16 грудня 2014 року 13 год. 10 хв. Справа № 808/6542/14 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Філоненко Ю.М.; представника позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 18 січня 2013 року); представників відповідача - Вовка О.В. (довіреність від 11 листопада 2014 року) та Єлісеєва Д.С. (довіреність від 10 грудня 2014 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління державної міграційної служби України у Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_4 (далі іменується - позивач) до Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в оформленні та видачі ОСОБА_4 паспорта для виїзду за кордон; зобов'язати відповідача оформити та видати ОСОБА_4 паспорт для виїзду за кордон; зобов'язати відповідача вилучити внесену до контрольної картотеки ВГІРФО ГУМВС України в Запорізькій області інформацію стосовно ОСОБА_4 про обмеження у праві виїзду за кордон без вилучення паспортного документа.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідача про відмову у видачі паспорта для виїзду за кордон є протиправним, оскільки позивачем надані всі необхідні документи для оформлення закордонного паспорта. Позивач зазначає, що посилання відповідача на пункт 22 Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення» від 31.03.1995 №231 (далі іменується - Правила №231) та пункти 2, 5 статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21.01.1994 №3857-XII (далі іменується - Закон України №3857-XII) є необґрунтованими, оскільки питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи у праві виїзду за кордон при виконанні судових рішень вирішується судом за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Позивач вказує, що судового рішення про обмеження боржника у праві виїзду за кордон немає, а відтак рішення відповідача підлягає скасуванню.
Ухвалою судді від 03.11.2014 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
16.12.2014 в судове засідання прибув позивач, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
В судове засідання також прибув представник відповідача, підтримав, викладену в письмових запереченнях проти адміністративного позову, правову позицію щодо предмета спору, та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Відповідач зазначив, що спірне рішення ґрунтується на нормах діючого законодавства, оскільки на момент оформлення закордонного паспорта, у позивача були наявні неврегульовані договірні зобов'язання перед ПАТ «ПроКредитБанк» відповідно до кредитного договору від 26.12.2005, що є підставою для тимчасової відмови в оформленні паспорта.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 16.12.2014.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
ОСОБА_4 звернувся до Шевченківського районного відділу у м. Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області із заявою про видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
За результатами розгляду заяви, Шевченківським районним відділом у м. Запоріжжі Управління державної міграційної служби України в Запорізькій області винесено рішення - Повідомлення про відмову у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон від 06.05.2014.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу рішення - Повідомлення про відмову у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон від 06.05.2014, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.
Зі змісту Повідомлення про відмову у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон від 06.05.2014 вбачається, що підставою для відмови ОСОБА_4 у видачі паспорта була наявність неврегульованих кредитних зобов'язань перед ЗАТ «ПроКредитБанк» відповідно до наказу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.06.2008. Обґрунтовуючи своє рішення, суб'єкт владних повноважень посилається на приписи пункту 22 Правил №231, та пункти 2, 5 статті 6 Закону України №3857-XII.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27.06.2008 (справа №2-1247/08) позовні вимоги ЗАТ «ПроКредитБанк» задоволено: стягнуто з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у солідарному порядку суму заборгованості у розмірі 30106 грн. 68 коп.; судовий збір - 301 грн. 06 коп.; витрати на ІТЗ - 30 грн. 00 коп. (а.с. 6). На виконання даного рішення суду, видано виконавчий лист від 15.12.2008 (а.с. 34).
На підставі заяви ЗАТ «ПроКредитБанк» від 18.03.2009 (а.с. 33), державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.03.2009 ВП №12027542 (а.с. 35). 29.06.2011 державним виконавцем складено Акт про відсутність розрахункових рахунків у боржника та про перешкоджання проведенню виконавчих дій (а.с. 32).
В подальшому, державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві від 29.06.2011 ВП №12027542, на підставі статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 31).
Позивач зазначає, що оскільки виконавчий документ за судовим рішенням повернуто стягувачеві без виконання, то зобов'язань, покладених на боржника відповідно до судового рішення, відповідно, не існує.
Проте, суд не погоджується з такими доводами позивача та зазначає наступне.
Повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 4 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає лише повернення виконавчого документа у зв'язку з перешкоджанням провадженню виконавчих дій, та ніяким чином не стосується обставин щодо повного погашення боржником його зобов'язань.
Статтею 33 Конституції України закріплено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до статті 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно з положеннями статті 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, та це право не може бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачені законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.
Закон України №3857-XII регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
За приписами пунктів 2 та 5 статті 6 Закону України №3857-XII, громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Аналогічна норма закріплена в пункті 22 Правил №231, відповідно до якого громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта/проїзного документа у разі, коли діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання, - до виконання зобов'язань або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, чи забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Пунктом 10 Наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21.12.2004 №1603 «Про затвердження Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини» (далі іменується - Порядок №1603) передбачено, що територіальні органи та територіальні підрозділи, що прийняли заяву-анкету про оформлення паспорта/проїзного документа, вживають заходів до з'ясування наявності чи відсутності в осіб, старших 14 років, підстав для тимчасової відмови у видачі паспорта/проїзного документа, перелічених у пункті 22 Правил №231.
З цією метою працівники відповідного територіального підрозділу у міських без районного поділу, районних та районних у містах відділах (управліннях) органів внутрішніх справ за обліком служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, що включає також облік адресно-довідкового бюро (групи) цього підрозділу, протягом п'яти робочих днів здійснюють перевірку наявності чи відсутності: діючих неврегульованих аліментних, договірних чи інших невиконаних зобов'язань заявника (підпункт 2 пункту 22 Порядку №231), ухиляння заявника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням (підпункт 5 пункту 22 Порядку №231), подання на заявника цивільного позову до суду (підпункт 8 пункту 22 Порядку №231).
Після закінчення перевірки прийняті матеріали надсилаються за підпорядкованістю територіальним органам та територіальним підрозділам вищого рівня, які уповноважені приймати рішення щодо оформлення чи відмови у видачі паспорта/проїзного документа (пункт 11 Порядку №1603).
Відповідно до пункту 23 Правил №231, рішення про відмову у видачі паспорта/проїзного документа приймається за наявності в територіальному органі або підрозділі інформації про існування підстав, зазначених у пункті 22 цих Правил.
Від ПАТ «ПроКредитБанк» надійшло повідомлення про наявність підстав для відмови у видачі паспорта (а.с. 5), відповідно до якого повідомлялось, що позивач має неврегульовані зобов'язання перед банком відповідно до кредитного договору.
На виконання ухвали суду про витребування доказів від 21.11.2014, ПАТ «ПроКредит Банк» надано інформацію щодо наявності заборгованості позивача перед банком. Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованість позивача за кредитним договором від 26.12.2005 №16.2495 станом на 11.12.2014 становить: капітал - 23855 грн. 43 коп.; проценти - 5092 грн. 46 коп.; проценти за неправомірне користування кредитом - 40274 грн. 39 коп.; пеня - 355686 грн. 15 коп.; всього - 424908 грн. 43 коп. (а.с. 44).
Тобто, неврегульовані грошові зобов'язання позивача перед банком існували на момент прийняття відповідачем спірного рішення, та існують на момент розгляду справи.
Отже, виходячи з обставин справи, встановлених судом, суд дійшов висновку, що відповідач, тимчасово відмовляючи позивачу у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому правові підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Суд також зазначає, що тимчасова відмова громадянинові України у видачі паспорта у випадках, передбачених статтею 6 Закону України №3857-XII та пунктом 22 Правил №231, є по своїй суті тимчасовим обмеженням (заходом), що передбачає можливість повторного звернення особи до органу міграційної служби із заявою після виконання зобов'язань (усунення обставин, що були підставою для тимчасової відмови у видачі паспорта).
Поняття «тимчасова відмова у видачі паспорта» та «тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за кордон» не є тотожними. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за кордон здійснюється на підставі відповідного рішення суду, та може застосовуватись при наявності оформленого закордонного паспорта.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд, оцінивши докази по справі у їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що відповідачем в порядку статті 71 КАС України доведено правомірність спірного рішення - Повідомлення про відмову у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон від 06.05.2014, а відтак заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.М. Недашківська