09 грудня 2014 року Справа № 910/14982/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Ткаченко Н.Г. (головуючого),
Катеринчук Л.Й. (доповідача), Куровського С.В.
розглянувши касаційну скаргуУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Соловйової Наталії Анатоліївни
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 року
у справі господарського суду № 910/14982/14 міста Києва
за заявоюПАТ "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Банк Форум" Соловйової Наталії Анатоліївни
до ТОВ "Арістей Компані"
провизнання банкрутом
розпорядник майнаГороховський А.В.
в судовому засіданні взяли участь представники:
ПАТ "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Соловйової Наталії Анатоліївни: Дьоміна С.С. (довіреність №10/00-147 від 11.08.2014 року),
ТОВ "Арістей Компані":Григоренко О.С. (довіреність від 29.08.2014 року).
ухвалою господарського суду міста Києва від 24.07.2014 року прийнято до розгляду заяву ПАТ "Банк Форум" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Банк Форум" Соловйової Наталії Анатоліївни (далі - ініціюючого кредитора) про порушення справи про банкрутство ТОВ "Арістей Компані" (далі - боржника) згідно статей 9 - 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 року) (далі - Закон про банкрутство), призначено підготовче судове засідання на 04.08.2014 року, в якому оголошувалася перерва до 06.08.2014 року (том 1, а.с. 1 - 2, 145).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.08.2014 року (суддя Омельченко Л.В.) за результатами підготовчого засідання порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Арістей Компані"; визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника на суму 4 325 464, 44 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Гороховського А.В., встановлено оплату його послуг в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень за рахунок коштів заявника, починаючи з дати його призначення та до моменту прийняття комітетом кредиторів рішення про встановлення оплати послуг розпорядника майна у даній справі; ухвалено здійснити офіційну публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство боржника; заборонено боржнику та органу, уповноваженому управляти майном боржника, приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати його основні засоби, в тому числі й майно, яке обтяжене заставою; зобов'язано боржника надати розпоряднику майна всю необхідну документацію для проведення аналізу фінансово-господарської діяльності та інвентаризації підприємства-боржника, складання реєстру вимог кредиторів, а також спільно із розпорядником майна розглядати заяви з вимогами кредиторів; зобов'язано розпорядника майна провести інвентаризацію активів боржника та аналіз його фінансово-господарської діяльності, докази чого подати суду у строк до 10.10.2014 року, а також скласти та подати на затвердження до суду реєстр вимог кредиторів у строк до 26.09.2014 року; попереднє засідання суду призначено на 13.10.2014 року (а.с. 149 - 156).
Судове рішення мотивоване встановленням обставин наявності у боржника підтвердженої належними доказами безспірної заборгованості перед ініціюючим кредитором на суму 4 325 464, 44 грн. та її незадоволення в ході виконавчого провадження упродовж більш як трьох місяців, що, згідно висновків місцевого господарського суду, є достатньою підставою для порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство.
