"11" грудня 2014 р. м. Київ К/800/17341/14
головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),
суддівМаслія В. І.,
Черпіцької Л. Т.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії
,
встановив:
У липні 2013 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя про визнання дій відповідача неправомірними; зобов'язання відповідача провести перерахунок і сплату пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань, згідно довідки від 19 квітня 2013 року № 08-03/189, починаючи з 22 лютого 2009 року.
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року, позов задоволено: визнано протиправними дії відповідача; зобов'язано відповідача з 22 лютого 2009 року провести перерахунок пенсії позивачу з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, на які нараховані страхові внески та які отримані до виходу на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".
Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2013 року виправлено описку в резолютивній частині постанови Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2013 року, зазначивши, що відповідача зобов'язано з 11 березня 2009 року провести перерахунок пенсії позивачу з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби, на які нараховані страхові внески та які отримані до виходу на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".
Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
В запереченнях позивач просила скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Судами встановлено, що в лютому 2009 року ОСОБА_4 призначено пенсію на підставі довідки про склад заробітної плати та відповідно до Закону України "Про державну службу". Між тим, матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на соціально-побутові потреби, на які нараховані страхові внески та які отримані до виходу на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу". не враховані під час призначення пенсії.
Не погоджуючись з такими діями, у липні 2013 року позивач звернулась до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку про задоволення вимог позивача в повному обсязі.
Приймаючи таке рішення, суди виходили з того, що матеріальна допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на соціально-побутові потреби, які включені в довідку для нарахування та обчислення пенсії і на які нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, включаються до складу заробітної плати державного службовця та враховуються при обчисленні розміру його пенсії.
Аналогічна правова позиція зі спірного питання в подібних правовідносинах висловлювалась Верховним Судом України у постановах від 10 грудня 2013 року у справі № 21-348а13 та від 17 грудня 2013 року.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком судів щодо правильного застосування норм матеріального права, але вини є передчасними, виходячи з такого.
Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 2 ст. 5 КАС України).
Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно із ч.ч. 1 - 3 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Наслідки пропуску цих строків встановлені ст. 100 КАС України, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Така редакція цієї статті характеризує її як норму процесуального права.
Отже, аналіз наведеної вище редакції ч. 1 ст. 100 КАС дає підстави вважати, що суд має можливість самостійно, на свій розсуд, застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду.
Спір у справі виник щодо перерахунок пенсії з 22 лютого 2009 року.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач звернулася з позовом до суду у липні 2013 року.
Утім строк звернення до адміністративного суду обмежено ст. 99 КАС України. З урахуванням цього належним способом захисту порушеного права є, зокрема, звернення до суду з даними позовом в межах строку, встановленого ст. 99 КАС України.
Між тим, розглядаючи справу по суті, суди першої та апеляційної інстанцій не дали оцінку позовним вимогам в аспекті строків звернення до адміністративного суду, зобов'язавши відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з 11 березня 2009 року, в той час, коли остання звернулася до суду в у липні 2013 року.
Враховуючи викладене, справа підлягає направленню до суду першої інстанції на новий розгляд для надання оцінки пропуску строку звернення позивача до адміністративного суду та причини його поважності.
Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 липня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: