ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/20918/14 09.12.14
За позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії
до Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві"
про стягнення 40 428,31 грн.
Суддя Стасюк С.В.
Представники сторін:
від позивача Андрієш П.О. (дов. № 573 від 11.12.2013 року)
від відповідача не з'явився
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 09 грудня 2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.
Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 40 428,31 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2014 року порушено провадження у справі № 910/20918/14 та призначено справу до розгляду на 06.11.2014 року.
04.11.20104 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.
Представник відповідача в судове засідання 06.11.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 03.10.2014 року не виконав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
У судовому засіданні 06.11.2014 року представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору та не заперечив проти поданого клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглянувши подане позивачем 06.11.2014 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.
Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його задоволення.
Відповідно до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.
Ухвалою Господарського суду продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи призначено на 09.12.2014 року.
У судовому засіданні 09.12.2014 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 09.12.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Місцезнаходження відповідача за адресою: 03037, м. Київ, вул. Кривоноса Максима, буд. 2А, на яку було відправлено ухвали суду підтверджується матеріалами справи та вказана в позові.
Слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
При цьому, судом враховано, що відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Факт належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання підтверджується підписами уповноважених осіб Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві" на рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -
11.05.2007 року між Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Київської міської філії (Укртелеком) та Державним підприємством "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві" (Споживач) було укладено договір № 530-25 про взаємоз"єднання телекомунікаційної мережі ВАТ "Укртелеком" з телекомунікаційною мережею Споживача, з наступними змінами та доповненнями (надалі по тексту - Договір, предметом якого є з'єднання телекомунікаційної мережі Споживача 300 номерів з номерною ємністю в індексах "249-34-00-:-249-36-99" з телекомунікаційною мережею Укртелекому в м. Києві, надання в користування місцевої телефонної мережі Укртелекому та послуг міжміського, міжнародного телефонного зв'язку, послуг доступу до мереж операторів рухомого (мобільного) зв'язку.
Згідно з пунктом 3.1. Договору плата за нове з'єднання визначається як плата за організацію з'єднувальних ліній для підключення до телекомунікаційної мережі Укртелекому, нараховується відповідно до встановлення тарифів та вноситься Споживачем до моменту з'єднання. Підставою для встановлення рахунка є акт взаємоз"єднання телекомунікаційної мережі Споживача з телекомунікаційною мережею Укртелекому в м. Києві. Укрелеком починає виставляти рахунки за користування місцевою телефонною мережею Укртелеком з дати підключення до телекомунікаційної мережі, яка є датою оплати Споживачем рахунку за організацію з'єднувальних ліній.
Плата з надання в користування місцевої телефонної мережі Укртелекому та послуг міжміського, міжнародного телефонного зв'язку, послуг доступу до мереж операторів рухомого (мобільного) зв'язку нараховується відповідно до встановлених тарифів (додаток № 3). Вартість послуг міжміського, міжнародного зв'язку та послуг доступу до мереж операторів рухомого (мобільного) зв'язку визначається кількістю та тривалістю телефонних розмов за тарифами Укртелекому (пункти 3.2., 3.3 Договору).
Відповідно до пункту 3.7. Договору Укртелеком до 10 числа місяця, що настає за звітним, виставляє Споживачу рахунок на оплату телекомунікаційних послуг та розшифровку за міжміськими і міжнародними телефонними розмовами.
Пунктом 3.8, умови якого кореспондуються з умовами пункту 2.4.12. Договору сторони погодили, що Споживач у термін до 20 числа місяця, що настає за звітним, оплачує рахунки Укртелекому за послуги, надані у звітному місяці.
У відповідності до пунктів 7.1., 7.2. Договору він набуває чинності з дати підписання його сторонами та діє протягом одного календарного року з подальшою пролонгацією на кожен наступний рік за умови наявності у Споживача прав на АТС (власник, орендар, тощо). У разі, коли жодна зі сторін за два місяці до закінчення строку дії Договору не заявить письмово про своє небажання надалі продовжувати стосунки, Договір вважається продовженим кожен раз на наступний календарний рік і на тих самих умовах.