Не погоджуючись з ухвалою підготовчого засідання суду першої інстанції, боржник звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу від 06.08.2014 року та відмовити в порушенні щодо боржника справи про банкрутство, обґрунтовуючи передчасністю висновків місцевого господарського суду про доведення ініціюючим кредитором безспірності грошових вимог до боржника. Скаржник зазначив, що в порушення вимог частини 3 статті 16 Закону про банкрутство, у підготовчому засіданні господарський суд не перевірив чи вживалися ініціюючим кредитором заходи щодо примусового стягнення заборгованості боржника в порядку виконавчого провадження, а також не з'ясував стану здійснення спірного виконавчого провадження на момент звернення стягувача до суду зі заявою про порушення щодо боржника даної справи про банкрутство.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Пантелієнка В.О., суддів: Доманської М.Л., Гарник Л.Л.) апеляційну скаргу боржника задоволено частково, ухвали господарського суду міста Києва від 24.07.2014 року та від 06.08.2014 року у даній справі скасовано, заяву ініціюючого кредитора про порушення щодо боржника справи про банкрутство залишено без розгляду (а.с. 213 - 217). Апеляційний суд зазначив про невиконання ініціюючим кредитором вимог частини 2 статті 11 Закону про банкрутство щодо надання господарському суду доказів сплати судового збору за подання заяви про порушення справи про банкрутство у встановлених порядку та розмірі за умов відсутності у нього пільг щодо сплати судового збору за подання такої заяви в розумінні положень пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Не погоджуючись з винесеною постановою, ініціюючий кредитор звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову апеляційного суду від 01.10.2014 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги боржника на ухвалу підготовчого засідання від 06.08.2014 року, аргументуючи порушенням апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 15, 16 Закону про банкрутство, статей 1 - 3, 35, 37, 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статті 5 Закону України "Про судовий збір", статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Скаржник зазначив, що у випадку ініціювання уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію неплатоспроможного банку провадження у справі про банкрутство позичальника кредитних коштів банку, що спрямоване на повернення до банку активів (кредитної заборгованості), її звільнено від сплати судового збору за подання заяви про порушення справи про банкрутство в силу положень пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову апеляційного суду від 01.10.2014 року на предмет повноти встановлених обставин справи та правильності їх юридичної оцінки, перевіривши застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, вислухавши представників ініціюючого кредитора та боржника, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, переважають у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 3 статті 10 Закону про банкрутство, справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом. Безспірні вимоги кредиторів - грошові вимоги кредиторів, підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника. До складу цих вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції.
Частиною 2 статті 11 Закону про банкрутство передбачено, що кредитор повинен додати до заяви про порушення справи про банкрутство, зокрема, докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідну постанову органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави).
Положеннями частини 1 статті 15 Закону про банкрутство регламентовано повернення без розгляду заяви ініціюючого кредитора про порушення справи про банкрутство боржника, якщо, зокрема, заява не відповідає змісту вимог, зазначених у цьому Законі; не подано доказів щодо сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до частин 1, 3, 6, 7 статті 16 Закону про банкрутство, перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження. За наслідками розгляду заяви про порушення справи про банкрутство та відзиву боржника господарський суд виносить ухвалу про порушення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про відмову у порушенні провадження у справі про банкрутство. Суд відмовляє в порушенні провадження у справі про банкрутство, якщо, зокрема, заявником не доведено наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство; відсутня хоча б одна з підстав, передбачених частиною третьою статті 10 цього Закону; за наявності підстав, передбачених статтею 15 цього Закону.
Отже, кредитор, вимоги якого забезпечені заставою, має право заявити вимоги до боржника в частині, не забезпеченій заставою, або на суму різниці між розміром вимоги та виручкою, яка може бути отримана при продажу предмета застави, якщо вартість предмета застави недостатня для повного задоволення його вимоги і такі обставини підтверджуються безспірними доказами. При цьому, безспірність вимог ініціюючого кредитора до боржника повинна підтверджуватись документами, які кредитор зобов'язаний додати до заяви про порушення справи про банкрутство.
Згідно з частиною 1 статті 33 та частиною 1 статті 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, ухвалою місцевого господарського суду від 24.07.2014 року прийнято до розгляду у підготовчому засіданні заяву уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ "Банк Форум" Соловйової Н.А. про порушення справи про банкрутство ТОВ "Арістей Компані" відповідно до статей 9 - 12 Закону про банкрутство (а.с. 1 - 2).
