17 грудня 2014 року м. Київ К/800/65080/14
Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року у справі за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
встановив:
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року, позов задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості 10979,72 грн безпідставно отриманої допомоги по безробіттю та соціальних послуг.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 з 15 жовтня 2012 року зареєстрована в Оболонському районному центрі зайнятості як така, що шукає роботу.
Подільським районним центром зайнятості на запит Оболонського районного центру зайнятості від 24 травня 2013 року № 24-2848 проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення ОСОБА_1, про що складено акт від 17 червня 2013 року № 284, яким встановлено, що вона перебувала в трудових відносинах з ПАТ «Київський вітамінний завод» з 21 вересня по 31 жовтня 2012 року і отримала дохід згідно з актами виконаних робіт у сумі 914,88 грн.
Відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт від 28 вересня 2012 року та від 31 жовтня 2012 року, роботи виконані ОСОБА_1 у повному обсязі, виплачено винагороду в розмірі, відповідно, 689,81 грн та 914,88 грн. Акти також скріплені підписом відповідача. Дія договору підряду була припинена відповідно до угоди від 31 жовтня 2012 року, яка також підписана відповідачем.
Суди дійшли висновку про повідомлення відповідачем, під час подання заяви про отримання статусу безробітного, неправдивих відомостей, наслідком чого було безпідставне отримання нею статусу безробітного та матеріального забезпечення у вигляді допомоги по безробіттю та професійної перепідготовки, що вказує на відповідні зловживання в розумінні статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та статті 30 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому, сума допомоги по безробіттю та вартість соціальних послуг, отриманих ОСОБА_1, підлягає поверненню.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.
Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.
Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2014 року у справі за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.К. Черпак