Справа № 817/2549/14
11 грудня 2014 року 17год. 10хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Щербакова В. В. за участю секретаря судового засідання Таргоній А.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Голуб В.А., Лукомський С.С.
відповідача: представник Ганов О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Релігійна громада Церкви ЄХБ м.Костополя
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4, представник ОСОБА_5
до Голова Рівненської обласної державної адміністрації третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4
про визнання протиправним та скасування розпорядження , -
Релігійна громада Церкви ЄХБ м.Костополя звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Голови Рівненської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження від 23.06.2014 року №249 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою".
Ухвалою суду від 15.10.2014 року за клопотанням представника позивача залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_4
Позовні вимоги обгрунтовані наступним.
Розпорядженням голови Костопільської райдержадміністрації від 23.12.2011 року №564 передано позивачу у постійне користування земельну ділянку площею 0,4946 га для реконструкції старої лікарської амбулаторії під духовно-доброчинний центр за межами населеного пункту на території Мирненської сільської ради. Право позивача на користування земельною ділянкою підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ №271559 від 08.02.2012 року.
Розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 23.06.2014 року №249 надано дозвіл громадянину ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1153 га у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, розташованої за межами населеного пункту на території Мирненської сільської ради Костопільського району. Представники позивача зазначають, що зазначені земельні ділянки є суміжними і використовується Позивачем та іншими суміжними землекористувачами для заїзду до належних їм приміщень як загальний проїзд та загальний двір, що позначений літ. А на топографо-геодезичному плані території Мирненської сільської ради, АДРЕСА_1.
Також вказують, що відповідно до довідки №429 від 13.11.2013 року з державної статистичної звітності (форма №6-зем) про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями, виданої Управлінням Держземагенства у Костопільському районі Рівненської області, відповідно до Звіту про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності Костопільського району, земельна ділянка (згідно поданих матеріалів) площею 0,1153 га, яка розташована на території Мирненської сільської ради (за межами населених пунктів) обліковується землями запасу Мирненської сільської ради у складі угідь: забудовані землі, землі змішаного використання. Дана земельна ділянка відноситься до земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення державної власності. Вказують, що дана ділянка повністю заасфальтована, а тому на думку представників позивача не може використовуватись для ведення особистого селянського господарства.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, з підстав викладених в адміністративному позові.
Представник відповідача позов заперечив, надав суду письмові заперечення. Зокрема пояснив, що заява (з доданими документами) гр. ОСОБА_4 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1153 га, яка розташована на території Мирненської сільської ради (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення державної власності відповідала всім вимогам, визначеним чинним законодавством, Рівненська обласна державна адміністрація не мала права відмовити гр. ОСОБА_4 у наданні такого дозволу. Додатково вказав, що отримання ОСОБА_4 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи оренду. З огляду на це, вважає оскаржуване розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації не порушує прав позивача.
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Представники третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору стороні відповідача в судовому засіданні підтримали позицію представника голови Рівненської обласної державної адміністрації, просили в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Для надання суду пояснень з питань, що потребують спеціальних знань та навичок, до участі у справі було залучено спеціаліста. В судовому засіданні зазначив, що земельна ділянка площею 0,1153 га, яка розташована на території Мирненської сільської ради (за межами населених пунктів) обліковується землями запасу Мирненської сільської ради у складі угідь: забудовані землі, землі змішаного використання. Дана земельна ділянка відноситься до земель промисловості, транспорту, зв"язку, енергетики, оборони та іншого призначення державної власності (довідка форма №6-зем). Вважає, надання дозволу гр. ОСОБА_4 на розроблення землеустрою щодо відведення вищевказаної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства є правомірним.
Заслухавши пояснення представників сторін, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, спеціаліста, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.
Судом встановлено.
04 лютого 2014 року до Рівненської облдержадміністрації звернувся гр. ОСОБА_4 із заявою щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1153 га, яка розташована на території Мирненської сільської ради (за межами заселеного пункту) для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення державної власності.
Розпорядженням голови Рівненської облдержадміністрації від 23 червня 2014 року № 249 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» надано дозвіл гр. ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1153 га, яка розташована на території Мирненської сільської ради (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення державної власності.
Надаючи правову оцінку правовідносинам у справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, серед іншого, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
В силу приписів ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно з ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко- економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно- територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара
Відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою (ведення водного господарства, будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті, індивідуального дачного будівництва), четвертою (земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності) і восьмою (земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для не лісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб'єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв'язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та особливо цінних земель) цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Статтею 134 Земельного кодексу України передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, серед іншого, передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
Водночас згідно із приписами ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. При цьому документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені у ст. 126 ЗК України.
Способи захисту прав на земельні ділянки визначені ст. 152 ЗК України.
За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно із ст. 43 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, Кабінетом Міністрів України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
При цьому ч. 1 ст. 6 КАС України вказує, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що в зв'язку з прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень порушуються права позивача.
Із наведених норм випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, тобто у іншої особи вже виникло право на оренду чи власність на земельну ділянку. При цьому захист прав позивача має бути нерозривно пов'язаним з таким фактом, що у особи існує правовий інтерес як власника або як користувача на цю земельну ділянку.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Отже, вирішуючи публічно-правовий спір, суд повинен встановити, в чому полягає порушення прав позивача оскаржуваним актом.
Тобто, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з його прийняттям прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Системний аналіз наведених вище норм права та ст. ст. 116, 118 ЗК України дає підстави вважати, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи оренду, що фактично вказує про відсутність обтяжень земельної ділянки у такому випадку.
Таке судження підтверджується і приписами ч. 4 ст. 123 ЗК України, в якому визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Таким чином, у суду не має підстав вважати пріоритетність того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а відтак - і порушеного права позивача.
Враховуючи те, що заява гр. ОСОБА_4 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,1153 га, яка розташована на території Мирненської сільської ради (за межами населеного пункту) для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель запасу промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення державної власності відповідала всім вимогам, визначеним чинним законодавством, Рівненська обласна державна адміністрація не мала права відмовити гр. ОСОБА_4 у наданні такого дозволу.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними, відтак в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Судовий збір відповідно до ст. 94 Кас України на користь позивача не присуджується.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Щербаков В. В.