11 грудня 2014 року Справа № 915/1920/14
за позовом: Спільного українсько-угорського виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Агродін" /вул. Орджонікідзе, 80, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50005/
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 /АДРЕСА_1/
про стягнення 77076,31 грн.
Суддя Бездоля Д.О.
від позивача: Сенчишена О.В. (довіреність від 10.12.2014)
від відповідача: не з'явився
CУТЬ СПОРУ: позивач звернувся до господарського суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього 59410,98 грн. основного боргу, 4350,84 грн. пені, 1689,55 грн. 3% річних та 11624,94 грн. інфляційних нарахувань.
Заявлений позов позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати товару, переданого йому позивачем за договором поставки від 28.06.2013 № 67, укладеним між сторонами.
Ухвалою суду від 24.11.2014 провадження у справі було порушено, позовна заява прийнята до розгляду, розгляд справи призначений на 11.12.2014 о 10 год. 30 хв.
Відповідач свого представника у судове засідання 11.12.2014 не направив, вимоги ухвал суду від 24.11.2014 не виконав, відзиву на позов не надав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (29.11.2014), а тому, згідно з ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд -
28.06.2013 між сторонами був укладений договір поставки № 67 (далі - договір), за яким позивач зобов'язався передати у власність відповідача товар (насіння, засоби захисту рослин), а останній, в свою чергу, прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.
Згідно з п. 2.1. договору найменування товарів, їх кількість, ціна товарів, їх вартість загальна і за одиницю визначаються у Специфікаціях і видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно п.п. 3.1., 3.3. договору:
- загальна вартість договору складає суму всіх поставок, здійснених протягом строку дії цього договору;
- розрахунок за товари, що поставляються згідно з цим договором, здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача. Термін розрахунку визначається в Специфікаціях.
Відповідно до п. 4.1. договору постачання товару проводиться партіями протягом 2013 року.
Згідно з п. 4.9. договору право власності на товар переходить від позивача до відповідача в момент передачі товару.
Відповідно до п. 5.3. договору у разі прострочення оплати за поставлену партію товарів, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1%, нараховану на суму несвоєчасного перерахованих коштів, за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 6.7. договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2013 р., але не припиняє дії до повного виконання сторонами своїх прав і зобов'язань по ньому.
У специфікації від 28.06.2013 (додаток № 1 до договору) сторони узгодили поставку позивачем відповідачу товару вартістю 14760,00 грн. з оплатою його останнім у строк не пізніше 01.12.2013.
У специфікаціїї від 28.06.2013 (додаток № 2 до договору) сторони узгодили поставку позивачем відповідачу товару вартістю 44650,98 грн. з оплатою його останнім у строк не пізніше 01.12.2013.
На виконання умов договору, 28.06.2013 позивач передав у власність відповідача товар на суму 59410,98 грн., що підтверджується видатковими накладними від 28.06.2013 № РН-0000585 та від 28.06.2013 № РН-0000586, довіреністю від 28.06.2013, поясненнями позивача та не заперечується відповідачем.
Проте, відповідач за отриманий товар з позивачем до цього часу не розрахувався, у зв'язку з чим і виник спір у даній справі.
Таким чином, станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 59410,98 грн., що підтверджується позивачем та жодним чином не спростовується відповідачем.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позов позивача підлягає повному задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом станом на час вирішення даного спору сума основного боргу відповідача перед позивачем становить 59410,98 грн., а отже позов позивача в цій частині підлягає повному задоволенню господарським судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За цих підстав, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, нарахованих за період з грудня 2013 року по жовтень 2014 року, в сумі 11624,94 грн. та 3% річних, нарахованих за період з 02.12.2013 по 12.11.2014, в сумі 1689,55 грн. підлягає задоволенню судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За цих підстав, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, вважає, що позов позивача в частині стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 02.12.2013 по 02.06.2014, в сумі 4350,84 грн. також підлягає задоволенню судом.
Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 4-3, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, номер НОМЕР_1) на користь Спільного українсько-угорського виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Агродін" (вул. Орджонікідзе, 80, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50005, код 30166811) 59410 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста десять) грн. 98 коп. основного боргу, 4350 (чотири тисячі триста п'ятдесят) грн. 84 коп. пені, 1689 (одна тисяча шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 55 коп. 3% річних, 11624 (одинадцять тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 94 коп. інфляційних нарахувань та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 16.12.2014.
Суддя Д.О.Бездоля