"04" грудня 2014 р. м. Київ К/800/34837/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого судді Мороза В.Ф.
Суддів: Логвиненко А.О.
Донець О.Є.
за участю секретаря судового засідання: Головко О.В.
за участю
представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3;
представника Будищенської сільської ради - Приходько Г.М.
представника ОСОБА_5 -ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 26 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року у справі
за позовом ОСОБА_2,
до Будищенської сільської ради Черкаського району Черкаської області (надалі також - сільська рада)
та Міськрайонного управління Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі Черкаської області
про скасування рішення,
Позивач звернувся з позовом про скасування рішення сільської ради №23-8 від 29 травня 2012 року в частині скасування положень рішення сільської ради №13-3 від 19 жовтня 2011 року щодо надання позивачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,5247 га по АДРЕСА_1 Також просив визнати незаконною відмову Міськрайонного управління Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі у видачі позивачу державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,5247 га по АДРЕСА_1 на підставі рішення Будищенської сільської ради №13-3 від 19.10. 2011 року та зобов'язати видати позивачу державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,5247 га по АДРЕСА_1.
Позов мотивував тим, що оскаржуваним рішенням сільської ради було неправомірно скасовано рішення про надання позивачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,5247 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 та затвердження технічної документації з землеустрою. Наведене рішення сільської ради стало підставою для необґрунтованої відмови у державній реєстрації права власності та видачі державного акту на право власності другим відповідачем.
Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 26 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2014 року, позов задоволено. Суди дійшли висновку про перевищення сільською радою повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, оскільки остання не мала підстав для скасування свого рішення, на підставі якого виникли правовідносини, проти припинення яких заперечує суб'єкт таких відносин. Оскільки таке рішення сільської ради зупинило процес оформлення права власності позивачем на земельну ділянку суди знайшли підстави для зобов'язання другого відповідача видати державний акт на право власності на земельну ділянку. При цьому суд апеляційної інстанції, відхиляючи апеляційну скаргу ОСОБА_5, який участі у справі не приймав, як окрему підставу для залишення рішення суду першої інстанції без змін, зазначив про недоведеність заявником порушення його прав та охоронюваних законом інтересів прийнятим у справі рішенням та відсутність доказів про надання у користування позивачу частини земельної ділянки, на якій розташоване належне йому нерухоме майно.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, з касаційною скаргою звернувся ОСОБА_5. Вважає, що рішення судів прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, стосуються його прав та обов'язків як користувача суміжною земельною ділянкою. Вказує на те, що частина належного позивачу нерухомо майна розташована на земельній ділянці щодо якої сільською радою було прийняте рішення №13-3 від 19 жовтня 2011 року. Посилається на необґрунтованість висновків судів про відсутність підстав для скасування чи зміни сільською радою власного рішення, оскільки вважає таке рішення невиконаним.
Позивач проти задоволення касаційної скарги заперечує, оскаржувані рішення вважає обґрунтованими та законними, просить залишити їх без змін.
Відповідач у судовому засіданні підтримав доводи касаційної скарги та вказав на обґрунтованість оскаржуваного рішення сільської ради.
Судова колегія вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням сільської ради №13-3 від 19 жовтня 2011 року затверджено технічну документацію з землеустрою по складанню документів, що посвідчують право на земельну ділянку позивачу для ведення особистого селянського господарства площею 0,5247 га в АДРЕСА_1 та надано йому у приватну власність цю земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, у тому числі ріллі - 0,3363 га, прибудинкової території - 0,1784 га, під житловим будинком - 0,0100га по фактичному користуванню за адресою АДРЕСА_1.
Рішенням сільської ради №23-08 від 29 травня 2012 року у зв'язку з тим, що земельна ділянка відповідної площі раніше не перебувала у фактичному користуванні позивача та у зв'язку з поданими суміжними користувачами заявами, були внесені зміни до рішення сільської рад №13-3 від 19.10.2011 року та зазначене рішення було скасоване в частині надання позивачу у власність земельної ділянки площею 0,5247 га.
З посиланням на це рішення 09 листопада 2012 року міськрайонне управління Держкомзему у м. Черкаси та Черкаському районі відмовило позивачу у видачі державного акту на землю.
За змістом статей 185, 211 КАС України правом на апеляційне та касаційне оскарження наділені у тому числі особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки. Тобто судом має бути розглянуто та вирішено спір у правовідносинах, учасником яких на момент його розгляду та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або містяться судження про права, свободи, інтереси та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Висновок суду апеляційної інстанції про те, що прийняті у справі судові рішення не стосуються прав та інтересів особи, що звернулась з апеляційною, а в подальшому і з касаційною скаргою, судова колегія вважає передчасним, зробленим без врахування усіх обставин справи та доказів, що мають значення для правильного вирішення спору.
Судами не враховано наявність інших судових спорів між учасниками даного спору. При цьому не надано належної правової оцінки як доводам ОСОБА_5 про те, що земельна ділянка була неправомірно надана позивачу за рахунок у тому числі земельної ділянки, на якій розташоване правомірно придбане належне йому нерухоме майно, так і посиланням позивача на те, що земельна ділянка була самовільно зайнята ОСОБА_5 внаслідок проведеної перебудови придбаного нерухомого майна шляхом збільшення площі її забудови.
Відповідні обставини судами з'ясовані не були, належними та допустимими доказами не перевірені.
За викладеного судові рішення прийняті за неповно встановлених фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки за змістом статті 220 КАС України суд касаційної інстанції позбавлений можливості досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, судові рішення підлягають скасуванню відповідно до статті 227 КАС України, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,
Касаційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково, постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 26 лютого 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає, але може бути переглянуте Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст.ст. 235-244 КАС України.
Судді: В.Ф. Мороз
А.О. Логвиненко
О.Є.Донець