"04" грудня 2014 р. м. Київ К/800/39458/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головчук С.В. (суддя-доповідач),
Ліпського Д.В.,
Черпака Ю.К.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області
на ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 23 січня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року
за поданням Відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції (далі - ВДВС Золочівського РУЮ) про заміну способу виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області (далі - УПФУ в Золочівському районі) про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
У січні 2014 року ВДВС Золочівського РУЮ звернувся до суду з поданням про зміну способу і порядку виконання постанови Золочівського районного суду Львівської області від 29 липня 2011 року про зобов'язання УПФУ в Золочівському районі провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни ОСОБА_4 за період з 09 вересня 2010 року по 09 березня 2011 року включно у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням виплачених сум у цей період, шляхом стягнення з УПФУ в Золочівському районі на користь ОСОБА_4 1025,32 грн.
Ухвалою Золочівського районного суду Львівської області від 23 січня 2014 року, яку залишено без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року, задоволено подання ВДВС Золочівського РУЮ про зміну способу і порядку виконання постанови Золочівського районного суду Львівської області від 29 липня 2011 року, шляхом стягнення з УПФУ в Золочівському районі на користь ОСОБА_4 1025,32 грн.
У касаційній скарзі УПФУ в Золочівському районі просить скасувати судові рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні подання державного виконавця. Зазначає, що судами порушено норми процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що постановою Золочівського районного суду Львівської області від 29 липня 2011 року зобов'язано УПФУ в Золочівському районі провести нарахування та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни ОСОБА_4 за період з 09 вересня 2010 року по 09 березня 2011 року включно у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та з урахуванням виплачених сум у цей період.
27 вересня 2013 року Золочівським районним судом Львівської області видано виконавчий лист № 2-а-1446/11.
05 листопада 2013 року ВДВС Золочівського РУЮ відкрито виконавче провадження.
19 листопада 2013 року УПФУ в Золочівському районі повідомило державного виконавця про те, що на виконання вимог виконавчого документа здійснено перерахунок та нарахування підвищення до пенсії, як дитині війни. Проте, у зв'язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України, в УПФУ в Золочівському районі відсутня можливість виплатити суму заборгованості.
Задовольняючи подання державного виконавця, суди виходили з того, що зміна способу виконання судового рішення з зобов'язання здійснити нарахування та виплату коштів на стягнення коштів не змінює по суті постанову суду.
Проте, такі висновки судів помилкові.
Статтею 14 КАС України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
За приписами пункту 2 частини 4 статті 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії.
У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (пункт 2 частини 2 статті 162 КАС України).
Аналіз резолютивної частини рішення Золочівського районного суду Львівської області від 29 липня 2011 року та наведених процесуальних норм дають підстави зробити висновок про те, що зобов'язання, покладені на відповідача цим судом, є позовними вимогами, як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, які суд задовольнив.
За таких обставин, державний виконавець просив змінити не спосіб виконання постанови суду, а судове рішення по суті позовних вимог, і вирішити додаткову позовну вимогу про стягнення коштів, яка не була предметом розгляду та дослідження адміністративного суду під час прийняття цієї постанови. В адміністративному судочинстві повноваження щодо зміни постанови суду в частині задоволення позовних вимог мають тільки адміністративні суди апеляційної та касаційної інстанцій (статті 198, 223 КАС України).
Тому, слід розуміти відмінності між позовною вимогою, як обраним судом видом захисту порушених прав позивача, від способу виконання судового рішення, як одного з його заходів, що унеможливлює зміни судового рішення за відсутності на це процесуальних повноважень.
Частиною 1 статті 263 КАС України встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Під зміною слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом. Змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об'єкта стягнення або з інших причин.
Таким чином, для відстрочення, розстрочення виконання рішення та зміни способу його є такі підстави: для розстрочення та відстрочення - обставини, що ускладнюють виконання, а для зміни способу і порядку виконання - обставини, які роблять виконання неможливим.
З матеріалів справи видно, що виконання постанови суду першої інстанції неможливе через відсутність коштів, виплата яких буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.
Отже, виконання постанови суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду.
Посилання ВДВС Золочівського РУЮ на неможливість виконання рішення суду зобов'язального характеру щодо проведення соціальних виплат у зв'язку з відсутністю такого виду рішень у визначеному статтею 2 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» переліку рішень, виконання яких гарантовано державою, не заслуговують на увагу, оскільки з огляду на положення статті 124 Конституції України та статті 14 КАС постанови в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України незалежно від обраного судом способу захисту порушеного права позивача (зобов'язання відповідача вчинити певні дії чи стягнення з нього коштів).
На підставі статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
З огляду на викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні подання державного виконавця про зміну способу та порядку виконання судового рішення.
Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області задовольнити.
Ухвалу Золочівського районного суду Львівської області від 23 січня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2014 року скасувати, постановивши нову ухвалу.
Відмовити у задоволенні подання Відділу державної виконавчої служби Золочівського районного управління юстиції про зміну способу та порядку виконання постанови Золочівського районного суду Львівської області від 29 липня 2011 року.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді С.В. Головчук
Д.В. Ліпський
Ю.К. Черпак