м. Миколаїв
25 вересня 2014 року Справа № 814/1255/14
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за
адміністративним позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до відповідача: Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївської області (вул. Торгова, 63, корпус А, м. Миколаїв, 54050)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.03.2014р. № 0000361700, від 18.03.2014р. № 0000351700, від 03.04.2014р. № 0000311700, від 04.04.2014р. № 0000331700, від 18.03.2014р. № 0000371700,
Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1), звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївської області (далі - відповідач, Жовтнева ОДПІ) № 0000361700, № 0000351700 від 18.03.2014 року, № 0000331700 від 04.04.2014 року та № 0000371700 від 03.04.2014 року.
В обґрунтування позову ФОП ОСОБА_1 зазначає, що оскаржене податкове повідомлення-рішення суперечать законодавству та є такими, що підлягає визнанню протиправними та скасуванню.
Відповідач проти адміністративного позову заперечує, у письмових запереченнях зазначає, що перевіркою було встановлено ухилення позивача від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам заробітної плати в наслідок не укладення платником податків трудових договорів з найманими особами; позивачем за період з 2011 року по 2012 рік занижено базу оподаткування на суму 2 010 017,28 грн. Одночасно з цим позивачем до перевірки не в повному обсязі надано документи, в зв'язку з чим було встановлено заниження валових доходів на суму 477 190,42 грн. та завищення валових витрат на 988 093,91 грн. Отже, на думку відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, прийнятими у відповідності до діючого законодавства та скасуванню не підлягають (т. 1 арк. спр. 86).
Представник позивача надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, відповідно до ст. 128 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд встановив наступне.
У період з 25.09.2013 року по 27.09.2013 року спеціалістами Жовтневої ОДПІ було проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та спати податків і зборів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та дотримання іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи Міндоходів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року.
За результатами перевірки було складено Акт № 3/17/НОМЕР_6 від 23.01.2014 року (далі - Акт перевірки, т. 1 арк. спр. 13 - 31) у якому, зокрема, встановлено порушення:
- п. 177.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПК України), в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за період 01.01.2011 року по 31.12.2012 року всього на суму 214 390,39 грн., в т.ч. за 2011 рік - на 197 550,47 грн., за 2012 рік - на 16 839,92 грн.;
- пп. 163.1.1 п. 163.1. ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України в частині заниження бази оподаткування на загальну суму 210 0717,28 грн.;
- пп.168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 31 502,56 грн.;
- ч. 1 п. 167.1 ст. 167 ПК України, в результаті чого позивачем в період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року не утримано 15% податку на доходи з фізичних осіб;
- пп.176.2 ст.176 ПК України, в результаті чого позивачем не подано звіт 1ДФ за 8 звітних періодів;
- п. 3.1 статті III Інструкції про порядок формування та подання страхувальники звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої в Мінюсті України 20.09.2013 року № 1628/24160, тобто за 24 звітні періоди;
- пп. 4.1.1, пп. 4.1.2 п. 4.1. статті IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року N 21-5 із змінами та доповненнями, в частині заниження нарахування єдиного внеску на суми нарахованого з сум заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) 34,7% на загальну суму 795,34 грн.;
- пп. 4.1.1, пп. 4.1.2 п. 4.1 статті IV Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині заниження нарахування єдиного внеску на суми утриманого із сум заробітної плати, нарахованої особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту) 2,6% на загальну суму 5 460,34 грн.;
- пп. 7.1.2 п. 7.1, п. 7.3 ст.7, ст. 9 Закону України від 08.07.2011 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», із змінами та доповненнями, а саме: порушено порядок нарахування, обчислення та строків сплати єдиного внеску із чистого оподаткованого доходу, одержаного від здійснення підприємницької діяльності за перевіряє мий період, чим занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на 495 956,45 грн.;
- п.187.1 ст.187 ПК України, в результаті чого позивачем занижено повноту податкових зобов'язань за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року на загальну суму 5 383,06 грн.;
- п. 198.2 ст. 198 ПК України в частині отримання платником податку товарів/послуг, що не підтверджено податковою накладною, встановлено завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.12.2012 року в сумі 11 070,69 грн., у т.ч. за лютий 2011 року - 60,02 грн., за травень 2011 року - 11 010,67 грн.;
- п. 177.10 ст. 177 ПК України - не ведення ат не зберігання Книги обліку доходів і витрат.
