19 листопада 2014 року м. Київ К/9991/8165/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
при секретарі: Луцак А.В.,
розглянувши у судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2011
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012
у справі № 2а-1114/11/1070 Київського окружного адміністративного суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація розвитку Київської області»
до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ в Обухівському районі Київської області від 17.06.2010 № 0000352301/0/2068; від 25.08.2010 № 0000352301/1/2542/0; від 25.11.2010 № 0000352301/2/3487, від 11.02.2011 № 0000352301/3/142.
В касаційній скарзі ДПІ в Обухівському районі Київської області просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для донарахування позивачу податкових зобов'язань із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 19.05.2010 № 908/2301/33123854. Згідно з висновками цього акту позивачем порушені норми підпунктів 4.1.1, 4.1.3 пункту 4.1 ст.4, пункту 5.1, підпункту 5.4.4 пункту 5.4 ст.5, підпункту 7.6.1 пункту 7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР): 1) занижений валовий доход на загальну суму 1118418,60 грн., в тому числі: 6710511,60 грн. - за 3 квартали 2009 року та 1118418,60 грн. за 2009 рік, у зв'язку з не включенням суми непогашеної кредиторської заборгованості, визнаної у порядку досудового врегулювання спору; 2) завищені валові витрати на загальну суму 863973,26 грн. у податковому обліку за 4-й квартал 2007 року, 1-й квартал, півріччя, 3 квартали 2008 року, 2008 рік, 1-й квартал, півріччя, 3 квартали 2009 року, 2009 рік у зв'язку з включення до їх складу витрат на рекламу, яка не пов'язана з господарською діяльністю (реклама стосується послуг АКБ «Аркада» з кредитування будівництва), у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4051820,00 грн. у податковому обліку за 2007 рік, 1-й квартал, півріччя, 3 квартали 2008 року, 2008 рік, 1-й квартал, півріччя, 3 квартали 2009 року, 2009 рік.
За наслідками перевірки та процедури адміністративного оскарження ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 17.06.2010 № 0000352301/0/2068; від 25.08.2010 № 0000352301/1/2542/0; від 25.11.2010 № 0000352301/2/3487, від 11.02.2011 № 0000352301/3/142 про визначення податкового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 731539,00 грн., у тому числі: 495598,00 грн. - основний платіж та 235941,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
У судовому процесі встановлено, що позивач відносив витрати на оплату послуг реклами житлових будинків у котеджному містечку «Нова Богданівка», в будівництві яких він виступав забудовником, до складу валових витрат.
За визначенням пункту 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат згідно з підпунктом 5.2.1 цієї статті включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті).
Відповідно до підпункту 5.4.4 пункту 5.4 ст.5 Закону № 334/94-ВР до валових витрат включаються: витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно товарів (робіт, послуг), що продаються (надаються) такими платниками податку.
За змістом наведених правових норм зв'язок витрат із господарською діяльністю платника податку є однією з основоположних засад, з якими законодавець пов'язує можливість віднесення витрат на оплату товарів (послуг) до складу валових витрат.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» цей Закон встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади та особливості випуску, розміщення та обліку сертифікатів фондів операцій з нерухомістю.
За визначенням ст. 2 цього Закону фонд фінансування будівництва (ФФБ) - кошти, передані управителю ФФБ в управління, які використані чи будуть використані управителем у майбутньому на умовах Правил фонду та договорів про участь у ФФБ.
Статтею 13 цього Закону встановлено, що система функціонування ФФБ передбачає, зокрема: укладання договору між забудовником та управителем ФФБ, визначення характеристик об'єктів будівництва і об'єктів інвестування, передачу забудовником управителю ФФБ переліку об'єктів інвестування в об'єктах будівництва; затвердження Правил ФФБ; відкриття управителем ФФБ фінансування об'єктів будівництва; укладання управителем ФФБ договору з довірителем про участь у ФФБ; внесення довірителем коштів до ФФБ та передачу їх управителю ФФБ в управління за договором про участь у ФФБ; фінансування управителем ФФБ спорудження об'єктів будівництва.
