ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 905/6962/13 08.12.14
За позовом Фізичної особи - підприємця Гулакова Олега Олександровичадо Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» та Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»
про стягнення 200000 грн. Головуючий суддя Сташків Р.Б.
Суддя Грєхова О.А.
Суддя Отрош І.М.
Представники сторін:
від позивача - Лебедєв В.В. (представник за довіреністю);
від відповідача - Рогожа К.М. (представник за довіреністю);
від третьої особи-1 - не з'явився;
від третьої особи-2 - не з'явився.
Фізична особа - підприємець Гулаков Олег Олександрович (далі - Позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за договором добровільного страхування майна підприємств № 0089ип/12д/м від 21.03.2012.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині обсягів виплати страхового відшкодування.
Розгляд справи неодноразово відкладався, склад суду змінювався.
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позов, зокрема зазначив, що вимоги позивача щодо доплати страхового відшкодування є безпідставними та не відповідають умовам договору.
У судове засідання 08.12.2014 представники третіх осіб не з'явилися, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення їх про призначення справи до розгляду в засіданнях суду, про час і місце їх проведення, оскільки ухвали суду надсилалися на адресу місцезнаходження третіх осіб згідно з відомостями, наведеними у ЄДРЮО та ФОП та у матеріалах справи. А відтак, будь-які несприятливі наслідки неявки повноважних представників у судові засідання покладаються на третіх осіб.
Судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, обставин, які б перешкоджали розглянути спір у даному судовому засіданні, судом не виявлено.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
21.03.2012 між Позивачем, як страхувальником, та Відповідачем, як страховиком, укладено Договір добровільного страхування майна підприємств № 0089ип/12д/м (далі - Договір).
Предметом Договору, відповідно до п. 1.2 Договору, є майнові інтереси, пов'язані з володінням, розпорядженням, користуванням майном, вказаним у Додатку № 1 до Договору, а саме: нежилим приміщенням кафе та магазину, загальною площею 673,80 кв.м., розташованим за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Карпова, буд. 15.
Згідно з п. 1.3 Договору, застраховане майно є предметом застави за Договором застави, укладеного між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - Третя особа-1) з метою забезпечення виконання зобов'язань Позивача перед Третьою особою-1 за Кредитним договором № СМ-SМЕ 102/147/2007 від 07.08.2007 року та № СМ-SМЕ 102/170/2008 від 22.04.2008 року.
Як встановлено п. 1.5 Договору, Третя особа-1 є єдиним вигодонабувачем за Договором, згідно з його умовами.
Страхова сума, згідно з п. 2.1 Договору, складає 3397711 грн.
Пунктом 5.1 Договору встановлено строк дії Договору - з 22.03.2012 по 21.03.2013.
Відповідно до положень п.п. 4.1-4.2 Договору, страховий тариф за Договором складає 0,2% від страхової суми. Загальний страховий платіж дорівнює 6795,42 грн.
28.11.2012 у приміщенні кафе та магазину, які є об'єктом страхування, відбулася пожежа, що зафіксовано у Акті про пожежу від 29.11.2012.
Згідно з п. 3.1.1 Договору, страховим випадком визнаються втрата (загибель) або ушкодження майна в результаті пожежі.
Пунктом 6.2.3 Договору передбачено, що Страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування.
Пунктом 7.12 Договору встановлено, що Страховик відшкодує витрати Страхувальника на заходи, спрямовані на зменшення збитків при настанні страхового випадку в межах 5% від розмір збитку за Договором на підставі відповідних документів, наданих Страхувальником.
Відповідно до п. 7.3 Договору, розмір збитків визначається Страховиком або уповноваженою ним особою шляхом проведення експертизи та складання кошторису збитків.
У подальшому Відповідач, на виконання п. 7.6 Договору, виплатив Третій особі-1, як вигодонабувачу, в рахунок погашення існуючої заборгованості, 430697,83 грн. на підставі листа останнього від 10.09.2013 (вих. № 200047001).
Розмір відшкодування Відповідач визначив на підставі Висновку експертного будівельно-технічного дослідження № 02.01.13, виконаного відповідно до пункту 7.3. Договору.
Згідно з зазначеним висновком, вартість відновлюваного ремонту об'єкту страхування, без оздоблення та комунікацій, склала 474821 грн., а вартість затрат Страхувальника на заходи, спрямовані на зменшення збитків при настанні страхового випадку - 16069 грн.
Для проведення експертизи Відповідач надав експерту Договір із Додатком № 1 до нього, в якому найменування об'єкту страхування зазначене, як «нежиле приміщення кафе та магазину (без оздоблення та комунікацій)».
За твердженням Позивача, цей запис не відповідає дійсності та відрізняється від примірників Договору, наявних у Позивача та Третьої особи-1.
Надалі Позивач звернувся до судового експерта Новикова В.С. (свідоцтво № 952 від 22.12.2005 про присвоєння кваліфікації судового експерта з правом проведення будівельно-технічних експертиз), яким, за результатами проведення експертизи, та визначено вартість ремонтно-відновлювальних робіт оздоблення та комунікацій об'єкту страхування.
Відповідно до Висновку експертного дослідження від 09.07.2013, вартість ремонтно-відновлювальних робіт оздоблення та комунікацій складає 1318075 грн.
Таким чином, на думку Позивача, сума страхового відшкодування, сплачена Відповідачем, вирахувана некоректно і підлягає доплаті в розмірі 200000 грн.
На підставі викладеного Позивач звернувся за захистом порушених прав до суду.
Оцінивши подані Позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.ст.11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» (в редакції, чинній на момент укладання Договору), договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно з ч.ч. 4, 14, 15 ст. 9 Закону, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Розмір страхової суми визначається договором страхування або чинним законодавством під час укладання договору страхування чи зміни договору страхування. При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування.
Як зазначалося вище, об'єктом Договору, відповідно до п. 1.2 Договору, є нежиле приміщення кафе та магазину, загальною площею 673,80 кв.м., розташоване за адресою: Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Карпова, буд. 15.
Відповідно до змісту Таблиці № 1, наведеній у примірнику Додатка № 1 до Договору, наданого Позивачем, об'єктом страхування є нежиле приміщення кафе та магазину, а саме конструкції майна з оздобленням та комунікаціями.
У Таблиці № 1, наведеній у примірнику Додатка № 1 до Договору, наданого Відповідачем, зазначено, що об'єктом страхування є нежиле приміщення кафе та магазину, без оздоблення та комунікацій.
В іншій частині зміст примірників Договору та Додатку № 1 до нього, наданих сторонами, є ідентичними.
За твердженням Позивача, зазначені зміни були внесені Відповідачем у Додаток № 1 до Договору без відома Позивача, та помилково ним підписані.
В той же час, у Заяві-анкеті на страхування майна від 21.03.2012, підписаної Позивачем, у розділі «Майно, що заявляється на страхування», страхові ризики визначені лише для такого виду майна, як конструкції будинків, споруд, приміщень, без урахування невід'ємних комунікацій, внутрішнього та зовнішнього оздоблення будівлі.
Відповідно до положень п.п. 2.1, 4.1, 4.2 Договору, страхова сума за Договором складає 3397711 грн., страховий тариф - 0,2% від страхової суми, а загальний страховий платіж дорівнює 6795,42 грн.
Наказом Заступника Голови Правління АТ «СК «АХА Страхування» № 256-О від 30.06.2011 введено в дію Інструкцію по страхування майна підприємств та підприємців від вогню та інших небезпек, Додатком № 3 до якого визначено базові тарифи, франшизи і корегуючи коефіцієнти до базових тарифів та порядок розрахунку страхових тарифів.
Зазначеною Інструкцією визначено порядок розрахунку страхового тарифу для конструкцій, конструкцій з комунікаціями, зовнішнім та/або з внутрішнім оздобленням, та формулу розрахунку страхового тарифу, відповідно до якої розмір тарифу є добутком базового тарифу і таких коефіцієнтів, як: вид об'єкта страхування, система пожежогасіння, матеріал будівлі, навантаження на інші ризики, стихійні лиха, дія води, сторонній вплив, протиправні дії третіх осіб, коефіцієнт залежно від розміру франшизи та страхової суми.
Відповідно до наведених Відповідачем у поясненнях розрахунків, які судом перевірені та визнані об'єктивними та арифметично правильними, при визначенні страхового тарифу за Договором був застосований коефіцієнт виду об'єкта страхування в розмірі 0,8, що, відповідно до Таблиці 2 Додатку № 3 зазначеної вище Інструкції, відповідає такому виду об'єкту страхування, як «конструкції», та не включає в себе невід'ємних комунікацій, зовнішнього та/або внутрішнього оздоблення будівель.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що при укладанні Договору страхування воля сторін була спрямована на страхування самих лише конструкцій майна, без оздоблення та комунікацій, що підтверджується, у тому числі і розміром нарахованого і сплаченого Позивачем страхового платежу.
Крім того, в матеріалах справи наявний оригінал Договору, наданий Відповідачем, завірений печаткою Відповідача та підписами сторін, у Додатку № 1 до якого об'єкт страхування зазначений, як «нежиле приміщення кафе та магазину, без оздоблення та комунікацій».
Відповідач не заперечив факту проставлення ним підпису на зазначеному примірнику Договору та не навів суду доказів, які б свідчили про його недійсність, а відтак, суд не має підстав для сумнівів у дійсності наданого Відповідачем примірника Договору.
Стосовно розміру позовних вимог, заявлених Позивачем, слід зазначити наступне.
На підтвердження позовних вимог Позивачем надано Висновок експертного дослідження від 09.07.2013, складеного ФОП Новіковим В.С., відповідно до якого вартість ремонтно-відновлювальних робіт (заміна віконних та дверних блоків, заміна облицювання та утеплення стін та стелі, заміна покриття підлоги, малярні роботи по заміні електропостачання, вентиляції, водопостачання га каналізації, відновлення козирків) після пожежі у нежилому приміщенні на пр. Карпова, 15, в м. Маріуполі, становить 1318075 грн.
Проте, як вбачається зі змісту зазначеного Висновку, експерт не оглядав майно Позивача особисто, а склав Висновок на підставі, зокрема: технічного паспорту БТІ на нежитлове приміщення на пр. Карпова, 15 в м. Маріуполі, звіту про оцінку майна від 26.02.2008 ПП «Центр експертних послуг» (суб'єкт оціночної діяльності Яблонський П.А.), висновку експертного дослідження будівельно-технічної спеціалізації № 02.01.13 СПД Давидовського В.В.
Відповідно до п. 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затвердженого Постановою КМУ № 1440 від 10.09.2003, звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити, зокрема, письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки).
Таким чином, особистий огляд об'єкта оцінки є обов'язковим, а у випадку неможливості здійснення такої процедури, оцінювач повинен надати пояснення з цього приводу.
Проте, жодних обґрунтувань чи пояснень з приводу того, з якої причини оцінювач не здійснив особистий огляд об'єкта страхування, ним не надано.
Звіт про оцінку майна ПП «Центр експертних послуг», виконаний експертом Яблонським П.А., на підставі якого проведено оцінку експертом Новіковим В.С., складено 26.02.2008, тобто майже за 5 років до пожежі, що не може об'єктивно відображати стан майна на дату пожежі - 28.11.2012.
Крім того, у абзаці 2 на стор. 4 Звіту про оцінку майна від 26.02.2008, виконаного експертом Яблонським П.А., зазначено, що звіт про оцінку вартості об'єкта призначений виключно для Замовника і не може передаватися іншим юридичним та фізичним особам з метою, не пов'язаною з визначенням вартості предмета застави.
Відтак, звіт експерта Яблонського П.А. не міг бути використаний для інших цілей, ніж визначення вартості предмета застави, а отже його використання експертом Новіковим В.С. при складанні висновку від 09.07.2013 є необґрунтованим.
Абзацем 3 глави 3 Звіту про оцінку майна від 26.02.2008, виконаного експертом Яблонським П.А. визначено, що термін використання звіту відповідає терміну, передбаченому діючим законодавством.
Методикою оцінки майна, затвердженою постановою Кабінета Міністрів України № 1891 від 10.12.2003, встановлено, що висновок про вартість майна дійсний протягом шестимісячного строку від дати оцінки.
Відтак, на дату складання висновку експертом Новіковим В.С., 09.07.2013, оцінка експерта Яблонського П.А. втратила дійсність, і не могла бути використана в якості бази для проведення подальшої оцінки.
Таким чином, Висновок експертного дослідження від 09.07.2013, складений експертом Новіковим В.С., не може бути розцінений в якості належного доказу в обґрунтування ціни позову, заявленої Позивачем.
Крім того, виходячи зі змісту позовної заяви, Позивач визначив суму недоплаченого Відповідачем страхового відшкодування в розмірі 1808965 грн., в той же час просить суд стягнути з останнього суму в розмірі 200000 грн., без обґрунтування того, чому ним заявлені позовні вимоги саме в такому розмірі.
Також, за умовами п. 1.5 Договору, Третя особа-1 є єдиним вигодонабувачем за Договором, тобто саме Третя особа-1 має право на отримання страхового відшкодування, та Позивачем не обґрунтовано порушення його прав на отримання страхового відшкодування, враховуючи, що за умовами Договору право на його отримання має інша особа.
Згідно зі статтею 33 ГПК України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження викладених у позові обставин.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо здійснення Відповідачем доплати страхового відшкодування в сумі 200000 грн. є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Судовий збір, відповідно до положень статті 49 ГПК України, покладається на Позивача у повному обсязі.
Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 18.12.2014
Головуючий суддя Сташків Р.Б.
Суддя Грєхова О.А.
Суддя Отрош І.М.