Справа: № 810/5619/14 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І. Суддя-доповідач: Межевич М.В.
Іменем України
16 грудня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Межевича М.В., суддів Земляної Г.В. та Сорочка Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перша компанія Максимум" до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2014 року позов задоволено.
Відповідач в апеляційній скарзі просить суд скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2014 року, оскільки вважає, що остання прийнята з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні всіх обставин, які мають значення для справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2014 року на підставі наказу Васильківської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 18.08.2014 № 541 посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «Фобос - О» та ТОВ «Адмет - Груп» за період з 01.01.2014 по 28.02.2014, за результатами якої було складено Акт від 02.09.2014 № 3145/10-07-22-03-12/38097269.
В ході перевірки встановлено порушення ТОВ "Перша компанія Максимум" п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, а саме: завищення податкового кредиту на загальну суму 2633 грн, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 263 грн в січні 2014 року.
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.09.2014 № 0006252203, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 3291,25 грн. (основне зобов'язання - 2633,00 грн., штрафні санкції - 628,25 грн.).
Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача від 17.09.2014 № 0006252203 прийнято безпідставно, а тому підлягає скасуванню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Витрати для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Положеннями п. 198.2 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно із п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Пунктом 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Отже, податкова накладна є документом, який підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Згідно з матеріалами справи, 10 січня 2013 року між позивачем та Міністерством соціальної політики України було укладено Договір про закупівлю послуг за державні кошти № 13/19- ВТ, відповідно до умов якого позивач зобов'язався у 2013 році надати замовникові (Міністерству соціальної політики України) послуги з харчування дітей, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи, у навчальних закладах, розташованих на територіях радіоактивного забруднення, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги за вартістю, на умовах та у порядку, встановленими умовами даного договору.
На виконання умов даного договору, 05.08.2013 між позивачем та ТОВ «АДМЕТ - ГРУП» був укладений Договір поставки товару № А - 05/08, згідно із яким постачальник (ТОВ «АДМЕТ - ГРУП») зобов'язався поставляти та передавати у власність позивача продукти харчування в асортименті, за номенклатурою, у якості та за ціною, що визначається накладною на кожну окрему партію товару, а позивач зобов'язується приймати та оплачувати такий товар по факту його поставки.
На підтвердження факту придбання товару у ТОВ «АДМЕТ - ГРУП», позивач надав надав заявки на постачання товару за Договором від 05.08.2013 № А - 05/08, видаткові накладні, податкові накладні.
Відповідно до матеріалів справи, загальна сума придбаного позивачем товару у ТОВ «АДМЕТ - ГРУП» за січень та за лютий 2014 року становить 5817667,00 грн.
Дані операції відображені у податковій звітності за січень та лютий 2014 року, що підтверджується податковими деклараціями за січень та лютий 2014 року та додатками до них.
Як встановлено судом, податковий кредит за вказаними операціями позивачем не формувався, оскільки такі операції не є об'єктом оподаткування (стаття 196 розділу V ПК України), та/або звільнені від оподаткування (стаття 197 розділу V ПК України, підрозділу XX ПК України, міжнародні договори (угоди)), та/або не оподатковуються (постачання за межами митної території України та послуг, місце постачання яких визначено відповідно до пунктів 186.2, 186.3 статті 186 розділу V ПК України за межами митної території України).
Для здійснення власної господарської діяльності позивачем був укладений Договір про надання послуг від 30.12.2013 № ПКМ 30/12, відповідно до умов якого виконавець (ТОВ «Фобос - О») брав на себе зобов'язання надавати власними та залученими силами послуги за плату протягом січня 2014 року (які включають в себе: комплекс заходів для організації безперервної поставки, але не виключно по території України, вантажів, за місцями призначення замовника, зокрема: пошук перевізників, організацію відправлення та одержання вантажу, інші послуги, пов'язані з супроводженням, перевезенням та контролем за відправкою /одержанням вантажу за місцями призначення замовника), а замовник, в свою чергу, зобов'язується оплачувати надані послуги.
ТОВ «Перша компанія Максимум» надано суду на підтвердження факту отримання послуг від ТОВ «Фобос - О» акти здачі - прийняття робіт від 02.01.2014 № 1006, від 03.01.2014 № 2018, від 06.01.2014 № 5007, від 08.01.2014 № 7024, податкові накладні від 02.01.2014 № 1006, від 03.01.2014 № 2018, від 06.01.2014 № 5007, від 08.01.2014 № 7024.
Водночас судом встановлено, що позивач здійснив оплату за вказаним договором у розмірі 15800,00 грн.
На підставі виконаних господарських операцій за договором, позивач сформував податковий кредит на підставі виписаних ТОВ «Фобос - О» податкових накладних у розмірі 2633, 34 грн.
З огляду наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що належними та допустимими доказами підтверджується правомірність формування ТОВ «Перша компанія Максимум» податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Фобос - О».
Податковий орган при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 17.09.2014 № 0006252203, керувався тим, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «Фобос - О», є фіктивними, та такими, що не мали реального характеру і були вчинені без наміру створення правових наслідків, з метою отримання податкової вигоди. На думку податкового органу, договір між позивачем та контрагентом укладено за відсутності наміру дійсної поставки, з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.
Зокрема, наведені висновки податкового органу ґрунтуються на на даних Акту ДПІ у Печерському районі про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Фобос - О» від 03.04.2014 № 1015/26-55-22-07/38150128, відповідно до якого встановлено відсутність підприємства за місцезнаходженням, та, як наслідок, відсутність документального підтвердження господарських відносин товариства з контрагентами (у тому числі з позивачем). Також, встановлено відсутність у товариства трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, сировини та матеріалів для здійснення господарської діяльності.
Проте, судом встановлено, що на час укладання та виконання правочину, контрагент позивача був зареєстрованою юридичною особою та був платником податку на додану вартість.
При цьому, в Акті перевірки не має жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Фобос -О» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.
Окрім того, платіжні доручення позивачем не було додано до матеріалів справи, оскільки вони були надані до Слідчого управління ГУМВС України в місті Києві, що підтверджується запитом від 30.05.2014 № 12/2-4127/23 та відповіддю на вказаний запит.
Суд звертає увагу, що позивачем надано суду належним чином засвідчені копії усіх вищенаведених первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання контрагентом послуг.
У ході судового розгляду справи судом встановлено, що на час укладання та виконання правочину, контрагент позивача був зареєстрованою юридичною особою та був платником податку на додану вартість.
В Акті перевірки не має жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Фобос -О» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.
Разом з тим, посилання апелянта на відсутність корпоративних прав, на закриття рахунку ТОВ «Фобос-О» у відділенні № 4 ПАТ «Класикбанк», суд апеляційної інстанції бере до уваги, проте відповідно до закону це не є беззаперечними доказами, які свідчать про неправомірне формування позивачем податкового кредиту.
Таким чином, оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ч. 1 ст. 41, ст.ст. 160, п. 2 ч. 1 ст. 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2014 року - без змін.
Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя М.В. Межевич
Суддя Г.В. Земляна
Суддя Є.О. Сорочко
.
Головуючий суддя Межевич М.В.
Судді: Земляна Г.В.
Сорочко Є.О.