04 грудня 2014 року м. Київ К/800/42201/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головчук С.В. (суддя-доповідач),
Ліпського Д.В.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року
у справі за позовом ОСОБА_4 до Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - Харківське МУ ГУ МВС України в Харківській області) про поновлення на роботі, скасування наказу та зміну запису у трудовій книжці,
У березні 2012 року ОСОБА_4 звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому зазначила, що 31 січня 2011 року подала рапорт про звільнення її з органів внутрішніх справ за власним бажанням з 02 травня 2011 року, у зв'язку народженням 4 дітей протягом 2000-2008 років. Листом від 16 лютого 2012 року №40/290 відповідач повідомив позивача про те, що наказом начальника Харківське МУ ГУ МВС України в Харківській області від 25 грудня 2007 року № 28 о/с її звільнено з органів внутрішніх справ у запас за підпунктом «є» пункту 63 (за порушення дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення). Посилаючись на те, що на час звільнення перебувала у відпустці по догляду за дитиною, просила суд визнати незаконним та скасувати наказ МУ ГУ МВС України в Харківській області від 25 грудня 2007 року № 28 о/с, зобов'язати відповідача звільнити її за підпунктом «ж» пункту 63 (за власним бажанням) Положення з 02 травня 2011 року про що видати наказ, внести відповідний запис до трудової книжки та провести перерахунок вислуги років на день звільнення.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року, позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ Харківського МУ ГУ МВС України в Харківській області від 25 грудня 2007 року № 28 о/с щодо звільнення з органів внутрішніх справ за підпунктом «є» пункту 63 (за порушення службової дисципліни) Положення старшого сержанта міліції ОСОБА_4 інспектора патрульної служби кавалерійського взводу полку патрульної служби Харківського міського управління з 25 грудня 2007 року. Зобов'язано Харківське МУ ГУ МВС України в Харківській області звільнити ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ за підпунктом «ж» пункту 63 (за власним бажанням) Положення про що видати наказ. Зобов'язано Харківське МУ ГУ МВС України в Харківській області внести відповідний запис про звільнення ОСОБА_4 з органів внутрішніх справ за підпунктом «ж» пункту 63 (за власним бажанням) Положення з 02 травня 2011 року до трудової книжки ОСОБА_4 Зобов'язати Харківське МУ ГУ МВС України в Харківській області зробити відповідний перерахунок вислуги років на день звільнення, враховуючи день звільнення 02 травня 2011 року.
У касаційній скарзі Харківське МУ ГУ МВС України в Харківській області порушує питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права. Вказує, що суди не дали належної оцінки доказам у справі та не звернули уваги на доводи відповідача про відсутність доказів, які свідчать про направлення позивачем рапортів про надання відпустки у жовтні 2005 та травні 2008 року. Зазначає, що оскаржуваний наказ від 25 грудня 2007 року № 28 о/с видано на виконання наказу Харківського МУ ГУ МВС України в Харківській області від 25 грудня 2007 року №81, який є чинним і ОСОБА_4 не оскаржувала.
Перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з березня 1999 року позивач проходила службу в органах внутрішніх справ на різних посадах, а з квітня 2006 року - на посаді інспектора патрульної служби кавалерійського взводу полку патрульної служби при Харківському МУ ГУ МВС України в Харківській області
Наказом Харківського МУ ГУ МВС України в Харківській області від 25 грудня 2007 року № 28 о/с старшого сержанта ОСОБА_4 звільнено з органів внутрішніх справ у запас з 25 грудня 2007 року за підпунктом «є» пункту 63 (за порушення дисципліни) Положення.
Підставою звільнення позивача стали висновки службової перевірки, проведеної 18 грудня 2007 року.
Вирішуючи спір, суди правильно керувались Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV (далі - Дисциплінарний статут ОВС) та Положенням.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту ОВС службова дисципліна це - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно із підпунктом «є» пункту 64 Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні особою рядового або начальницького складу службової дисципліни, визначення якої наведене у статті 1 цього Статуту (стаття 2 Дисциплінарного статуту ОВС).
Такими підставами є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях особи рядового або начальницького складу органів внутрішніх справ ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 народила доньку ОСОБА_6 у зв'язку з чим перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку їй продовжено до шести років з ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно з поданим рапортом.
У вересні 2004 року позивач надала рапорт про надання їй чергової відпустки по вагітності та пологам з 13 серпня по 31 грудня 2004 року, до якого долучила медичну довідку про перебування її під наглядом у пологовому будинку № 2 у зазначений період.
31 грудня 2004 року ОСОБА_4 подала рапорт з проханням надати відпустку за 2004 рік з 31 грудня 2004 року по 31 січня 2005 року.
У зв'язку з народженням ІНФОРМАЦІЯ_3 двійнят - дочок ОСОБА_7 та ОСОБА_5, 01 лютого 2005 року позивач направила керівництву рапорт, в якому просила надати їй відпустку по догляду за дітьми до досягнення ними трьох років.
У жовтні 2007 року ОСОБА_4 звернулась до відділу кадрів ГУ МВС України у Харківській області з рапортом щодо продовження відпустки по догляду за дитиною - ОСОБА_7 до досягнення нею шестирічного віку до 23 квітня 2008 року, через постійні хвороби дитини, що підтверджується медичною довідкою від 22 жовтня 2007 року ВКК № 243.
ІНФОРМАЦІЯ_4 позивач народила доньку - ОСОБА_8 та з 01 травня по 03 травня 2008 року перебувала у акушерському відділенні пологового будинку №6, що підтверджується довідкою пологового будинку від 19 березня 2012 року, а 05 травня 2008 року подала до відділу кадрів Харківського МУ ГУМВС України в Харківській області рапорт про надання їй відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідні документи.
Після закінчення відпустки по догляду за дитиною, 31 січня 2011 року ОСОБА_4 звернулася до Харківського міського управління ГУМВС України у Харківській області з рапортом про звільнення її за власним бажанням з 02 травня 2011 року через неможливість несення служби у зв'язку із сімейними обставинами.
Проте, коли 10 лютого 2012 року позивач прибула до відділу кадрів Харківського МУ ГУМВС у Харківській області за отриманням трудової книжки, їй запропонували ще раз скласти рапорт про звільнення за власним бажанням, оскільки попередній рапорт від 31 січня 2011 року відсутній у її особовій справі, що остання і зробила.
Між тим, розглянувши рапорт ОСОБА_4 про звільнення за власним бажанням, у лютому 2012 року відповідач повідомив їй про те, що її звільнено у грудні 2007 року за порушення службової дисципліни.
Відповідно до пункту 17 Положення, вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу, користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.
Підпунктом «є» частини 1 пункту 49 Положення встановлено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням відпустки. Додаткові і соціальні відпустки особам рядового начальницького складу надаються відповідно до законодавства (пункт 61 Положення).
Отже, за змістом наведених норм, право на отримання відпустки по вагітності, пологах і догляду за дитиною є гарантованим для осіб з числа осіб рядового і начальницького складу органів МВС.
Судами встановлено, що при оформленні чергової соціальної відпустки позивач виконала усі передбачені Положенням вимоги щодо належного повідомлення керівництва про необхідність оформлення та перебування у такій відпустці.
Крім того, вирішуючи спір та оцінюючи усі докази у їх сукупності, суди встановили, що ОСОБА_4 мала обґрунтовані підстави для звільнення за власним бажанням, а тому суди правильно зобов'язали відповідача видати наказ про її звільнення за підпунктом «ж» пункту 63 (за власним бажанням) Положення та внести відповідний запис до трудової книжки.
Доводи касаційної скарги щодо чинності наказу Харківського МУ ГУ МВС України в Харківській області від 25 грудня 2007 року №81 не мають правового значення, оскільки підстави звільнення позивача визнані судами необґрунтованими та формальними, а тому наявність цього наказу не дає підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.
Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області відхилити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді С.В. Головчук
Д.В. Ліпський
Ю.К. Черпак