ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
16 грудня 2014 року справа № 813/7582/14
14 год. 44хв. зал судових засідань №6
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,
за участю:
представників позивача Каськова С.О., Телішевського І.Д.,
представника відповідача Петришина Р.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського комунального підприємства "Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, управління Державної казначейської служби України в Галицькому районі м.Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Львівське комунальне підприємство "Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району" (далі - ЛКП «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.10.2014р. №0008761501 та №0008771501.
Ухвалою суду від 02.12.2014р. до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління Державної казначейської служби України в Галицькому районі м.Львова.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно нарахував позивачу штраф за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість. Позивач зазначає, що у його діях відсутня вина за несвоєчасну сплату податку на додану вартість, тому нарахування йому штрафних санкцій є безпідставним.
Представник відповідача подав до суду заперечення на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову. Свої заперечення обґрунтовує тим, що факт порушення позивачем строків сплати податку на додану вартість встановлений актом від 09.10.2014р. №1531/390/03349022. На підставі вказаного акта відповідач правомірно виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково зазначили, що заборгованість позивача зі сплати податків і зборів виникла, у зв'язку з затримкою у проведенні вказаних платежів управлінням Державної казначейської служби України в Галицькому районі м.Львова.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, наведених у письмовому запереченні. Додатково пояснив, що норми Податкового кодексу України не покладають на представників контролюючого органу обов'язку з'ясовувати суб'єктивну сторону податкового правопорушення.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, хоча належним чином повідомлялась про дату, час і місце проведення судового засідання. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника відповідача до суду не надходило.
Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.
Головним державним ревізором-інспектором відділу контролю за декларуванням податку на додану вартість управління оподаткування та контролю об'єктів і операцій ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ Міндоходів у Львівській області Джиговським А.Р. проведено перевірку дотримання ЛКП «Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району» вимог п.203.2. ст.203 ПК України за період з 30.05.2012р. по 22.08.2014р. За результатами перевірки складено акт від 09.10.2014р. №1531/390/03349022.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п.203.1 ст.203, п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.126.1 ст.126 ПК України, яке полягає у несвоєчасній сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість до 30 календарних днів у сумі 376213,50грн. та від 31 календарного дня у сумі 176894,25грн.
На підставі вказаного акта перевірки винесено податкові повідомлення-рішення:
1) від 27.10.2014р. №0008761501, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 35378,85грн.;
2) від 27.10.2014р. №0008771501, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у сумі 37621,35грн.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Пунктом 203.1 ст.203 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно з п.126.1 ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених вказаним Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Суд встановив, що позивач не сплатив у встановлений строк суми узгодженого податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість відповідно до податкових декларацій №9027708523 від 18.05.2012р., №9035201227 від 20.06.2012р., №9049905784 від 17.08.2012р., №9072712293 від 19.11.2012р., №9080382321 від 20.12.2012р., №9085228190 від 18.01.2013р., №9007825150 від 19.02.2013р., №9008189397 від 20.02.2013р., №9014125211 від 19.03.2013р., №9010621979 від 04.03.2013р., №9028582152 від 17.05.2013р., №9028597766 від 17.05.2013р., №9058246575 від 18.09.2013р., №9065932054 від 18.10.2012р., №9074528235 від 19.11.2013р. Вказаний факт позивачем не заперечується.
Позивач зазначає, що податкова заборгованість ЛКП "Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району", яке є комунальним підприємством, виникла, у зв'язку з несвоєчасним перерахуванням коштів управлінням Державної казначейської служби України в Галицькому районі м.Львова. Тому, прострочення сплати податків відбулося не з вини позивача, а з вини управління Державної казначейської служби України в Галицькому районі м.Львова.
Листом управління Державної казначейської служби України в Галицькому районі м.Львова від 01.12.2014р. №03-15/534 позивачу повідомлено, що затримка в оплаті платіжних доручень мала місце, у зв'язку необхідністю виконання насамперед захищених статей видатків бюджету з метою уникнення соціальної напруги.
Відповідно до п.109.1 ст.109 ПК України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених вказаним Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Суд зазначає, що з наведеного визначення не вбачається обов'язок контролюючих органів при притягненні до відповідальності за порушення податкового зобов'язання з'ясовувати суб'єктивну сторону податкового правопорушення, оскільки така не є обов'язковим елементом складу правопорушення.
З огляду на наведене, суд вважає, що відсутність вини у діях позивача не може бути підставою для звільнення від відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість.
Крім того, суд звертає увагу, що позивач міг звернутися до відповідача в порядку, передбаченому ст.100 ПК України, з заявою про розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно нарахував позивачу штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 73000,2грн., а тому, податкові повідомлення-рішення відповідача від 27.10.2014р. №0008761501 та №0008771501 є правомірними та скасуванню не підлягають.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати підлягають стягненню з позивача.
Частиною 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. передбачено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
При поданні адміністративного позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 183грн., що підтверджується платіжним дорученням від №707 від 04.11.2014р.
Таким чином, суд вважає, що з позивача слід стягнути решту суму судового збору у розмірі 1644,00грн.
Керуючись ст.ст. 4, 7-11, 14, 69-71, 72, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у задоволенні адміністративного позову Львівського комунального підприємства "Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району" до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, управління Державної казначейської служби України в Галицькому районі м.Львова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.
Стягнути з Львівського комунального підприємства "Шляхово-ремонтне підприємство Галицького району" судовий збір в розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 00 коп. до Державного бюджету України.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови суду складений та підписаний 22.12.2014р.
Суддя А.Г.Гулик