги державного виконавця від 10.04.2014 р., ухвали від 12.11.2013 р. по справі № 2а-14578/09/2670, з метою добровільного виконання рішення суду, Державною екологічною інспекцією України запропоновано позивачу керівні посади, а саме: першого заступника начальника Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, першого заступника начальника Державної екологічної інспекції Азовського моря, першого заступника начальника Державної екологічної інспекції у Миколаївській області, заступника начальника Державної екологічної інспекції у Івано-Франківській області та заступника начальника Державної екологічної інспекції у Кіровоградській області.
Листом Державної екологічної інспекції України від 04.06.14 р. №7-11/4131/(ДЕІ) надано відповідь на лист ОСОБА_1 від 05.05.14 р., яким повідомлено, що Державна екологічна інспекція України листом від 30.05.14р. №5-6/591 звернулась до Державної виконавчої служби України з заявою про надання роз'яснення щодо необхідності сплати податку з фізичних осіб із суми середнього заробітку.
Окрім того, Державною екологічною інспекцією України на адресу позивача надіслано пропозицію щодо поновлення на посаді від 07.08.14 р. №5-17-1180, відповідно до якої на виконання рішення суду по справі №826/14578/09/2670 Державною екологічною інспекцією України запропоновано наступні керівні вакантні посади: першого заступника начальника Державної екологічної інспекції Азовського моря, заступника начальника Державної екологічної інспекції у Одеській області, заступника начальника Державної екологічної інспекції у Івано-Франківській області.
Листом Державної екологічної інспекції України від 14.11.14 р. №6-10-2582 відповідачем запропоновано ОСОБА_1 для узгодження наступні керівні посади: начальника ДЕІ у Вінницькій області, начальника ДЕІ у Івано-Франківській області, начальника ДЕІ у Київській області, начальника ДЕІ у Кіровоградській області, першого заступника начальника ДЕІ у Львівській області, першого заступника начальника ДЕІ у Миколаївській області, начальника ДЕІ у Херсонській області, начальника ДЕІ у Хмельницькій області, начальника ДЕІ у Черкаській області, заступника начальника ДЕІ у Чернігівській області, заступника начальника ДЕІ Азовського моря, начальника відділу документального, інформаційного та матеріально-технічного забезпечення Державної екологічної інспекції України.
Відповідно до зазначених вище листів Державна екологічна інспекція України зазначила про необхідність в найкоротший термін в письмовій формі повідомити про наслідки розгляду позивачем зазначених пропозицій щодо запропонованих вакантних посад.
Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 не вжито жодних заходів з приводу погодження із запропонованими посадами, письмових повідомлень стосовно їх погодження або відхилення до Державної екологічної інспекції України не надходило.
Позивач в судовому засіданні не заперечував надання Державною екологічною інспекцєю України пропозицій щодо зайняття керівних вакантних посад, починаючи з травня 2014 року.
Водночас, як встановлено судом, позивача поновлено на посаді рішенням суду від 18.03.2010 року.
Вимогами ч.5 ст.124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст. 256 КАС України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
В силу вимог ч.2 ст.257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Відповідно до частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Право на компенсацію заробітку, втраченого за час виконання судового рішення про поновлення на роботі, встановлено статтею 236 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Стаття 236 Кодексу законів про працю України передбачає обов'язок власника, а у сфері публічно-правових правовідносин - суб'єкта владних повноважень, виплатити працівникові середній заробіток або різницю в заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. В цьому випадку орган, який розглядав спір, виносить ухвалу про виплату вказаного відшкодування.
Суд звертає увагу, що в силу положень ст. 236 Кодексу законів про працю України, саме той орган, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі, вирішує питання про здійснення виплати середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.
Як уже зазначалось вище, питання щодо поновлення позивача на посаді вирішено Окружним адміністративним судом міста Києва у справі №2а-14578/09/2670, в якій, виходячи з наведеного, і повинно бути розглянуто вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.
Питання про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення не може розглядатись як новий публічно-правовий спір.
Така позиція викладена і в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 19 червня 2013 року №К/9991/92667/11 та від 16.10.14р. К/9991/59485/12.
Стаття 6 КАС України визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що спосіб захисту, застосований судом у судовому рішенні, має призводити до поновлення права особи.
Крім того, здійснюючи передбачене ст. 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Враховуючи, що під час розгляду та вирішення даної справи по суті судом встановлено обрання позивачем способу захисту порушеного права, який не відповідає тому, що передбачений чинним законодавством, суд, з урахуванням наведеного, приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Головуючий суддя Є.В. Аблов
Суддя В.В. Амельохін
Суддя В.П. Шулежко