Встановивши у судовому процесі, що АКБ «Аркада» виступав управителем ФФБ, який створений для фінансування будівництва котеджного містечка «Нова Богданівка», в будівництві якого позивач виступав забудовником, суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про прямий зв'язок витрат позивача на рекламу вказаного об'єкта із його господарською діяльністю. Надані позивачем світлокопії рекламних об'єктів, які приєднані до справи, підтверджують, що вони містять інформації щодо позиціонування позивача як учасника будівництва житла в с. Нова Богданівка Київської області. Оцінка доказів судом відповідає вимогам норм ст. 86 КАС України. На підставі вказаних обставин суди попередніх інстанцій зробили юридично правильні висновки про використання позивачем отриманих рекламних послуг у власній господарській діяльності, а отже і про правомірність формування позивачем на підставі документів, виписаних за наслідками цих господарських операцій, валових витрат.
Як встановлено у судовому процесі, ВАТ «Трест Київпідземшляхбуд» у податковому обліку за 3 квартали 2009 року збільшив валові витрати на суму 5592093,00 грн. як на суму сумнівної дебіторської заборгованість покупця ТОВ «Корпорація розвитку Київської області» у зв'язку зі зверненням до суду з позовом про стягнення цієї заборгованості. Позивач збільшив доход на цю ж суму, включивши її у рядок 02.2 «самостійне виявлення помилки за результатом минулих податкових періодів» податкової декларації з податку на прибуток за 2009 рік, замість відображення цієї суми у податковій декларації за 3 квартали 2009 року в рядку 02.3 «врегулювання сумнівної (безнадійної) заборгованості». За висновком податкового органу, позивач зобов'язаний був збільшити доход у зв'язку з врегулюванням сумнівної кредиторської заборгованості за 3 квартали 2009 рік на 6710511,60 грн. (5592093,00 грн. + 5592093,00 грн. х 20%), тобто із врахуванням податку на додану вартість, нарахованого в ціні послуг, за які він не розрахувався з кредитором, та за 2009 рік на 1118418,60 грн., що складає суму ПДВ в ціні послуг (а.с.28, т.1).
Відповідно до підпункту 12.1.5 пункту 12.1 ст. 12 Закону № 334/94-ВР платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Строки, визначені абзацом "а" цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.
Строки, визначені абзацом "б" цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні.
Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами "а" або "б" цього підпункту.
Якщо у наступних податкових періодах покупець погашає суму визнаної заборгованості або її частину (самостійно або за процедурою примусового стягнення), такий покупець збільшує валові витрати на суму такої заборгованості (її частини) за наслідками податкового періоду, на який припадає таке погашення.
Заборгованість, попередньо віднесена до складу валових витрат згідно з підпунктом 12.1.1 цього пункту, або відшкодована за рахунок страхового резерву згідно з пунктом 12.3 цієї статті, яка визнається безнадійною внаслідок недостатності активів покупця, визнаного банкрутом у встановленому порядку, або внаслідок її списання згідно з умовами мирової угоди, укладеної відповідно до законодавства з питань банкрутства, не змінює податкові зобов'язання як покупця, так і продавця у зв'язку із таким визнанням.
Висновок податкового органу про заниження позивачем валових доходів у зв'язку з включенням ним вказаної суми кредиторської заборгованості без суми податку на додану вартість суперечать нормам підпункту 4.2.1 пункту 4.2 ст.4 Закону № 334/94-ВР. Так, відповідно до цієї норми не включаються до складу валового доходу суми податку на додану вартість, отримані (нараховані) платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів (робіт, послуг), за винятком випадків, коли підприємство-продавець не є платником податку на додану вартість.
Збільшення позивачем доходу на суму заборгованості у податковій декларації за 2009 рік у рядку 02.2, замість податкової декларації за 3 квартали 2009 року в рядку 02.3 не призвело до заниження об'єкту оподаткування та податкових зобов'язань, оскільки показники щодо валових доходів відображаються в податковому обліку наростаючим підсумком за календарний рік, а сума 5592093,00 грн. бралась до розрахунку при визначенні загальної суми валових доходів та податкових зобов'язань, які підлягають сплаті за 2009 рік, незалежно від підстави коригування валових доходів, вказаної позивачем в декларації за цей звітний податковий період.
Суди попередніх інстанцій правильно вирішили спір, у цій частині зокрема, безвідносно до висновків, якими їхнє рішення обґрунтовано.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій про неправомірність податкових повідомлень-рішень, стосовно яких виник спір, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2012 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Є.А. Усенко
Судді: О.А. Веденяпін
М.П. Зайцев