Розглядаючи вимоги ініціюючого кредитора до боржника в підготовчому засіданні, суд першої інстанції встановив, що вони виникли внаслідок невиконанням боржником зобов'язань за кредитним договором №113/08/00-KL від 15.07.2008 року, їх обґрунтовано рішенням господарського суду міста Києва від 17.02.2011 року у справі №4/529 про солідарне стягнення з боржника, як позичальника, та ТОВ "Автех", як його поручителя за договором поруки від 08.08.2008 року, на користь ініціюючого кредитора 15 000 000 грн. заборгованості по кредиту, 5 665 877, 94 грн. відсотків за користування кредитом, 1 185 667, 19 грн. пені по кредиту та відсотках, 25 500 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а всього 21 877 281, 13 грн. та виданим на його виконання наказом господарського суду (а.с. 13-23, 46-50).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі зазначеного наказу господарського суду органом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження згідно постанови ВП №32557287 від 10.05.2012 року (а.с. 51 - 52).
Судом першої інстанції встановлено, що на забезпечення виконання зобов'язань з повернення кредитних коштів, боржник передав в заставу та іпотеку банку належне йому на праві приватної власності рухоме та нерухоме майно (земельну ділянку, нежитлові будівлі, площадки і навіси для машин, товари в обороті, майнові права за договором інвестування будівництва житлового будинку) загальною заставною вартістю 16 366 149, 50 грн. (а.с. 24 - 45).
Також, суд першої інстанції встановив обставини укладення між ініціюючим кредитором, як кредитодавцем, та ТОВ "Автех", як поручителем, договору поруки від 08.08.2008 року, за умовами якого поручитель поручився за виконання боржником-позичальником зобов'язань перед банком щодо погашення заборгованості за спірним кредитним договором всім свої майном та грошовими коштами (а.с. 47 - 48).
З огляду на встановлене, суд першої інстанції дійшов висновку про підтвердження ініціюючим кредитором належними та достатніми доказами безспірності кредиторських вимог до боржника на суму 4 325 464, 44 грн. як таких, що незабезпечені заставою (іпотекою) майна боржника, їх розмір перевищує 300 мінімальних розмірів заробітних плат та не були погашені протягом більш як трьох місяців після відкриття виконавчого провадження з їх стягнення. Зазначені вимоги були зараховані господарським судом до складу грошового зобов'язання, що є підставою для порушення даної справи про банкрутство.
Разом з тим, вимоги ініціюючого кредитора на суму 1 185 667, 19 грн. фінансових санкцій (пені по кредиту та відсотках), стягнених з боржника за рішенням суду, та на суму 16 366 149, 50 грн., що еквівалентно вартості заставного майна боржника, місцевим господарським судом було відхилено як такі, що не можуть бути підставою для порушення справи про банкрутство, оскільки не відповідають поняттю безспірних вимог в розумінні положень частини 3 статті 10 Закону про банкрутство.
Також, за результатами підготовчого засідання судом першої інстанції введено щодо боржника процедуру розпорядження майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Гороховського А.В., який надав письму згоду на участь у даній справі про банкрутство (а.с. 88), та встановлено йому оплату послуг (грошову винагороду) в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання повноважень розпорядника майна боржника за рахунок коштів ініціюючого кредитора до моменту прийняття комітетом кредиторів рішення про встановлення оплати послуг розпорядника майна боржника.
За результатами перегляду ухвали підготовчого засідання в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції скасував прийняті місцевим господарським судом рішення у даній справі, а заяву ініціюючого кредитора про порушення щодо боржника провадження у справі про банкрутство залишив без розгляду, встановивши обставини недодержання ініціюючим кредитором вимог статті 11 Закону про банкрутство щодо змісту заяви про порушення справи про банкрутство (ненадання доказів сплати судового збору за подання такої заяви у встановлених порядку та розмірі).
Колегія суддів касаційного суду погоджується в цілому з висновками суду апеляційної інстанції про скасування прийнятих місцевим господарським судом рішень у даній справі та вважає за необхідне зазначити про таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, зобов'язання боржника перед банком (ініціюючим кредитором) за кредитним договором №113/08/00-KL від 15.07.2008 року забезпечено заставою (іпотекою) майна боржника, а також укладенням договору поруки від 08.08.2008 року, за умовами якого ТОВ "Автех", як поручитель, зобов'язався перед банком відповідати за виконання боржником зобов'язань з повернення кредитних коштів всім своїм майном та грошовими коштами (а.с. 24 - 45, 47 - 48).
