04 грудня 2014 року м. Київ К/800/14633/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головчук С.В. (суддя-доповідач),
Ліпського Д.В.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області, третя особа - Іванківський районний відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ (далі - Іванківський РВ ГУ МВС) України в Київській області про поновлення на публічній службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
У жовтні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому зазначив, що проходив службу в Іванківському РВ ГУ МВС України в Київській області на посаді дільничного інспектора сектора дільничних інспекторів. Наказом начальника ГУ МВС України в Київській області від 19 серпня 2011 року № 736 його притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а наказом начальника ГУ МВС України в Київській області від 09 вересня 2011 року №1085 звільнено з органів внутрішніх справ в запас за пунктом 64 «є» (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення). Вважаючи своє звільнення незаконним, просив суд визнати нечинними зазначені накази, поновити на службі та стягнути грошове забезпечення за період вимушеного прогулу.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалення нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.
ГУ МВС України в Київській області у запереченнях на касаційну скаргу посилається на те, що рішення судів ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, судами правильно встановлені факти, досліджені докази та наведені обґрунтовані висновки.
Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 з 24 вересня 2007 року проходив службу в органах внутрішніх справ на посаді дільничного інспектора міліції сектора дільничних інспекторів Іванківському РВ ГУ МВС України в Київській області.
Наказом начальника ГУ МВС України в Київській області від 09 вересня 2011 року №1085 о/с старшого лейтенанта міліції ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за підпунктом «є» пункту 64 (за порушення дисципліни) Положення.
Підставою звільнення позивача стали висновки службового розслідування, які затверджені 19 серпня 2011 року наказом начальника ГУ МВС України в Київській області по факту передачі дільничним інспектором міліції сектора дільничних інспекторів міліції Іванківського РВ ГУ МВС України в Київській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_4 керування транспортним засобом громадянину ОСОБА_5, який знаходився у стані алкогольного сп'яніння.
Вирішуючи спір, суди правильно керувалися Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут ОВС) та Положенням, які регулюють спірні правовідносини.
Згідно із підпунктом «є» пункту 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, визначення якої наведене у статті 1 цього Статуту (стаття 2 Дисциплінарного статуту ОВС).
За умовами статті 1 Дисциплінарного статуту ОВС службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Службовим розслідуванням встановлено, що 13 серпня 2011 року близько 06:45 год. на 84-му кілометрі дороги Київ-Овруч виявлено факт передачі ОСОБА_4 керування власним автомобілем громадянину ОСОБА_5, який знаходився в стані алкогольного сп'яніння.
Стосовно ОСОБА_5 інспектором ІД ВДА Руденком О.М. складено адміністративний протокол серії АІ1 №389138 за порушення вимог пункту 2.9 (г) частини 1 статті 130 Правил дорожнього руху в присутності свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8
Судами встановлено, що позивач і ОСОБА_5 в момент зупинки автомобіля працівником дорожньої автоінспекції перебували в стані алкогольного сп'яніння. При цьому ОСОБА_5 керував автомобілем без наявності посвідчення водія, на що ОСОБА_4 як представник органів внутрішніх справ жодним чином не реагував, тобто сприяв порушенню Правил дорожнього руху.
Зазначені обставини позивач не спростував.
В наказі від 19 серпня 2011 року про звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ України згідно із пунктом «є» статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 за порушення дисципліни, що виявилось в ігноруванні вимог наказу Міністерства внутрішніх справ України від 16 березня 2007 року №81, наказу Міністерства внутрішніх справ України від 26 березня 2010 року №90 та наказу ГУ МВС України в Київській області від 26 березня 2007 року № 184 щодо дотримання транспортної дисципліни, а саме: передачі керування транспортним засобом іншій особі, яка знаходилась у стані алкогольного сп'яніння.
З огляду на викладене, суди обґрунтовано вважали доведеним факт порушення дисципліни позивачем.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту ОВС передбачено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Враховуючи, що за період служби позивач неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності: наказом №186 від 10 червня 2009 року оголошено сувору догану, наказом №861 від 07 жовтня 2010 року оголошено догану, які позивач не оскаржував, суди дійшли правильного висновку, що суб'єкт владних повноважень, вирішуючи питання про застосування до позивача крайнього заходу дисциплінарного впливу у вигляді звільнення, діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений законодавством.
З урахуванням наведеного, суди ухвалили законні рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, якщо визнає, що судом апеляційної інстанції не допущено порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді С.В. Головчук
Д.В. Ліпський
Ю.К. Черпак