18 грудня 2014 року Справа № 917/1753/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - суддіДерепи В.І.,
суддів :Грека Б.М., - (доповідача у справі), Кривди Д.С.
перевіривши матеріали касаційної скаргиКомунального підприємства "Теплоенерго"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 08.10.14
у справі№917/1753/14
господарського судуПолтавської області
за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
доКомунального підприємства "Теплоенерго"
простягнення суми
Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки вона не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Відповідно до ч.4 ст.111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази надіслання її копії іншій стороні у справі.
Належним доказом надсилання іншій стороні у справі копії касаційної скарги і доданих до неї документів може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, розрахункова квитанція, опис вкладення засвідчені відбитком календарного штемпелю поштового відділення зв'язку тощо).
Втім, до скарги не додано жодних доказів направлення копії касаційної скарги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", яка є позивачем по справі.
Окрім того, згідно з п.4 ст.1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Статтею 4 ЗУ "Про судовий збір" визначено розміри ставок судового збору за подання касаційної скарги до господарського суду. Зокрема, за подання касаційної скарги до господарського суду на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (пп.1,5 п.2 ч.2 ст.4 ЗУ "Про судовий збір"). Розмір мінімальної заробітної плати визначено ЗУ "Про державний бюджет України на 2014 рік" та становить 1 218,00 грн.
Втім, до скарги не додано жодних документів, підтверджуючих сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. При цьому у резолютивній частині касаційної скарги скаржник просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.10.14 по справі №917/1753/14 повністю та залишити ухвалу Господарського суду Полтавської області від 26.08.14 без змін.
На підтвердження зазначених обставин матеріали справи містять акт, складений загальним відділом господарського суду Полтавської області від 24.11.14. б/н.
До того ж, у супереч вимогам ст.110 ГПК України скаржник звернувся до касаційної інстанції з пропуском строку на оскарження постанови апеляційної інстанції на 24 дні, бо оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції з даної справи набрала законної сили 29.10.14.
Обґрунтовуючи клопотання, скаржник послався на те, що строк для подачі касаційної скарги був пропущений у зв'язку з тим, що з вини працівників поштового відділення, які із запізненням передали конверт підприємству (лише 17.11.14), - позбавили скаржника можливості оскаржити судовий акт вчасно.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, звертає увагу скаржника, що по відношенню до особи, яка не реалізувала право на подачу касаційної скарги у визначений строк з поважних причин, викликаних об'єктивними і не залежними від заявника обставинами, застосовуються правила ст.53 ГПК України.
Однак, подане скаржником клопотання про відновлення цього строку направлено без належних письмових доказів на підтвердження мотиву поважності пропуску строку на касаційне оскарження і вини поштового відділення, щодо передачі поштової кореспонденції скаржнику вчасно, що позбавляє його тим самим права на здійснення процесуальних дій щодо касаційного оскарження.
Стаття 53 ГПК України передбачає оцінку господарським судом касаційної інстанції при вирішенні питання про відновлення строку обґрунтованості доводів особи, яка клопоче про таке відновлення, з метою запобігання зловживанню при оскарженні судових актів.
За таких обставин Вищий господарський суд України вважає, що оскарження постанови апеляційного господарського суду залежала виключно від вольових та юридично грамотних дій самого скаржника, наведені причини пропуску не свідчать про відсутність об'єктивної можливості та адекватного часу для оскарження. Тому у задоволенні клопотання про відновлення строку слід відмовити.
Дані обставини є підставою для повернення касаційної скарги на підставі п.5 ч.1 ст.1113 ГПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.86, п.3, 4, 5 ч.1 ст.1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 08.10.14 у справі №917/1753/14 повернути скаржнику без розгляду.
Головуючий - суддя В.І. Дерепа
Судді Б.М. Грек
Д.С. Кривда