ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
17 грудня 2014 року № 826/12713/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про визнання дій незаконними та стягнення матеріальної та моральної шкоди
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання дій незаконними та стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку позивача, відповідачем в порушення вимог чинного законодавства за результатами розгляду поданої позивачем заяви від 31.07.2014, в якій було викладено прохання виконати у добровільному порядку рішення суду від 18.12.2013 та самостійно нарахувати не нараховані та не виплачені кошти грошового зобов'язання за період з 21.12.2013 по 17.01.2013 в сумі 2143,55 грн. не було нараховано та виплачено позивачу відповідні кошти, а лише надано відповідь листом № 21-036-6368/14 від 20.08.2014, про відмову у здійсненні відповідної виплати, обґрунтування наявності підстав для відмови викладено лише в частині, що стосується виконання рішення суду.
Позивача у судовому засіданні 20.10.2014 позовні вимоги підтримав повністю, та просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що боржником за виконавчим листом від 18.12.2013 у справі № 762/17510/13-Ц (провадження № 2/761/6546/2013) є Публічне акціонерне товариство "Банк Таврика", а не Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який в зазначеній справі виступав лише третьою особою, а відповідно до статті 32 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не відшкодовую відсотки за вкладом нараховані після прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Також відповідач посилався на те, що 18.01.2013 позивачем було отримано кошти за його вкладом в ПАТ "Банк"Таврика" в розмірі 106 150,15 грн.
У судовому засіданні 20.10.2014 відповідач заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У відповідності до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд, заслухавши у судовому засіданні позивача та представника відповідача, ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Підчас судового розгляду справи, суд,
11.09.2012 між ОСОБА_1 та ПАТ "Банк"Таврика" був укладений договір банківського вкладу № МК3463 на суму 100000 грн., строком до 11.12.2012 з щомісячною сплатою 25 % річних за використання коштів.
11.12.2012 та 18.12.2012 ОСОБА_1 звернувся до ПАТ "Банк"Таврика" з заявами щодо повернення вкладу та нарахованих відсотків.
20.12.2012 Правління Національного банку України прийняло постанову №548 про віднесення ПАТ «Банк «Таврика» до категорії неплатоспроможних та виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №33 про запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію в АТ «Банк «Таврика».
18.01.2013 уповноважений банк АТ «Імексбанк» повернув ОСОБА_1 суму вкладу з відсотками, нарахованими за період з 11.09.2012 по 11.12.2012, в розмірі 106150,15 грн.
20.03.2013 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 97 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» та виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №17 про початок здійснення процедури ліквідації АТ «БАНК «Таврика» з 21.03.2013 та №18 про призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ «Банк «Таврика».
18.12.2013 рішенням Апеляційного суду міста Києва від 18.12.2013 у справі №22-ц/796/14556/2013 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика», третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення процентів по банківському вкладу, трьох відсотків річних та відшкодування моральної шкоди позов задоволено частково з Публічного акціонерного товариства «Банк «Таврика» на користь ОСОБА_1 684,93 грн. процентів по банківському вкладу та 82,19 грн. три відсотки річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, за період з 11.12.2012 по 20.12.2012 включно.
18.12.2013 Шевченківським районним судом міста Києва на підставі рішення Апеляційного суду міста Києва від 18.12.2013 видано виконавчий лист.
31.07.2014 ОСОБА_1 звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з заявою в прохальній часті якої зазначено наступне: "1. з метою не залучати до примусового виконання рішення суду від 18.12.2013р. ВДВС та можливі при цьому додаткові матеріальні витрати Фонду виконати це рішення самостійно в найкоротший термін; 2. в стислий термін вирішити питання нарахування та виплати недоплачених мені коштів в сумі 2143,55 грн. (Дві тисячі сто сорок три грн. 55 коп.) згідно наведеного вище розрахунку, що виключить моє звернення за судовим захистом порушених моїх прав та інтересів і пов'язаних з цим витрат; 3. сповістити мене про прийняте рішення.".
Листом № 21-036-6368/14 від 20.08.2014 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив ОСОБА_1 про те, що з огляду на рішення Апеляційного суду міста Києва від 18.12.2013 у справі № 22-ц/796/14556/2013 наведений в заяві розрахунок заборгованості не відповідає дійсності та боржником за зазначеним рішенням є ПАТ "Банк"Форум", а не Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, з огляду на що питання щодо примусового виконання судового рішення та щодо нарахування та виплати коштів не відноситься до компетенції фонду.
ОСОБА_1 вважаючи незаконним дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що призвели до не нарахування та невиплати йому належних коштів за договором банківського вкладу звернувся з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною другою статті 368 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, чи прокурора, який здійснював у цій справі представництво інтересів громадянина або держави в суді, видається один виконавчий лист.
Згідно з частиною першою статті 369 Цивільного процесуального кодексу України виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження".
Пунктом 3 частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що у виконавчому документі зазначаються, у тому числі, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо.
Частиною другою статті 8 зазначеного Закону встановлено, що боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.
Частинами першою, другою та четвертою статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці). Інші органи, установи, організації і посадові особи провадять окремі виконавчі дії у випадках, передбачених законом, у тому числі відповідно до статті 5 цього Закону, на вимогу чи за дорученням державного виконавця.
Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 зазначеного Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті
Таким чином, за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили видається виконавчий лист, в якому у тому числі, зазначається повне найменування (для юридичних осіб) боржника та примусове виконання виконавчого листа здійснюється державною виконавчою службою.
Позивач обґрунтовуючи наявність підстав для здійснення відповідачем виплати на його користь 684,93 грн. процентів по банківському вкладу та 82,19 грн. три відсотки річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, за період з 11.12.2012 по 20.12.2012 посилається на рішення Апеляційного суду міста Києва від 18.12.2013 у справі №22-ц/796/14556/2013 за яким 18.12.2013 Шевченківським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист.
З зазначеного виконавчого листа, копія якого наявна в матеріалах справи, вбачається, що божником в ньому визначено - Публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика".
При цьому суд звертає увагу на те, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не містить положень щодо порядку звернення до виконання виконавчих листів та ним не встановлено іншого порядку, ніж визначений Законом України "Про виконавче провадження" щодо виплати процентів по банківському вкладу на підставі рішення суду.
Факт того, що виконавчий лист виданий Шевченківським районним судом міста Києва 18.12.2013 до виконавчої служби не подавався позивачем не заперечується.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що у відповідача не виникало обв'язку щодо здійснення виплати на користь позивача коштів відповідно до виконавчого листа виданого Шевченківським районним судом міста Києва 18.12.2013 на підставі рішення Апеляційного суду міста Києва від 18.12.2013 у справі № 22-ц/796/14556/2013.
Пунктами 2, 4 частини третьої статті 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що виконавча дирекція Фонду у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами, зокрема, визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Частиною першою статті 26 зазначеного Закону (чинній станом на 20.12.2012) встановлено, що фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Зобов'язання з виплати відсотків за вкладами, нарахованих під час здійснення тимчасової адміністрації, задовольняються відповідно до черговості, встановленої пунктом 4 частини першої статті 52 цього Закону.
Згідно з частиною першою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; вимоги НБУ, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; вимоги за субординованим боргом.
Відповідно до частини п'ятої статті 36 вказаного Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом.
Постановою Правління Національного банку України №548 від 20.12.2012 ПАТ «Банк «Таврика» віднесено до категорії неплатоспроможних та рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №33 від 20.12.2012 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в АТ «Банк «Таврика».
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на викладене, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов