09 грудня 2014 року Справа № 15247/13/876
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючої-судді Хобор Р.Б.,
суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на постанову Франківського районного суду міста Львова від 21 жовтня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про повернення недоплаченої допомоги по догляду за дітьми до трьох років,-
30.09.2010 року ОСОБА_2 звернулася до Франківського районного суду м. Львова з позовом до Франківського ВСЗ УСЗ ДГП Львівської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дітьми до трьох років.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що вона є матір'ю - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, на утримання яких одержує державну допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку. Згідно зі статтею 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. Вважає, що державна допомога по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку їй виплачувалася не у встановленому Законом розмірі, а тому просить поновити строк звернення до адміністративного суду; визнати неправомірними дії Франківського ВСЗ УСЗ ДГП Львівської міської ради з призначення допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку у частині розміру допомоги з липня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 року за ОСОБА_3 та з вересня 2007 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року за ОСОБА_4; зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити недоплачений їй розмір допомоги по догляду за ОСОБА_3 до досягнення нею трирічного віку в сумі 6363,27 грн. та допомоги по догляду за ОСОБА_4 до досягнення ним трирічного віку в сумі та 9265,46 грн.; зобов'язати відповідача надалі виплачувати розмір допомоги по догляду за ОСОБА_4 до досягнення ним трирічного віку в розмірі мінімального прожиткового мінімуму на дитину до 6 років.
Постановою Франківського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дітьми , а саме ОСОБА_3 з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та сина ОСОБА_4 починаючи з 01.09.2007 року по 31.12.2007 року до розміру 100% прожиткового мінімуму на дитину певного віку відповідно до вимог ст. 15 ч. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми». В решті позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2011 року апеляційну скаргу задоволено частково. Скасовано постанову Франківського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2010 року та постановлено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 про виплату недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до трьох років за 2010 рік. Врешті вимоги залишено без розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.11.2013 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову суду від 20 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дітьми до трьох років у частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дітьми до трьох років за 2010 рік скасовано та направлено справу на новий судовий розгляд у цій частині до суду апеляційної інстанції. В іншій частині постанову суду від 20 червня 2011 року залишено без зміни.
Франківський районний суд м. Львова виходив з того, що дії відповідача щодо виплати допомоги позивачу не відповідають ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», оскільки рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Законів України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким обмежувались виплати названої вище допомоги, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Франківський відділ соціального захисту населення управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради подав апеляційну скаргу. Вважає оскаржувану постанову прийняту з порушення норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому просить його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що відділ правомірно, в межах наявних фінансових ресурсів здійснював виплати, передбачені Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» у порядку, розмірі та у спосіб, визначених діючим законодавством України на момент відповідних виплат.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, що стверджується відповідним свідоцтвом про народження та перебуває на обліку у Франківському ВСЗ УСЗ ДГП Львівської міської ради як застрахована особа, внаслідок чого має право отримувати допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку, яка надається застрахованій особі у розмірі, встановленому статтею 43 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» (далі - Закон № 2240-III).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції помилково виходив з того, що спірні правовідносини регулюються ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.11.1992 року № 2811-XII (далі - Закон № 2811-ХII).
Враховуючи вказані обставини та норми чинного законодавства колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
До 01 січня 2008 року - дати набрання чинності Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» - правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом № 2811-ХII, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Законом № 2240-III, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб.
Розмір допомоги також визначався цими законами. Зокрема, статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені відповідні зміни до Закону № 2811-ХII та Закону № 2240-III.
Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХII його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40- 44.
Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними низку положень Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі й пункту 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40- 44 Закону № 2240-III.
Пунктом 2 розділу ІІІ Закону № 107-VI було передбачено, що розділ II цього Закону діє до 31 грудня 2008 року.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 відновили свою дію вищезазначені положення Закону № 2240-III, а з 01 січня 2009 року - статті 13, 15 Закону № 2811-ХІІ.
Статтею 46 Закону України від 26 грудня 2008 №835-VI «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та статтею 45 Закону України від 27 квітня 2010 року №2154-VI «Про Державний бюджет України на 2010 рік» передбачено, що у 2009, 2010 роках допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону №2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми був затверджений постановою Кабінету Міністрів України 27 грудня 2001 року №1751 саме на виконання Закону №2811-ХІІ (пункт 1). Новий акт уряду на виконання статті 45 Закону № 2154-VI не приймався.
Розміри і порядок виплати допомоги відповідно до Закону № 2240-III на виконання статті 45 Закону № 2154-VI Кабінетом Міністрів України не визначалися».
Висновок суду першої інстанції, що розмір щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку позивачу повинен нараховуватися та виплачуватися в розмірі 130 гривень щомісячно відповідно до вимог Закону України №2811-ХІІ «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивач є застрахованою особою в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, а тому на відносини щодо нарахування та виплати позивачу щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону України №2240-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», відповідно до ст.43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Слід зазначити, що звернення особи за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто в захисті права, що порушується. Суд, встановивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (ст.ст.7,8,11, ч.4 ст.112, ст.162 КАС України).
Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню про визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання його здійснити перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною - ОСОБА_4 до досягнення ним трирічного віку відповідно до ст. 43 Закону №2240-III, з урахуванням раніше виплачених сум за період з 30.03.2010 року по 20.06.2010 року.
За змістом п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору по суті, відтак оскаржувана постанова підлягає скасування з прийняттям нової постанови, якою позовні вимоги слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради задовольнити частково.
Постанову Франківського районного суду міста Львова від 21 жовтня 2010 року у справі № 2а-1457/10 скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати дії Франківського відділу соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку та виплаті державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку неправомірними.
Зобов'язати Франківськмй відділ соціального захисту управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести на користь ОСОБА_2 перерахунок та виплату допомоги по догляду за дитиною - ОСОБА_4 до досягнення ним трирічного віку за період з 30.03.2010 року по 20.06.2010 року у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», з урахуванням проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча-суддя : Хобор Р.Б.
Судді : Попко Я.С.
Сеник Р.П.