"11" грудня 2014 р. м. Київ К/800/19406/14
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого суддіРозваляєвої Т. С.,
суддівМаслія В. І.,
Черпіцької Л. Т.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Хустської міської ради на постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 18 червня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Хустської міської ради про визнання недійсними та скасування рішень,
встановив:
ОСОБА_4 звернувся з позовом до Хустської міської ради про визнання недійсним та скасування рішень ХІ сесії V скликання Хустської міської ради від 04 липня 2008 року № 778 «Про задоволення протесту Хустської міжрайонної прокуратури на рішення ІХ сесії V скликання Хустської міської ради від 07 березня 2008 року № 633 «Про продовження терміну оренди земельної ділянки ОСОБА_4» та рішення ХІ сесії V скликання Хустської міської ради від 10 вересня 2008 року «Про віднесення земельної ділянки до категорії земель рекреаційного призначення».
Постановою Хустського районного суду Закарпатської області від 18 червня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові.
Заперечень не надійшло.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково.
Судами встановлено, що рішенням Хустської міської ради від 06 лютого 2006 року № 1028 «Про затвердження проекту відведення земельної ділянки для надання в оренду ПП ОСОБА_4 в АДРЕСА_1» затверджено проект відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1, загальною площею 0,08 га, та надано її позивачу в оренду з правом викупу терміном до одного року.
Рішенням Хустської міської ради від 05 березня 2007 року № 271 «Про продовження терміну оренди земельної ділянки ОСОБА_4» позивачу продовжено на один рік термін оренди згаданої вище земельної ділянки.
Рішенням Хустської міської ради від 07 березня 2008 року № 633 «Про продовження терміну оренди земельної ділянки ОСОБА_4» позивачу продовжено на два роки термін оренди згаданої вище земельної ділянки.
Рішенням Хустської міської ради від 04 липня 2008 року № 778 «Про задоволення протесту Хустської міжрайонної прокуратури на рішення ІХ сесії V скликання Хустської міської ради № 633 від 07 березня 2008 року «Про продовження терміну оренди земельної ділянки ОСОБА_4» задоволено протест Хустського міськрайонного прокурора на рішення Хустської міської ради від 07 березня 2008 року № 633 «Про продовження терміну оренди земельної ділянки ОСОБА_4» та скасовано його.
Рішенням Хустської міської ради від 10 вересня 2008 року № 935 «Про віднесення земельної ділянки до категорії земель рекреаційного призначення» віднесено земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,08 га, - до категорії земель рекреаційного призначення.
Не погоджуючись з рішеннями від 04 липня 2008 року № 778 та від 10 вересня 2008 року № 935, позивач заявив цей позов.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що рішення відповідача прийнятті з порушенням норм чинного законодавства.
Колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними.
Закріплені у статті 144 Конституції України і статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» норми про акти органів місцевого самоврядування, крім юридичної форми реалізації завдань і функцій, визначають порядок прийняття і перевірки рішень органів місцевого самоврядування. В Законі встановлено, що ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України та законами України до їх відання, і що рішення відповідної ради може бути внесене на повторний розгляд цієї ж ради (стаття 25, частина четверта статті 59). У Законі передбачено, що рішення виконавчого комітету ради з питань, які належать до компетенції виконавчих органів ради, можуть бути скасовані відповідною радою, і що раді належить право скасовувати акти виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень (частина дев'ята статті 59, пункт 15 частини першої статті 26).
В інших положеннях Закону також визначено право ради скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни, зокрема скасовувати дозволи на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення (пункт 36 частини першої статті 26), вносити зміни до місцевого бюджету (пункт 23 частини першої статті 26). Остання норма кореспондується з положенням частини сьомої статті 78 Бюджетного кодексу України, згідно з якою "рішення про внесення змін до рішення про місцевий бюджет ухвалюється відповідною радою за поданням офіційного висновку місцевого фінансового органу".
Однак, відповідно до мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року N 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.
Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.
Між тим, суд апеляційної інстанції не з'ясував всіх обставин у справі, а саме, щодо виникнення правовідносини, пов'язаних з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів позивача відповідно до приписів оскаржуваних рішень.
Зокрема, це стосується виконання рішенням Хустської міської ради від 04 липня 2008 року № 778.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 4 ст. 7 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і витребування додаткових доказів з власної ініціативи.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції всупереч вимогам ч. 4 ст. 11 КАС України не вжив передбачених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, а вирішив спір поверхнево, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.
Щодо інших мотивів, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 03 грудня 2007 року не має правового значення по відношенню до рішення Хустської міської ради від 04 липня 2008 року № 778, оскільки суд повинен надавати оцінку, чи прийнято останнє на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Окрім цього, рішення Господарського суду Закарпатської області скасовано рішенням Хустської міської ради від 06 лютого 2006 року № 1028, тоді як оскаржуваним рішенням (№ 778) рада скасувала зовсім інше рішення - від 07 березня 2008 року № 633.
З урахуванням наведеного колегія суддів не погоджується з висновками судів, що відповідач мав право скасовувати рішення від 07 березня 2008 року № 633.
Разом з цим, колегія судів не погоджується з доводами касаційної скарги щодо помилкового незастосування судами приписів вимог ст. ст. 99, 100 КАС України, оскільки на момент винесення рішення адміністративним судом першої інстанції положення цих статей не давали право суду застосовувати наслідки пропуску строків звернення до суду без відповідного клопотання сторони.
Оскільки під час вирішення справи по суті судами допущені порушення норм процесуального та матеріального права, то судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив :
Касаційну скаргу Хустської міської ради задовольнити частково.
Постанову Хустського районного суду Закарпатської області від 18 червня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.
Судді: