"17" грудня 2014 р. Справа № 5019/2785/11
Суддя Марач В.В., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "Дулокомерс" на бездіяльність органу ДВС у матеріалах справи
За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дулокомерс""
до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Рекорд"
про стягнення 43 680 євро, 34 євроцентів
За участю представників
позивача: представники по довіреності Смоловик О.Ю., Терещенко О.М.
від відповідача не з"явився
від органу ДВС: держвиконавець Момонт Н.В.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 01.03.2012 року у справі № 5019/2785/11 з товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дулокомерс" стягнуто 43 680,34 євро, що становить 454 367,26 грн. та 9 087,35 грн. витрат по сплаті судового збору (а.с.69-71, т.І).
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04.2012 р. дане рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" від 01.03.2012 р. без задоволення (а.с.100-102, т.І).
На виконання рішення, яке набрало чинності 25.04.2012 р., видано наказ від 16.05.2012 р. про примусове його виконання (а.с.108, т.І).
05.06.2012 року державним виконавцем відділу ДВС Дубровицького районного управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказ господарського суду № 5019/2785/11 від 16.05.2012 року.
23.06.2014 року через службу діловодства господарського суду від позивача надійшла скарга на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Дубровицького районного управління юстиції, в якій позивач просить визнати незаконною та протиправною бездіяльність Відділу ДВС щодо виконання наказу господарського суду Рівненської області №5019/2785/11 від 16.05.2012 року.
Ухвалою суду від 23.06.2014р. скаргу ТзОВ "Дулокомерс" прийнято до розгляду.
Провадження у справі стосовно розгляду скарги неодноразово зупинялося через витребування матеріалів справи Рівненським апеляційним господарським судом.
В зв"язку з поверненням матеріалів справи до господарського суду Рівненської області ухвалою суду від 05.12.2014 року провадження у справі стосовно розгляду скарги на дії ДВС поновлено.
Подану скаргу ТзОВ "Дулокомерс" мотивує тим, що з моменту відкриття провадження з примусового виконання наказу господарського суду № 5019/2785/11 від 16.05.2012 року до моменту винесення постанови від 30.05.2014 року про закінчення виконавчого провадження державним виконавцем Відділу ДВС Дубровицького районного управління юстиції не було вжито необхідних заходів та виконавчих дій для примусового виконання наказу суду, передбачених Законом України "Про виконавче провадження", в результаті чого наказ залишився невиконаним, що позбавило можливості стягувача отримати належне йому за наказом суду.
Відділ ДВС Дубровицького районного управління юстиції надав суду заперечення на скаргу в яких вимог скаржника не визнає, стверджує, що державним виконавцем Відділу ДВС Дубровицького районного управління юстиції було вжито необхідних заходів для примусового виконання наказу суду, передбачених Законом України "Про виконавче провадження". Крім того зазначає, що скаржником пропущено десятиденний строк, встановлений ст..121-2 ГПК України, на оскарження дій (бездіяльності) органів ДВС.
Представник відповідача ТзОВ фірми "Рекорд" надав суду пояснення щодо скарги (а.с. 116-137, т.3) в яких зазначає про пропущення скаржником строку для подання скарги в порядку ст.121-2 ГПК України та посилається на наступне.
Згідно ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 19.11.2012 року було задоволено клопотання та зупинено зведене виконавче провадження. Вказана ухвала, згідно ст. 117 КАС України є негайною до виконання. Таким чином, у зв'язку з наявністю забезпечення адміністративного позову починаючи з 19.11.2012 року орган ДВС був позбавлений можливостей вчиняти будь-які дії.
04.02.2013 року набрала законної сили ухвала господарського суду Рівненської області від 17.12.2012 року згідно якої було змінено спосіб виконання судового рішення та визнано таким що не підлягає виконанню наказ господарського суду Рівненської області від 16.05.2012 року. На підставі вказаного судового рішення 09.04.2013 року було закінчено виконавче провадження.
За період з 09.04.2013 року по 18.02.2014 року виконавчого провадження по стягненню на користь ТзОВ "Дулокомерс" не було, а отже і вчиняти будь які дії орган ДВС не мав можливості.
Крім того, станом на 14.07.2014 року виконавче провадження в межах якого ставиться питання про визнання протиправною та незаконною бездіяльність органу ДВС закінчено 30.05.2014 року, а отже у державного виконавця відсутні будь-які законні можливості вчиняти посадові функції. Враховуючи вищевикладене просить відмовити в задоволенні скарги.
Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №33013 0621496 0.
Відповідно до ст.121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу ДВС в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги. Частиною 1 статті 121-2 ГПК України, визначений строк для подачі скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів - протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли сторонам виконавчого провадження, прокуророві стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
У відповідності до ч.З п. 9.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», якщо обов'язок органу Державної виконавчої служби вчинити певну дію прямо передбачено, але строк її вчинення не визначений, то бездіяльність даного органу можу бути оскаржена в будь - який час коли скаржник дійде висновку про порушення у зв'язку з цією бездіяльністю його прав і охоронюваних законом інтересів, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі.
Отже, з огляду на детально описану в даній скарзі бездіяльність ВДВС Дубровицького РУЮ, за відсутності в Законі України "Про виконавче провадження" конкретних строків вчинення виконавчих дій, які не були вчинені в межах виконавчого провадження проте повинні були бути виконані, право скаржника оскаржити бездіяльність органу Державної виконавчої служби не обмежене у часі, і відповідно скарга може бути подана в будь - який час, коли скаржник дійде висновку про порушення у зв'язку з цією бездіяльністю його прав і охоронюваних законом інтересів, і відповідно - процесуальні строки визначені ст. 121- 2 ГПК України не будуть порушені.
Крім того слід зазначити, що строк подання скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів, встановлений ст.121-2 ГПК України, застосовується судом саме на стадії вирішення питання про прийняття скарги до розгляду. Однак прийнявши скаргу боржника до розгляду, суд фактично відновив пропущений процесуальний строк для її подання, а відтак зазначений строк не може бути застосовано при розгляді скарги по суті.
Відтак господарський суд розглядає скаргу ТзОВ "Дулокомерс" на бездіяльність відділу державної виконавчої служби Дубровицького районного управління юстиції по суті за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що скарга ТзОВ "Дулокомерс" на бездіяльність Відділу ДВС Дубровицького районного управління юстиції підлягає задоволенню.
При цьому господарський суд керувався наступним.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 01.03.2012 року у справі № 5019/2785/11 з товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дулокомерс" стягнуто 43 680,34 євро, що становить 454 367,26 грн. та 9 087,35 грн. витрат по сплаті судового збору (а.с.69-71, т.І).
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 25.04.2012 р. дане рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" від 01.03.2012 р. без задоволення (а.с.100-102, т.І).
На виконання рішення, яке набрало чинності 25.04.2012 р., видано наказ від 16.05.2012 р. про примусове його виконання (а.с.108, т.І).
05 червня 2012 року державним виконавцем відділу ДВС Дубровицького районного управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказ господарського суду № 5019/2785/11 від 16.05.2012 року.
Однією з основних засад судочинства, передбаченою п.9 ч.2 ст. 129 Конституції України є обов'язковість рішень суду.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закон) передбачено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених в цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно статті 11 вищевказаного Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно та повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема, здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішень у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
В супереч вищевказаним нормам виконавчого провадження Відділом ДВС Дубровицького РУЮ не вчинено ряду необхідних виконавчих дій при примусовому виконанні наказу господарського суду № 5019/2785/11 від 16.05.2012 року, чим позбавило можливості отримати стягувачу належне йому за наказом. Серед таких грубих порушень можна виділити, зокрема, наступні.
Як встановлено вище виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду № 5019/2785/11 від 16.05.2012 року відкрите 05.06.2012 року, про що держвиконавцем винесено відповідну постанову.
Відповідно до п. 5 ст. 25 Закону копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Всупереч наведеній нормі постанова від 05.06.2012р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду № 5019/2785/11 від 16.05.2012 року направлена стягувачу та боржнику тільки 15.06.2012р., про що свідчить лист №5382-5383 та поштові повідомлення.
В зв"язку з допущеним порушенням стягувач та боржник несвоєчасно отримали постанову про відкриття виконавчого провадження, а сам державний виконавець постановою від 02.07.2012р. відклав провадження виконавчих дій до 12.07.2012 року.
Відповідно до п.1 ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення. Однак всупереч наведеній норм державний виконавець Відділу ДВС Дубровицького РУЮ розпочав примусове виконання наказу господарського суду № 5019/2785/11 від 16.05.2012 року тільки 17.07. 2012р. винісши постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Відповідно до п.2 ст. 25 Закону державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Однак, при наявності клопотання ТзОВ "Дулокомерс" про накладення арешту на майно та кошти боржника, яке було викладене в заяві про відкриття виконавчого провадження, держвиконавець при відкритті виконавчого провадження не наклав арешту на майно та кошти боржника.
Статтею 32 Закону України "Про виконавче провадження встановлено, що заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Статтею 52 Закону встановлено, що:
1. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
2. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.
3. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
4. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.
5. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.
6. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. У разі якщо боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.
7. У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує десяти розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване це житло, не здійснюється. У такому разі державний виконавець зобов'язаний вжити всіх заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
Відповідно до ст.57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;
винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;
винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Тобто вищезазначеними нормами Закону України "Про виконавче провадження" встановлено чіткі заходи примусового виконання рішень, які зобов"язаний вживати державний виконавець у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення.
Однак державний виконавець відділу ДВС Дубровицького районного управління юстиції після відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду № 5019/2785/11 від 16.05.2012 року не вжив належних заходів для примусового його виконання, як то передбачено вищезазначеними нормами Закону.
Так державний виконавець направивши запити у відповідні органи стосовно наявності у боржника рахунків у банках та коштів на них, нерухомого та рухомого майна та отримавши відповіді на них, зокрема про наявність у боржника рахунків у банках та рухомого майна, не виніс постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї, а також не провів опису майна боржника і накладення на нього арешту.
В результаті вищезазначеної бездіяльності держвиконавця не видалось можливим застосування такої стадії виконавчого провадження, як реалізація майна, на яке звернено стягнення (ст.62 Закону).
Посилання Відділу ДВС та Відповідача на те, що держвиконавець не зміг ефективно та своєчасно застосувати заходи примусового виконання наказу в зв"язку з тим, що 17.12.2012р. господарським судом Рівненської області винесено ухвалу у справі №5019/2785/11, якою визнано наказ господарського суду Рівненської області від 16.05.2012 року таким, що не підлягає задоволенню, є безпідставним та необгрунтованим.
По-перше, від часу відкриття виконавчого провадження (05.06.2012р.) до винесення зазначеної ухвали пройшло шість місяців, за які, як передбачено ст.30 Закону, держвиконавець зобов"язаний провести виконавчі дії, і які у зазначений строк держвиконавець не провів.
По-друге, постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2013 року ухвалу господарського суду Рівненської області від 17.12.2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.02.2013 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд у іншому складі суддів.
Ухвалами господарського суду Рівненської області від 25.06.2013 року та від 24.12.2013 року, які набрали законної сили, у задоволенні заяв ТОВ фірми "Рекорд" про зміну способу виконання судового рішення та визнання наказу від 16.05.2012 року таким, що не підлягає виконанню відмовлено.
Окремо слід зазначити, що зміна способу виконання судового рішення є лише визначенням певного порядку його виконання і не впливає на дійсність судового наказу та не скасовує його дію.
Не є підставою для виправдання бездіяльності держвиконавця і постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 21.11.2012р. у справі №2а/1770/4401/2012, якою скасовано постанову від 17.07.2012 про арешт майна боржника та заборони на його відчуження Відділу ДВС Дубровицького районного управління юстиції, так як скасування зазначеної постанови не перешкоджало Відділу ДВС здійснювати інші заходи примусового виконання наказу, як то винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;
винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;
винесення постанови про арешт рухомого майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту, реалізація описаного та арештованого майна.
Відділом ДВС Дубровицького РУЮ не надано суду доказів того, що в період з 05.06.2012р. по 09.04.2013 року виконавче провадження щодо виконання наказу від 16.05.2012 року про стягнення коштів з боржника - ТзОВ фірми "Рекорд" було складовою частиною зведеного виконавчого провадження, не встановлено вищезазначене і судом при дослідженні матеріалів виконавчого провадження, наданих Відділом ДВС, а відтак безпідставним є посилання органу ДВС та Відповідача на те, що виконавче провадження з виконання наказу суду від 16.05.2012р. мало бути завершено через шість місяців після прийняття постанови про зведене виконавче провадження.І
Частиною 2 статті 30 Закону України "Про виконавче провадження" покладено обов'язок на державного виконавця провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, тобто результат таких дій стягувач повинен отримати саме в цей строк.
