09 грудня 2014 року Справа № 75341/12/9104
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючої-судді: Хобор Р.Б.,
суддів: Попка Я.С., Сеника Р.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова на постанову Франківського районного суду м. Львова від 08.11.2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова, Управління праці та соціального захисту населення Франківського району м. Львова про стягнення та перерахунок соціальних виплат, -
06.07.2011 року позивач звернувся в суд із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова (далі - УПФУ у Франківському районі) та управління праці та соціального захисту населення Франківського району м. Львова (далі - УПСЗН Франківського району) про визнання дії відповідачів неправомірними та зобов'язати УПФУ у Франківському районі м.Львова провести перерахунок та виплату як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії ІІІ групи інвалідності основну пенсію в розмірі не менше 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 50% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.03.2003р. (далі ? Закон №1058-IV), згідно вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ), з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - з 2007 року по момент винесення рішення з урахуванням проведених виплат. Зобов'язати УПСЗН Франківського району провести перерахунок згідно ст. 48 Закону України №796-ХІІ щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат з моменту виникнення у мене права на щорічну допомогу на оздоровлення.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 21.09.2011 року позивачу у поновленні строку на звернення до суду за період з 01.11.2007 р. по 06.01.2011 р. відмовлено.
Постановою Франківського районного суду м. Львова від 08.11.2011 року, прийнятою у відкритому судовому засіданні, позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії УПФУ у Франківському районі м.Львова та зобов'язано УПФУ у Франківському районі м.Львова провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 та здійснити її виплату в розмірах, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ починаючи з 06.01.2011 року до 22.07.2011 року, виходячи з розрахунку 6 розмірів мінімальної пенсії за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, з врахуванням положень ст. 28 Закону №1058-IV та виплачених сум. Зобов'язано УПФУ у Франківському районі м. Львова провести щорічну допомогу на оздоровлення ОСОБА_2 та здійснити її виплату в розмірах, передбачених ст. 48 Закону №796-ХІІ починаючи з 06.01.2011 року до 22.07.2022 року, виходячи з розрахунку 5 розмірів мінімальної пенсії за віком, з врахуванням положень ст. 28 Закону №1058-IV та виплачених сум.
Не погодившись з таким рішенням суду, УПФУ у Франківському районі м.Львова оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що при винесенні оскаржуваної постанови судом неповністю з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального та процесуального права, а тому просить її скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилається на те, що оскільки позивач подала заяву про призначення пенсії згідно Закону №1058-IV, а не згідно Закону №796-ХІІ, відповідно управлінням здійснюється виплата пенсії за вибором позивача. Крім того зазначає, що виплата щорічних допомог на оздоровлення не входить до компетенції органів Пенсійного фонду України.
Відповідно до ч. 1 ст.197 КАС України розгляд даної справи судом апеляційної інстанції здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_2 є інвалідом третьої групи і віднесена до категорії 1 громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю на підставі ст. 50 Закону №796-ХІІ.
Право позивача на одержання додаткової пенсії як інваліда, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, відповідачем не оспорюється та доказуванню не підлягає у відповідності до ст. 72 ч. 3 КАС України.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що у відповідності до ст. 50 Закону №796-ХІІ додаткова пенсія позивача за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам ІІІ групи, віднесеним до першої категорії, виплачується у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, визначається Кабінетом Міністрів України.
Обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, однак надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачу застосуванню підлягають не постанова Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», оскільки остання істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача, а ст. 50 Закону №796-ХІІ.
Зі статті 50 Закону №796-ХІІ випливає, що під час визначення розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Згідно з законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону №1058-IV, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що положення ч. 3 ст. 28 Закону №1058-IV, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Разом з тим, наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії і щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 50 Закону №796-ХІІ.
Дія норм ст.50 Закону №796-XII на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами.
На виконання пункту 7 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінетом Міністрів України 06.07.2011р. прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету», яка набрала чинності з дня опублікування такої в Урядовому кур'єрі, 2011, 23.07.2011 № 133 - 23.07.2011р. Даною постановою змінено розміри належних деяким категоріям громадян, зокрема особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплат і такі зміни визнані конституційними.
Отже, нарахування та виплата у 2010 році та до 23.07.2011 року особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1 повинна здійснюватися відповідно до норм Закону №796-XII.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі УПФУ у Франківському районі м.Львова, обов'язок щодо нарахування і виплати спірних пенсій правильно покладено на відповідача у справі.
Таким чином, колегія суддів, аналізуючи положення законодавства, які регулюють спірні правовідносини з виплати додаткової пенсії позивачу повинні проводитись за нормами ст. 50 Закону №796-ХІІ, відтак, позові вимоги щодо зобов'язання УПФУ у Франківському районі м.Львова провести перерахунок та виплату на користь позивача додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеній до категорії 1 за період з 06.01.2011 року по 22.07.2011 року необхідно задовольнити.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості виплати додаткової пенсії позивачу у передбаченому ст. 50 Закону №796-ХІІ розмірі колегія суддів не вбачає.
Cлід зазначити, що звернення особи за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин з зазначенням способу, який, на думку суду, не призводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто в захисті права, що порушується. Суд, встановивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (ст.ст.7,8,11, ч.4 ст.112, ст.162 КАС України).
За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність позовних вимог щодо зобов'язання УПФУ у Франківському районі м.Львова провести нарахування та виплату на користь позивача додаткової пенсій за період з 06.01.2011 року по 22.07.2011 року відповідно до ст. 50 Закону №796-ХІІ.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язання УПФУ у Франківському районі м.Львова провести перерахунок та виплату позивачу виплати пенсії, передбаченої ст. 54 Закону №796-ХІІ та щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону №796-ХІІ з таких мотивів.
За приписами ч. 13 Розділу XV прикінцевих положень Закону №1058-IV у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України, зокрема, Закону №796-ХІІ та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором.
Згідно матеріалів справи позивач перебуває на обліку в УПФУ у Франківському районі м.Львова як одержувач пенсії за віком згідно Закону №1058-IV й отримує пенсію за віком та додаткову пенсію як інвалід 3 групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Крім того, позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною вимогою до УПСЗН Франківського району м.Львова про зобов'язання провести перерахунок згідно ст. 48 Закону України №796-ХІІ щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 4 мінімальних заробітних плат з моменту виникнення у мене права на щорічну допомогу на оздоровлення.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про невиплату УПСЗН Франківського району м.Львова позивачу щорічної допомоги на оздоровлення.
Колегія суддів звертає увагу, що належним відповідачем з перерахунку і виплати щорічної допомоги на оздоровлення мав би бути Франківський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування ним обставин, які мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою позовні вимоги слід задовольнити частково.
Керуючись ст.ст. 160, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова задовольнити частково.
Постанову Франківського районного суду м. Львова від 08.11.2011 року по справі № 2а-1595/11 скасувати на прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова щодо відмови в перерахунку та виплаті на користь ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до положень ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова провести перерахунок та виплату на користь ОСОБА_2 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до положень ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 06.01.2011 року по 22.07.2011 року з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча-суддя : Хобор Р.Б.
Судді : Попко Я.С.
Сеник Р.П.