16.12.14р. Справа № 904/8651/14
За позовом Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк
до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля", м. Павлоград
про стягнення заборгованості у сумі 8 535,00 грн.
Суддя Мельниченко І.Ф.
Представники:
Від позивача: Дьомін В.М., дов. № Н-01/123 від 27.01.2014 року, юрисконсульт;
Від відповідача: Шиян Є.І., дов. № ББУ/ПУ33/ВП/14 від 01.01.2014 року, головний юрисконсульт.
Державне підприємство „Донецька залізниця" звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 8 535 грн., що складають суму штрафу.
Відповідач вимоги позивача не визнав, посилаючись на неточність даних про масу вантажу визначених позивачем при переваженні вагонів.
Крім того, останнім заявлено про пропуск строку позовної давності.
16.12.14 р. в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення (ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.)
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
04.03.14р. на підставі залізничної накладної № 46626982 відповідач відвантажив із станції Ароматна Придніпровської залізниці вагон № 56275787 з вантажем - вугілля кам'яне марки г-газовий, а залізниця зобов'язалась доставити вагони на станцію Кураховка Донецької залізниці, вантажоодержувач - ТОВ „ЦОФ Кураховская".
Відповідно до ст. 6 Статуту залізниць України - залізнична накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між вантажовідправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача.
Частиною 2 ст. 24 Статуту залізниць України передбачено право залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених у накладній, а також кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
При проходженні вагону через станцію Красноармійськ, залізницею проведено перевірку вантажу. Під час контрольного переважування, було виявлено різницю у вазі (між фактичною проти документа) у вагоні в сторону збільшення, що зафіксовано в актах загальної форми № 42856 від 03.03.14 р., № 170 в/ст від 04.03.14 р. (а.с. 12-13).
По факту невідповідності маси вантажу перевізному документу, складено комерційний акт БН 725156/29 від 04.03.14 р. (а.с. 11).
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Із зазначеного вище комерційного акту вбачається, що вантаж прибув на станцію Красноармійськ у технічно справному вагоні. Завантаження у вагоні нище бортів, продольними бороздами, маркування не порушено. Двері люка закриті, течі вантажу не має. Проте, опис містить відомості, що при перевірці маси вантажу виявлено, що у вагоні № 56275787 - брутто 92 300 кг, тара з документа - 22 200 кг, нетто - 70 100 кг, що складає різницю ваги проти документу в сторону збільшення на 1 100 кг. Зважування здійснювалось двічі, різниця маси в сторону збільшення підтвердилась.
Обставини, зазначені в комерційному акті, свідчить про те, що при заповненні комплекту перевізних документів, відповідачем було невірно визначено масу вантажу.
Відповідно до п.2.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, вантажовідправник (у даному випадку відповідач) при заповненні перевізних документів повинен був зазначити точну масу вантажу.
Відповідно до ч.1 ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Відповідно до ст. 122 Статуту Залізниць, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відповідно до ст. 118 Статуту залізниць України, за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Позивачем до стягнення заявлено суму штрафу по вагону № 56275787 у розмірі 8 535 грн.
З огляду на вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу за неправильно зазначену масу вантажу на вказану вище суму є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно ст. 137 Статуту залізниць України, позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову.
Як вбачається із матеріалів справи, комерційний акт №29, складено 04.03.2014 р., з позовом до суду позивач звернувся - 05.11.2014 р., тобто, поза межами вказаного строку.
Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ч. 5 зазначеної вище статті, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Приписами п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 р. встановлено, що питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Одночасно з поданням позовної заяви, позивач надав клопотання про відновлення строку позовної давності, в якому останній посилається на форс-мажорні обставини, а саме, бойові дії в регіоні знаходження підприємства позивача, у зв'язку з чим не працює пошта, телефонний зв'язок та банківські установи.
Наведені у клопотанні обставини господарський суд визнає поважними, у зв'язку з чим вважає можливим відновити строк позовної давності, задовольнивши вимоги позивача.
Керуючись ст. ст. 24, 118, 122 Статуту залізниць України, ст.ст. 256, 267 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Стягнути з Публічного акціонерного товариства „ДТЕК Павлоградвугілля" (51400, Дніпропетровська обл., м. Павлоград, вул. Леніна, буд. 76, р/р 26006330279300 Публічне акціонерне товариство „Укрсиббанк", МФО 351005) на користь Державного підприємства „Донецька залізниця" (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68, р/р 260060100247 в ДФАБ „Експрес-банк", МФО 335838, код ЄДРПОУ 25905191) 8 535 (вісім тисяч п'ятсот тридцять п'ять гривень) штрафу, 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень) судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено: 22.12.14 р.
Суддя І.Ф. Мельниченко