З моменту відкриття виконавчого провадження (05.06.2012р.) по виконанню наказу № 5019/2785/11 від 16.05.2012 р. та до моменту його закриття (09.04.2013 р.) пройшло 10 місяців, однак ВДВС Дубровицького РУЮ так і не виконало наказ господарського Рівненської області від 16.05.2012 року, належне майно стягувачу так і не було повернуто, хоча боржник в період відкритого виконавчого провадження мав майно, мав продукцію, вступав в господарські зобов'язання з іншими юридичними особам, що вбачається з низки судових рішень доступних для перегляду в Єдиному державному реєстрі судових рішень, і на сьогоднішній день продовжує здійснювати господарську діяльність.
Європейський суд з прав людини неодноразово в низці своїх рішень за заявами громадян проти України зазначав, що в Україні заявники на протязі значного терміну часу не можуть домогтися виконання судових рішень, винесених на їх користь.
Відповідно до положень «Конвенції про захист прав людини та основних свобод» (Рим, 4.Х1.1950) (ратифіковано Законом України N 475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.97):
- Відповідно до Першого Протоколу до «Конвенції про захист прав і основних свобод людини»: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права (ст. 1).
- Неможливість для заявника отримати результат виконання рішення суду, винесеного на його або її користь, складає втручання у право на мирне володіння майном, яке викладено в § 1 статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Пункт 1 статті 6 § 1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося, на шкоду одній із сторін.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання:
- У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі «Войтенко проти України» (заява № 18966/02) зазначено, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок.
- У рішенні Європейського суду з прав людини від 17 травня 2005 року по справі «Чіжов проти України» (заява № 6962/02) зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої § 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
- У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 жовтня 2005 року по справі «Терем Лтд, Чечеткін та Оліус проти України» зазначено, що триваюче невиконання значної частини боргу за рішенням суду, винесеним на користь заявника, складає порушення пункту 1 статті б Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
З урахуванням викладеного, забезпечення виконання судового рішення упродовж розумного строку є обов'язком України, взятим нею на себе у зв'язку з ратифікацією Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Невиконання цього обов'язку є порушенням, на яке Європейський суд з прав людини неодноразово звергав увагу в своїх численних рішеннях, в тому числі у справах проти України.
При цьому, згідно з прецедентною практикою Європейського суду, вимоги щодо розумності строків поширюються не лише на розгляд справ у суді, але й на строки примусового виконання і судового рішення.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 15.10.2009, "Справа "Юрій Миколайович Іванов проти України" в п. 28 зазначено, що Закон (мається на увазі ЗУ Про виконавче провадження ") визначає широке коло повноважень державних виконавців при здійсненні виконавчого провадження. Зокрема, вони мають право вимагати і одержувати від відповідних осіб інформацію та документи, необхідні для проведення виконавчих дій, входити до приміщень, що належать боржникам або зайняті ними, накладати арешт на майно боржника та реалізовувати його, накладати арешт на кошти боржника, які знаходяться на рахунках в установах банків, накладати стягнення у вигляді штрафу на громадян і посадових осіб у випадках, передбачених законом (статті 4, 5 Закону).
Саме по собі винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та постанови про накладення арешту на майно - це не є діями пов'язаними з примусовим виконанням рішення суду за виконавчим документом.
Жодних реальних примусових дій направлених на виконання наказу Господарського суду Рівненської області про примусове виконання рішення № 5019/2785/11 від 16.05.2012 р. ВДВС Дубровицького районного управління юстиції так і не вчинила.
3 огляду на практику Європейського суду з прав людини, на вимоги чинного законодавства, та в ході системного аналізу матеріалів виконавчого провадження №32871042 господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Рівненської області від 01.03.2012 р. не було виконано внаслідок небажання виконати рішення суду Боржником, протизаконними та неправомірними рішеннями, діями, а також, в першу чергу, бездіяльністю Відділу ДВС Дубровицького РУЮ.
Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Скаргу товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "Дулокомерс" на бездіяльність відділу ДВС Дубровицького районного управління юстиції, щодо виконання наказу господарського суду Рівненської області №5019/2785/11 від 16.05.2012р. задовлити.
2. Визнати протиправною та незаконною бездіяльність Відділу ДВС Дубровицького РУЮ в рамках виконавчого провадження по виконанню наказу господарського суду Рівненської області від 16.05.2012 р. по справі №5019/2785/11.
Суддя Марач В.В.