Не погодившись з таким висновками акту перевірки, ФОП ОСОБА_1 подав заперечення на акт перевірки, в яких вимагав перегляду висновків акту перевірки та внесення відповідних змін до акту перевірки через чисельні порушення законодавства допущені при складанні акту.
У відповіді про результати розгляду заперечень № 2419/9/14-20-17-56 від 14.03.14 року (далі - Відповідь) зазначено, що до заперечень надані податкові накладні, які зазначені в акті перевірки як відсутні на суму 11 070,69грн., що буде враховано при винесенні податкових повідомлень-рішень, в іншій частині висновки акту залишені без змін (т. 1 арк. спр. 32 - 43).
За результатами перевірки та розгляду заперечень Жовтневою ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення
- № 0000361700 від 18.03.12014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 6 728,83грн., в т.ч. за основним платежем 5 383,06 грн. та штрафні санкції в розмірі 1 345,77 грн. (т. 1 арк. спр. 46);
- № 0000351700 від 18.03.2014 року про застосування адміністративного штрафу в сумі 4 830,00 грн.; (т. 1 арк. спр. 47);
- № 0000311700 03.04.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 39 378,20 грн., в т.ч. за основним платежем 31 502,56 грн. та штрафні санкції в розмірі 7 875,64 грн. (т. 1 арк. спр. 44);
- № 0000331700 від 04.04.2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 267 987,99 грн., в т.ч. за основним платежем 214 390,39 грн. та штрафні санкції в розмірі 53 597,60грн. (т. 1 арк. спр. 45).
Та рішення № 00000371700 від 18.03.2014 року про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 77 479,36 грн. (т. 1 арк. спр. 43).
Не погоджуючись із вищезазначеним ФОП ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовною заявою.
Приймаючи рішення по справі, суд виходить з наступного.
В Акті перевірки зазначено про заниження валових доходів за період з 01.01.2011 року по 31.12.2012 року в сумі 705 657,42 грн. У Відповіді зазначено, що інспектором допущено арифметичну помилку: за даним перевірки валовий дохід занижено на загальну суму 477 190,42 грн., а також арифметичну помилку при визначенні суми завищення валових витрат: в акті зазначено 144 8145,81грн., що у Відповіді виправлено на 988 093,91 грн.
У відповідності до п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Як встановлено п. 177.3 ст. 177 ПК України, для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).
До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу (п. 177.4 ст. 177 ПК України).
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Також, статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції та за наявності всіх реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Відповідно до статті 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Тобто, визначальною і обов'язковою ознакою господарської операції є реальна зміна майнового стану платника податків, що також відповідає і кореспондує з нормами ПК.
Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 ПК, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому, відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Так, в Акті перевірки зазначено, що для перевірки достовірності відображених показників про суми витрат, пов'язаних з одержання доходу у поданих деклараціях про доходи, отриманих від здійснення підприємницької діяльності задекларованих ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2011 року по 31.01.2012рок в повному обсязі не надано (арк. Акту перевірки 13, т. 1 арк. спр. 19). В той же час в пункті 2.9 Акту перевірки зазначено наступне: «Перевіркою дотримання вимог законодавства щодо забезпечення зберігання первинних документів, звітності, інших документів, пов'язаних із обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено за контролюючі органи, встановлено порушення в частині не ведення Книги обліку доходів і витрат форми 10, чим порушено п. 177.10 ст. 177 розділу 4 Податкового кодексу України...» (арк. Акту перевірки 29 - 30, т. 1 арк. спр. 27).
Таким чином відповідач самостійно спростовує своє твердження про не надання документів, що підтверджуються витрати в повному обсязі.
Необхідно також вказати, що ФОП ОСОБА_1 з метою участі у конкурсних торгах (тендерах) здійснював оплату забезпечення пропозиції конкурсних торгів (депозит) у сумі 50 000,00 грн., в подальшому у зв'язку з перемогою іншого учасника зазначені кошти поверталися на розрахунковий рахунок - при визначенні валових доходів Жовтнева ОДПІ бере до уваги зазначені кошти як дохід, (додаток платіжні доручення та виписки банку, листи).
Згідно наявних у томі 2 матеріалів справи доказах, позивачем було укладено договір на поставку дизельного палива з ТОВ «Дизель Плюс». На виконання умов договору ТОВ «Дизель Плюс» здійснив передплату згідно рахунку № 61 від 19.06.2012 року у розмірі 20 007,00 грн., та згідно рахунку № 66 від 10.07.2012 року у розмірі 50 001,70 грн. В подальшому згідно листів № 173/24-07 від 24.07.2012 року та № 231/17- 08 від 17.08.2012 року у зв'язку з неможливістю здійснити поставку зазначені кошти були повернуті, але відповідачем зазначений факт враховані не були.
