"19" листопада 2014 р. м. Київ К/9991/3021/12
№ К/9991/3021/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
при секретарі: Луцак А.В.,
розглянувши у судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011
у справі № 2а-18573/10/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-будівельний дім «ОЛДІ»
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2011 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011 постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено: скасовані рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 17.11.2010 № 0010182305, податкові повідомлення-рішення від 17.11.2010 № 0001222306/0, № 0001232306/0.
У касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичною підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями та рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 05.11.2010 № 910/1-23-60-24738845. Згідно вказаних висновків позивачем порушені норми пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (Закон № 265/95-ВР), а саме: здійснював розрахункові операції при поверненні товару без роздрукування та видачі розрахункового документу на загальну суму 59068,00 грн. за період з 01.04.2009 по 30.04.2009. Також, за висновками акту перевірки, позивачем порушені норми пункту 1.10, підпункту 1.11.2 пункту 1.11 ст. 1, підпункту 5.3.2 пункту 5.3, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), а саме: завищено валові витрати у загальній сумі 488888,00 грн. у податковому обліку за 2-й та 4-й квартали 2009 року, а саме: 125000,00 грн. - витрати на розробку та підтримку сайту, сплачені на користь ТОВ «Групп Експрес», які є нематеріальним активом та не підлягають віднесенню до складу валових витрат; 363888,00 грн. - відсотки за користування товарним кредитом, сплачені на користь ДП «Таркет УА», у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 122222,00 грн. у податковому обліку за 2-й та 4-й квартали 2009 року. Крім того, згідно акту перевірки, позивач порушив норми підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): завищено податковий кредит на 72778,00 грн. у податковому обліку за жовтень 2009 року внаслідок включення до його складу ПДВ, сплаченого ДП «Таркет УА» за операціями з надання послуг з товарного кредиту, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання із податку на додану вартість на 72778,00 грн. у податковому обліку за жовтень 2009 року.
За наслідками висновків акту перевірки відповідачем прийняті рішення від 17.11.2010 № 0010182305 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 295343,95 грн., податкові повідомлення-рішення від 17.11.2010: № 0001222306/0 про визначення податкового зобов'язання із податку на прибуток у сумі 177360,80 грн., у т.ч.: 122222,00 грн. за основним платежем та 55138,80 грн. - штрафні (фінансові) санкції, № 0001232306/0 про визначення податкового зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 109167,00 грн., у тому числі, 72778,00 грн. за основним платежем та 36389,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Як встановлено у судовому процесі, між позивачем (покупець) та ДП «Таркетт УА» (продавець) був укладений договір поставки від 19.01.2009 № Т-05-2009. За умовами цього договору ціна на продукцію визначається у гривнях на основі валютного еквіваленту (в євро) із застосуванням офіційного курсу гривни, встановленого Національним банком України на дату поставки. Відповідно до додатків до цього договору від 19.01.2009 № 1-6 розрахунки за товар здійснені з відстроченням на 45 днів з дати відвантаження.
Відповідно до підпункту 1.11.2 пункту 1.11 ст.1 Закону № 334/94-ВР товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.
Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.
Згідно з пунктом 5.1 ст. 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку (підпункт 5.5.1 пункту 5.5. ст. 5 Закону № 334/94-ВР).
Абзацами першим та другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Апеляційний суд, на відміну від суду першої інстанції, встановивши факт зв'язку придбання позивачем товару у ДП «Таркетт УА» із його господарською діяльністю, зробив юридично правильний висновок, що договір від 19.01.2009 № Т-05-2009 включає умови щодо надання послуг з товарного кредиту, а отже проценти за користування товарним кредитом правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, а податок на додану вартість у їх ціні - до складу податкового кредиту.