Суди встановили обставини прийняття рішення суду від 17.02.2011 року у господарській справі №4/529 про солідарне стягнення з боржника та поручителя на користь банку (ініціюючого кредитора у справі) заборгованості за кредитним договором №113/08/00-KL від 15.07.2008 року на загальну суму 21 851 545, 13 грн. та судових витрат у справі на суму 25 736 грн., а всього - 21 877 281, 13 грн., на виконання якого судом було видано наказ про солідарне стягнення боргу як з боржника, так і поручителя; на підставі зазначеного наказу суду органом державної виконавчої служби відкрито виконавче провадження в ході якого здійснювалися виконавчі дії зі стягнення заборгованості згідно наказу суду (а.с. 46 - 51).
У підготовчому засіданні суд першої інстанції встановив обставини надання ініціюючим кредитором на підтвердження безспірності його грошових вимог до боржника постанови органу державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження з їх виконання, однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують стан здійснення виконавчого провадження на момент звернення ініціюючого кредитора до суду зі заявою про порушення справи про банкрутство у червні 2014 року (зокрема, довідки виконавчої служби про неможливість стягнення коштів або постанова про закінчення виконавчого провадження), даних про розмір стягненої суми, даних про реалізацію заставного майна, а також відомостей про те, яка сума вимог незадоволена в ході виконавчого провадження, яке здійснювалось упродовж двох років як щодо боржника, так щодо майнового поручителя. При цьому, наявний у матеріалах справи витяг з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень відображає відомості про здійснені державним виконавцем дії під час спірного виконавчого провадження №32557287 лише станом на березень 2013 року, а заява про порушення справи про банкрутство подавалась у червні 2014 року (а.с. 142).
Отже, при перевірці обґрунтованості грошових вимог ініціюючого кредитора до боржника, їх безспірності, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження у підготовчому засіданні, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про можливість порушення щодо боржника справи про банкрутство, не дослідивши при цьому обставин перевищення вартості предмету застави над безспірними вимогами до боржника та їх можливого часткового стягнення на момент порушення справи про банкрутство в ході здійснюваного упродовж двох років виконавчого провадження як щодо боржника, так і щодо поручителя.
Також, встановивши обставини забезпечення вимог ініціюючого кредитора на суму більш як 16 млн. грн. заставою (іпотекою) майна боржника, суд першої інстанції не перевірив чи задовольнялися ці вимоги шляхом звернення стягнення на заставне майно поза межами справи про банкрутство.
З огляду на таке, висновки місцевого господарського суду про порушення провадження у даній справі про банкрутство з посиланням на обставини доведення ініціюючим кредитором належними та достатніми доказами безспірності грошових вимог до боржника є передчасними, тому колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується в цілому з висновками резолютивної частини постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 року.
Доводи ініціюючого кредитора за змістом касаційної скарги про звільнення його від сплати судового збору відповідно до пункту 22 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", колегія суддів касаційного суду вважає обґрунтованими, однак неповнота обґрунтування у заяві про порушення справи про банкрутство обставин безспірності вимог ініціюючого кредитора, який одночасно є заставодержателем та грошові вимоги якого забезпечені порукою третьої особи, неповнота подання доказів того, що за наслідком здійснюваного виконавчого провадження безспірні вимоги перевищують 300 мінімальних розмірів заробітної плати на момент порушення справи про банкрутство, дають правові підстави погодитися з висновками апеляційного суду про скасування ухвали суду першої інстанції про порушення справи про банкрутство (ухвали підготовчого судового засідання), ухвали про прийняття до розгляду заяви ініціюючого кредитора та залишення її без розгляду.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
1. Касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" Соловйової Наталії Анатоліївни залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2014 року у справі №910/14982/14 залишити в силі.
Головуючий Н.Г. Ткаченко
Судді Л.Й. Катеринчук
С.В. Куровський