Із матеріалів справи не вбачається з'явлення будь-якою із сторін про своє небажання надалі продовжувати відносини, а тому строк дії Договору був продовжений на наступний рік на тих самих умовах.
На виконання умов Договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято телекомунікаційні послуги, що підтверджується рахунками за телекомунікаційні послуги, направленими на адресу відповідача за період з листопада 2013 року по червень 2014 року.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань зі сплати наданих позивачем телекомунікаційних послуг, внаслідок чого у Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві" виникла заборгованість перед Публічним акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Київської міської філії на загальну суму 35 395,97 грн., яка виникла за період з листопада 2013 року по червень 2014 року.
Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 35 395,97 грн. заборгованості за договором № 530-25 про взаємоз"єднання телекомунікаційної мережі ВАТ "Укртелеком" з телекомунікаційною мережею Споживача від 11.05.2007 року, 237,33 грн. пені, 4 347,37 грн. інфляційних нарахувань та 447,64 грн. три проценти річних.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Договір № 530-25 від 11.05.2007 року за своєю юридичною природою є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Із матеріалів справи (рахунки за телекомунікаційні послуги за період з листопада 2013 року по червень 2014 року) вбачається, що позивачем було надано, а відповідачем прийнято послуги на суму 51 529,11 грн.
Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 35 395,97 грн.
Доказів протилежного суду не надано.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.8, умови якого кореспондуються з умовами пункту 2.4.12. Договору сторони погодили, що Споживач у термін до 20 числа місяця, що настає за звітним, оплачує рахунки Укртелекому за послуги, надані у звітному місяці.
Отже, з урахуванням положень частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, пункту 3.8 Договору та рахунків, виставлених на оплату наданих послуг, грошове зобов'язання відповідача по сплаті заборгованості за надані позивачем послуги повинно було бути виконане не пізніше 21 числа місяця, наступного, що настає за розрахунковим шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок позивача.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача до Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві" в частині стягнення 35 395,97 грн. основного боргу за надані послуги, а відповідач в установленому законодавством порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, позов Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення з Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві" 35 395,97 грн. основного боргу договором № 530-25 про взаємоз"єднання телекомунікаційної мережі ВАТ "Укртелеком" з телекомунікаційною мережею Споживача від 11.05.2007 року , визнається судом таким, що підлягає задоволенню.
Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 237,33 грн. пені, 4 347,37 грн. інфляційних нарахувань та 447,64 грн. три проценти річних, нарахованих за загальний період з листопада 2013 року по липень 2014 року.
Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з пунктом 1 статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).
Згідно з частиною 2 статті 36 Закону України "Про телекомунікації" у разі затримки плати за телекомунікаційні послуги споживачі сплачують пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Пунктом 4.6. Договору сторони погодили, що за порушення строків проведення розрахунків споживач сплачує пеню за кожну добу затримки платежу, яка обчислюється від суми заборгованості в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня.
Приймаючи до уваги вищенаведене, перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 237,33 грн. пені, нарахованої за період з листопада 2013 року по червень 2014 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
Дії відповідача є порушенням вимог договору, а тому у суду є підстави для застосування відповідальності за умовами Договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.
Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3% річних від простроченої суми та інфляційних втрат, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про стягнення з Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві" трьох процентів річних на загальну суму 447,64 грн. та інфляційних втрат на суму 4 347,37 грн. нарахованих за період з листопада 2013 року по червень 2014 року.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" підлягають частковому задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного підприємства "Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем в будівництві" (03037, м. Київ, вул. Кривоноса Максима, буд. 2А, код ЄДРПОУ 02498180) на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Київської міської філії (01033, м. Київ, вул. Горького, 40, код ЄДРПОУ 01189910) 35 395 (тридцять п'ять тисяч триста дев'яносто п'ять) грн. 97 коп. заборгованості, 237 (двісті тридцять сім) грн. 33 коп. пені, 4 347 (чотири тисячі триста сорок сім) грн. 37 коп. інфляційних нарахувань, 447 (чотириста сорок сім) грн. 64 коп. три проценти річних, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 15.12.2014 року
Суддя С.В. Стасюк