10 грудня 2014 року К/800/52525/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ємельянової В.І.,
Винокурова К.С., Рецебуринського Ю.Й.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року по справі № 825/2477/14
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
до Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного
управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Ніжинська ОДПІ
ГУ Міндоходів у Чернігівській області)
про скасування вимоги,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Ніжинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області про скасування вимоги від 12 червня 2014 року № Ф-692 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 14651,43 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року, позов задоволено частково.
Скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ніжинської ОДПІ ГУ Міндоходів у Чернігівській області від 12 червня 2014 року № Ф-692 в частині суми боргу у розмірі 12164,81 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої і апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга задоволенню не підлягає.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 3 березня 2009 року зареєстровано фізичною особою-підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця (а.с.6).
З 1 січня 2012 року позивач є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку (а.с.5).
Відповідачем 12 червня 2014 року прийнято вимогу № Ф-692 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 14651,43 грн. (а. с. 7).
Не погоджуючись з вказаною вимогою, позивач подав скаргу на вимогу про сплату єдиного внеску.
Рішенням Головного управління Міндоходів у Чернігівській області від 9 липня 2014 року № 605/Т/25-01-10-05-15 «Про результати розгляду скарги» скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а оскаржувану вимогу - без змін (а. с. 9-10).
Суди першої та апеляційної інстанцій задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.
Пунктами 2 та 6 частини 1 статті 1 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ) визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 зазначеного Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно абзацу 3 частини 8 статті 9 Закону № 2464-VІ платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Частиною 4 статті 25 вказаного Закону передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до підпункту 6.2 пункту 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства доходів і зборів України № 455 від 9 вересня 2013 року (далі - Інструкція) сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 2, підпунктом 3 пункту 4.5 та підпунктом 2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Згідно приписів пункту 6.4 Інструкції вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).
Судами встановлено, що постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 8 січня 2013 року стягнуто з ФО-П ОСОБА_4 борг по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 4010,30 грн.
12 листопада 2013 року відповідачем прийнято вимогу № Ф-612 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 12 164, 81 грн.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2014 року, частково скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-612 від 21 листопада 2013 року у сумі 4010,30 грн.
Відповідно до пункту 6.9 Інструкції якщо протягом наступного базового звітного періоду платник наростив суми боргу, то після проходження відповідної процедури узгодження та оскарження вимога подається до органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України тільки на суму зростання боргу.
Якщо протягом наступних базових звітних періодів платник повністю погасив суми боргу, зазначені у вимозі, що подана до органу державної виконавчої служби або до органів Державної казначейської служби України, то орган доходів і зборів подає до відповідного підрозділу повідомлення про сплату боргу за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції.
Встановивши фактичні обставини справи та аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про скасування спірної вимоги в частині суми боргу у розмірі 12164,81 грн., оскільки прийнята відповідачем вимога від 12 червня 2014 року № Ф-692 про сплату боргу (недоїмки) не відповідає вимогам пункту 6.9 Інструкції, так як сформована з врахуванням суми боргу вимоги - 12164,81 грн. від 12 листопада 2013 року. Відповідач мав право на винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) лише в частині зростання суми боргу наступного базового звітного періоду.
Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують і не дають підстав для висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Ніжинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області відхилити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Ємельянова В.І.
Судді Винокуров К.С.
Рецебуринський Ю.Й.