18 грудня 2014 року м. Київ справа № 800/570/14
Суддя Вищого адміністративного суду України Кошіль В.В., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України та Державної казначейської служби України про визнання неправомірним та скасування указу, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
16 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою до Президента України та Державної казначейської служби України про визнання неправомірним та скасування указу, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної та моральної шкоди.
За змістом частини 4 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Особливості провадження у справах щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України передбачені ст. 1711 КАС України, згідно частини першої якої правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов Верховної Ради України, указів і розпоряджень Президента України; актів Вищої ради юстиції; дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції; рішень, дій чи бездіяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Частиною 5 статті 1711 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що Вищий адміністративний суд України за наслідками розгляду справи може:
1) визнати акт Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України незаконним повністю або в окремій його частині;
2) визнати дії чи бездіяльність Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України протиправними, зобов'язати Верховну Раду України, Президента України, Вищу раду юстиції, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України вчинити певні дії.
Згідно з підпунктами 4, 5 частини 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог згідно з частинами четвертою і п'ятою статті 105 цього Кодексу і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; у разі необхідності - клопотання про звільнення від сплати судового збору; про звільнення від оплати правової допомоги і забезпечення надання правової допомоги, якщо відповідний орган відмовив особі у забезпеченні правової допомоги; про призначення судової експертизи; про витребування доказів; про виклик свідків тощо.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, а обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти, з настанням яких суб'єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини 2 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а в разі неможливості - зазначає докази, які не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості подання таких доказів.
Проте, позивачем не зазначено, які саме дії відповідачів при здійсненні владно-управлінських функцій спричинили порушення його прав у сфері публічно-правових відносин.
Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, вимоги позивача є нечіткими та незрозумілими.
З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 заявлені вимоги про визнання неправомірним та скасування указу, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення матеріальної та моральної шкоди, але не надано доказів протиправної бездіяльності відповідачів в публічно-правових відносинах з позивачем, як і не зазначено причин неможливості їх надання.
Крім того, частиною 3 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до позовної заяви додається також документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати.
Частиною 2 статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Згідно статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру становить 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.
До позовної заяви позивачем не додано документу про сплату судового збору у розмірі, встановленому статтею 4 Закону України «Про судовий збір».
Позивачем разом з позовною заявою до суду було подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, з посиланням на відсутність коштів.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Однак, позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що майновий стан ОСОБА_1 не дозволяє їй сплатити судовий збір, хоча в позовній заяві вона зазначила, що переведена на роботу до міста Києва.
Відповідно до частини 1 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надсилається особі, що звернулася із позовною заявою.
Вказані недоліки позивач може усунути у строк до 31.12.2014 шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору у порядку та розмірах, передбачених Законом України «Про судовий збір» або доказів про неможливість сплати судового збору та приведення позовної заяви у відповідність до вимог статей 106 та 1711 Кодексу адміністративного судочинства України, належного обґрунтування позовних вимог до кожного з відповідачів із зазначенням конкретних порушень прав позивача у сфері публічно-правових відносин з відповідачами (надати відповідні докази на їх підтвердження або зазначити причини неможливості їх подання).
Керуючись ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк до 31.12.2014 для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
3. Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному КАС України.
Суддя В.В. Кошіль