Щодо встановленого у Акті перевірки ухилення позивачем від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати та інших виплат, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок не укладення платником податків трудових договорів з найманими особами суд зазначає наступне.
В ході перевірки було встановлено, що у платника 3 заправки з цілодобовим режимом роботи, тому він не міг сам працювати на всіх заправках одночасно. На підставі викладеного Жовтнева ОДПІ робить висновок про використання найманих робітників неоформлених належним чином.
Але ФОП ОСОБА_1 використовував послуги приватних підприємців, тобто в найманих працівниках потреби не мав.
Так позивачем були укладені цивільно-правові угоди з фізичними особами-підприємцями про виконання робіт: від 01.01.2009 року з ФОП ОСОБА_2 (т. 1 арк. спр. 54), від 01.07.2008 року з ФОП ОСОБА_3 (т. 1 арк. спр. 53), від 01.06.2008 року з ФОП ОСОБА_4 (т. 1 арк. спр. 52), від 01.11.2009 року з ФОП ОСОБА_5 (т. 1 арк. спр. 51), від 01.01.2009 року з ФОП ОСОБА_6 (т. 1 арк. спр. 4508), від 01.01.2009 року з ФОП ОСОБА_7 (т. 1 арк. спр. 49), від 01.09.2009 року з ФОП ОСОБА_8 (т. 1 арк. спр. 48), від 01.05.2010 року з ФОП ОСОБА_9 (т. 1 арк. спр. 55).
Зазначені договори були надані позивачем до перевірки, але відповідачем враховані не були.
Таким чином, ФОП ОСОБА_1 в даному випадку не є податковим агентом, не зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок з і входів фізичних осіб.
Позивачем до позовної заяви, як підтвердження факту виконання робіт, надано акти виконаних робіт (т. 1 арк. спр. 56 - 73).
Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Статтею 905 Цивільного кодексу України встановлено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
В даному випадку договором не було встановлено строк, на який укладено договори, отже вони діють до дати їх розірвання. Отже, посилання Жовтневої ОДПІ на те, що договори, які укладені не в перевіряємому періоді, вважаються недійсні є необґрунтованими.
Необхідно звернути увагу, що в Акті перевірки та у Відповіді не наведеного жодного первинного документа, який підтверджує факт використання найманої праці, не наведено документів, які підтверджують виплату будь-кого доходу фізичним особам.
Враховуючи той факт, що ФОП ОСОБА_1 не використовував працю найманих робітників, а також той факт що фактично відсутнє заниження оподаткованого доходу, відсутні підстави для нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціального страхування в загальній сумі 574 212,13 грн.
Як зазначено позивачем, та не спростовано відповідачем, станом на 06.05.2014 року вимога про сплату єдиного соціального внеску (як передбачено п. 6.3 Інструкції про порядок врахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів від 09.09.2013 року № 455) ФОП ОСОБА_1 не отримана.
Враховуючи викладене, у ФОП ОСОБА_1 не було обов'язку надавати звіти 1 ДФ, тобто відсутнє порушення пп. «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України та п. 3.1 статті III Інструкції про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 24 періоди.
Крім того, слід зазначити, що вимоги щодо оформлення податкових накладних встановлені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями норм, встановлених податковим законодавством.
Згідно із положеннями ст. 19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.
Згідно із пп. 21.1.1 п. 21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.
Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів. У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача - такими, що підлягають судовому захисту.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області від 18.03.2014 року № 0000361700 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 6 728,83 грн., в т.ч. за основним платежем 5 383,06 грн. та штрафні санкції в розмірі 1 345,77 грн.
3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області від 18.03.2014 року № 0000351700 про застосування адміністративних штрафів в сумі 4 830,00 грн.
4. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області від 03.04.14 № 0000311700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 39378,20грн., в т.ч. за основним платежем 31502,56грн. та штрафні санкції в розмірі 7875,64грн.
5. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення - рішення Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області від 04.04.2014 року № 0000331700 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 267 987,99 грн., в т.ч. за основним платежем 214390,39 грн. та штрафні санкції в розмірі 53 597,60грн.
6. Визнати протиправним і скасувати рішення Жовтневої об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області від 18.03.2014 року № 00000371700 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 77 479,36грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.
Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.
Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.
Суддя О.В. Малих