19 листопада 2014 року м. Київ К/9991/37427/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода»
на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.06.2011
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012
у справі № 2а-0770/604/11 Закарпатського окружного адміністративного суду
за позовом Комунального підприємства (КП) «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода»
до Держаної податкової інспекції у м. Ужгороді
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.06.2011, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі КП «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода» просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заперечуючи проти касаційної скарги, відповідач просить залишити її без задоволення як безпідставну.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для визначення позивачу штрафу згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 10.09.2010 № 2146/15-1, про порушення позивачем норм підпункту 5.3.1 пункту 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (Закон № 2181-III), а саме: несвоєчасна сплата податкових зобов'язань із збору на геологорозвідувальні роботи, збору за спеціальне водовикористання та земельного податку за звітні податкові періоди впродовж 2009 та 2010 років.
За наслідками перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.09.2010: № 0016731543/0, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 7237,53 грн. за прострочення граничного строку сплати (25 календарних днів) узгодженого податкового зобов'язання із збору на геологорозвідувальні роботи у сумі 72375,33 грн.; № 0016741543/0 - про сплату штрафу у розмірі 23085,22 грн. за прострочення граничного строку сплати (88 календарних днів) узгодженого податкового зобов'язання із збору на геологорозвідувальні роботи у сумі 115426,08 грн.; № 0016751543/0 - про сплату штрафу у розмірі 23038,58 грн. за прострочення граничного строку сплати (132 календарних днів) узгодженого податкового зобов'язання із збору на геологорозвідувальні роботи у сумі 46077,16 грн.; № 0016671543/0 - про сплату штрафу у розмірі 4467,84 грн. за прострочення граничного строку сплати (29 календарних днів) узгодженого податкового зобов'язання із збору за спеціальне водокористування у сумі 44678,39 грн.; № 0016681543/0 - про сплату штрафу у розмірі 15049,49 грн. за прострочення граничного строку сплати (90 календарних днів) узгодженого податкового зобов'язання із збору за спеціальне водокористування у сумі 75247,41 грн.; № 0016691543/0 - про сплату штрафу у розмірі 21503,91 грн. за прострочення граничного строку сплати (161 календарних днів) узгодженого податкового зобов'язання із збору за спеціальне водокористування у сумі 43007,81 грн.; № 0016721543/0 - про сплату штрафу у розмірі 1447,70 грн. за прострочення граничного строку сплати (29 календарних днів) узгодженого податкового зобов'язання із земельного податку у сумі 14477,00 грн.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 2181-III податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-III у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Встановивши у судовому процесі обставини щодо сплати позивачем узгоджених сум податкових зобов'язань із збору на геологорозвідувальні роботи, збору за спеціальне водовикористання та земельного податку за звітні податкові періоди впродовж 2009 та 2010 років із порушенням строку, встановленого підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону № 2181-III, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли юридично правильного висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень від 17.09.2010 № 0016731543/0, № 0016741543/0, № 0016751543/0, № 0016671543/0, № 0016681543/0, № 0016691543/0 та № 0016721543/0.
Суди обґрунтовано застосували при вирішенні спору норму підпункту 15.1.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», яким встановлено, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкового декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Норми ст. 250 Господарського кодексу України не поширюються на відносини, які виникають внаслідок реалізації податковим органом встановленої законом компетенції щодо визначення суми податкового зобов'язання, в тому числі і за платежем із штрафних (фінансових) санкцій згідно із Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність вищенаведених висновків судів попередніх інстанцій.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень відсутні.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства м. Ужгорода» залишити без задоволення.
Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 21.06.2011 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:Є.А. Усенко
Судді: О.А. Веденяпін
М.П.Зайцев