При цьому, однак, поза увагою судів як першої, так і апеляційної інстанцій залишились доводи ДПІ про завищення позивачем валових витрат на 125000,00 грн. за господарською операцією з придбання у ТОВ «Групп Експрес» послуг з розробки та підтримки сайту як однієї із підстави донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток. Обставини щодо відтворення в податковому обліку фінансових показників цієї операції суд не встановив, хоча ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову про скасування податкового повідомлення-рішення, яким донараховані податкові зобов'язання із податку на прибуток.
Відповідно до пунктів 1 та 2 ст.3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Відмовляючи у задоволенні позову в цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому процесі встановлений факт порушення позивачем норм пунктів 1 та 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, оцінивши надані позивачем на підтвердження залиття приміщення та знищення контрольних стрічок РРО докази як сумнівні з огляду на свідчення працівника позивача ОСОБА_2, яка вказала, що акти про залиття вона підписала нещодавно.
Задовольняючи позовні вимоги у цій частині, апеляційний суд не визнав доказами надані ДПІ документи (копії контрольних стрічок та книги обліку розрахункових операцій), на підставі яких податковий орган зробив висновок про порушення позивачем норм ст. 3 Закону № 265/95-ВР, з огляду на відсутність на вказаних документах печатки ТОВ «ТБД «ОЛДІ», застосувавши при цьому норми Інструкції про порядок вилучення посадовими особами органів державної податкової служби України оригіналів та копій фінансово-господарських та бухгалтерських документів, затвердженої наказом ДПА України від 08.11.2005 № 493. Крім того, суд апеляційної інстанції послався на документи, які спростовують дійсність доказів, наданих ДПІ, а саме, на лист TOB «ТБД «ОЛДІ» від 29.12.2009 за №328 про скасування реєстрації РРО у зв'язку з їх невикористанням; довідку про скасування реєстрації РРО, видану ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 29.12.2009; заяву на ім'я керівника КП УЖГ «Печерська брама» про усунення наслідків залиття приміщення архіву від 18.10.2010 за №320; лист КП УЖГ «Печерська брама» від 18.10.2010 за 1644/4; акт КП УЖГ «Печерська брама» від 24.10.2010 про причини залиття приміщення TOB «ТБД «ОЛДІ».
Однак, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що реєстрація РРО була скасована 29.12.2009, а документи на дату перевірки були відсутні, так само, як і звернення позивача до ДПІ про необхідність відновлення документів внаслідок залиття приміщення.
Згідно з правилами оцінки доказів, встановлених статтею 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінка судом апеляційної інстанції доказів щодо обставин здійснення позивачем розрахункових операцій до 29.12.2009 (дата скасування реєстрації РРО) не відповідає правильному застосуванню наведених правових норм, що однак, не вплинуло на правильність висновку щодо результату вирішення спору про правомірність рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.11.2010.
Згідно з актом перевірки розрахункові операції при поверненні товарів здійснені в періоди з 01.04.2009 по 12.04.2009 та з 13.04.2010 по 30.04.2010 (а.с. 42).
Штрафні (фінансові) санкції за порушення норм пунктів 1, 2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР при здійсненні розрахунків в період з 01.04.2009 по 12.04.2009 застосовані за межами строку давності, встановленого ст. 250 Господарського кодексу України. Стосовно ж розрахунків за період з 13.04.2010 по 30.04.2010, то ДПІ посилається тільки на те, що вони здійсненні без застосування РРО, тоді як в судовому процесі встановлений факт скасування реєстрації РРО.
Враховуючи вищенаведені порушення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права при вирішенні спору стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення від 17.11.2010 № 0001222306/0, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору в цій частині, а у силу норм частини 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішення, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України ухвалені у справі судові рішення у відповідній частині підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін, зокрема щодо встановлених в акті перевірки порушень норм Закону № 334/94-ВР, які стали підставою для висновку податкового органу про завищення валових витрат на 125000,00 грн., для чого, в разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування цієї обставини, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва задовольнити частково, скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2011 повністю та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011 в частині задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва від 17.11.2010 № 0001222306/0, направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
В іншій частині постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко
Судді: ПідписО.А. Веденяпін
Підпис М.П. Зайцев