29 жовтня 2014 року 810/5615/14
м. Київ
Суддя Київського окружного адміністративного суду Журавель В.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Обухівського міськрайонного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся Обухівський міськрайонний центр зайнятості з позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю в сумі 3665,29 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ОСОБА_1 28.11.2013 надано статус безробітної та встановлено допомогу по безробіттю. У подальшому при перевірці встановлено, що відповідачу на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 було призначено пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 01.06.2013, тому вона з цього часу не мала права на отримання статусу безробітної та матеріального забезпечення на випадок безробіття. Оскільки відповідач не повідомив про ці обставини позивача при призначенні допомоги по безробіттю, то йому всупереч вимог законодавства було призначено і виплачено вказану допомогу в сумі 3665,29 грн, яка підлягає відшкодуванню.
Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, позовні вимоги позивач підтримав, позов просив задовольнити.
Представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження, проти позову заперечував повністю, у його задоволенні просив відмовити; надав письмові заперечення, в яких зазначив, що справу потрібно було вирішувати в порядку цивільного судочинства, на момент призначення виплат допомоги по безробіттю відповідач був безробітним і не отримував пенсії, тому всі дані, які були надані відповідачем для отримання статусу безробітного та виплати матеріального забезпечення, як на момент їх подання, так і упродовж періоду його перебування на обліку як безробітного, були достовірними. Стверджує, що позивачем не надано до суду доказів вини і недобросовісності відповідача. Зазначає, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 свідчить про протиправність дій саме органу пенсійного фонду, а не відповідача.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступні обставини справи та правовідносини, що склалися між сторонами.
На підставі заяви від 28.11.2013 ОСОБА_1 зареєстровано позивачем як таку, що шукає роботу, та надано статус безробітного. У поданій заяві ОСОБА_1 зазначила, що не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, трудовою діяльністю не займається та пенсії не отримує.
16 липня 2014 року під час проведення позивачем перевірки достовірності даних та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення працівниками Обухівського міськрайонного центру зайнятості складено акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" № 148, яким встановлено, що ОСОБА_1, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості, подала документи в Управління Пенсійного фонду України в м. Обухові та Обухівському районі для оформлення пенсії на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014.
Відповідно до довідки про дохід від 15.07.2014 №274 відповідачу за період з 28.11.2013 по 30.06.2014 нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в сумі 3665,29 грн. Відповідачу 16.07.2014 за №5 направлено претензію з пропозицією добровільно повернути суму виплаченої допомоги по безробіттю в розмірі 3665,29 грн, однак вказані кошти відповідачем повернуто не було.
Згідно з довідкою Управління Пенсійного фонду України в м. Обухів та Обухівському районі Київської області від 14.07.2014 №404, ОСОБА_1 одержує пенсію за віком з 01.06.2013. Як вбачається з матеріалів справи дату призначення пенсії відповідачу визначено рішенням суду.
Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 по справі №372/812/14а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Обухові та Обухівському районі про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Обухівського районного суду Київської області від 13.03.2014 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено, визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Обухові та Обухівському районі Київської області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Обухові та Обухівському районі Київської області призначити ОСОБА_1 пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 01 червня 2013 року. Ця постанова набрала законної сили.
Надаючи правової оцінки відносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відносини у сфері соціального захисту громадян на випадок безробіття регулюються Конституцією України, Законами України "Про зайнятість населення" і "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України від 01.03.1991 №803-XII "Про зайнятість населення" безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.
Частиною 1 статті 43 вказаного Закону передбачено, що статус безробітного може набути, зокрема, особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема, на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.
Згідно з ч. 2 ст. 36 Закону України від 02.03.2000 №1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (надалі - Закон України від 02.03.2000 №1533-III) застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Відповідно до ч.3 ст.36 цього ж Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та наданих соціальних послуг.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.31 Закону України від 02.03.2000 №1533-III виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку. Згідно з п.п.7 п.5.5 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.
Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затверджений спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року №60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року №7-1, визначає механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", пункту 16 частини першої статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та частини третьої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Порядок).
Відповідно до положень пунктів 2-5 зазначеного Порядку, розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним здійснюється шляхом проведення перевірки достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені в документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної. Перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття у разі, коли під час перебування особи на обліку як безробітної до центру зайнятості надійшла інформація від державних органів, підприємств, установ, організацій чи громадян про обставини, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг безробітній особі, яка відрізняється від поданих нею відомостей, або така інформація розміщена в засобах масової інформації.
Як встановлено судом, у період перебування на обліку у районному центрі зайнятості та отримання допомоги по безробіттю відповідачу на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2014 із 01.06.2013 було призначено пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом "б" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Отже, під час отримання відповідачем допомоги по безробіттю з 28.11.2013 за рішенням суду від 21.05.2014 відповідачу призначено пенсію з дати звернення за пенсією, тобто з 01.06.2013. Це означає, що з часу призначення пенсії (з 01.06.2013) відповідач втратив право на отримання вказаної допомоги по безробіттю, отже він не мав права на отримання такої допомоги і станом на день звернення за допомогою (28.11.2013). Разом з тим, суд бере до уваги, що обставинами, які виключають можливість виплати відповідачу допомоги по безробіттю, є призначення йому пенсії, яке ґрунтується на рішенні суду від 21.05.2014. Це означає, що станом на час звернення відповідача до позивача для отримання допомоги по безробіттю, а саме 28.11.2013, таких обставин ще не існувало і відповідач про них не знав.
Тому суд погоджується з твердженням відповідача про те, що всі дані, які були надані відповідачем для надання статусу безробітної та виплати матеріального забезпечення на момент їх подання та упродовж певного періоду його перебування на обліку як безробітного, були достовірними. У зв'язку з цим суд не погоджується з посиланням позивача у позові на приписи п.7 ч.1 ст. 31 Закону України від 02.03.2000 №1533-III, згідно з якими виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості. Судом встановлено, що відповідач не подавав позивачу для отримання виплати допомоги по безробіттю документів, що містять неправдиві відомості.
Разом з тим, суд визнає, що у період отримання державної допомоги по безробіттю відповідач не повідомив позивача про призначення йому за рішенням суду від 21.05.2014 пенсії на пільгових умовах з 01.06.2013, що виключає можливість отримання статусу безробітного і виплати допомоги по безробіттю. Отже, відповідач порушив вимоги ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", оскільки своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови виплати йому забезпечення та надання соціальних послуг. Це означає, що вказану у позові суму допомоги по безробіттю виплачено відповідачу без наявності передбачених законом підстав, а тому вона підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.
З огляду не наведене суд визнає, що позивач обґрунтовано у позові послався на ч.ч.2-3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та на п.п.7 п.5.5 "Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності".
Що стосується посилання відповідача на порушення позивачем способу вирішення спору, то суд зазначає, що цей спір є публічно-правовим, відповідно до приписів п.5 ч.2 ст.17 КАС України відноситься до юрисдикції адміністративного суду і підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Суд бере до уваги, що відповідно до вимог ч.4 ст.38 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом та Законом України "Про зайнятість населення", адміністративних штрафів, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.
Докази, що підтверджують наявність у відповідача заборгованості, позивачем надано суду, їх копії долучені до матеріалів справи. З огляду на наведене суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, вважає вимоги позивача правомірними, а тому позов про стягнення з ОСОБА_1 коштів у сумі 3665,29 грн є таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ч.6 ст.12, ч.1 ст.41, статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-163, 167, 254, 257, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Обухівського міськрайонного центру зайнятості незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 3665 (три тисячі шістсот шістдесят п'ять) грн 29 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Журавель В.О.