03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Апеляційне провадження № 22-ц /796/14774/2014 Головуючий в суді 1 інстанції - БартащукЛ.П.
Доповідач - Ящук Т.І.
11 грудня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді Ящук Т.І.
суддів Немировської О.В., Шкоріної О.І.
при секретарі Телегіній Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», яка подана представником ШУЛІКОЮ Аліною Володимирівною, на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року про повернення позовної заяви Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу,
встановила:
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу - повернуто позивачу для подання до належного суду.
Не погоджуючись з ухвалою, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - Шуліка А.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вказувала, що суд першої інстанції залишив поза увагою вимоги п. 9 ст. 110 ЦПК України, відповідно до якої позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного заняття (роботи) та безпідставно повернув позовну заяву.
В судовому засіданні представник апелянта підтримала апеляційну скаргу та просила задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши представника апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Звертаючись до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначив адресу місця проживання відповідача: АДРЕСА_1, що територіально відноситься до Дніпровського району м. Києва.
Повертаючи позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк», суддя виходив з того, що з відповіді відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в м. Києві вбачається, що відповідач зареєстрованим у встановленому законом порядку в м. Києві та Київській області не значиться, а тому правових підстав для розгляду справи у Дніпровському районі м. Києва немає, оскільки такий розгляд призведе до порушення правил підсудності.
Проте з вказаними висновками колегія суддів не погоджується з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 109 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її перебування.
Відповідно до ч. 9 ст. 110 ЦПК України, позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного заняття (роботи).
Відповідно до ч. 3 ст. 122 ЦПК України, у разі якщо відповідачем у позовній заяві, поданій і оформленій у порядку, встановленому цим Кодексом, вказана фізична особа, що не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи.
Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд повертає позовну заяву на підставі пункту 4 частини третьої статті 121 цього Кодексу, якоювстановлено, що заява повертається позивачу, коли справа не підсудна цьому суду.
Як вбачається з матеріалів справи, судом було направлено запит до Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в м. Києві з метою перевірити інформацію про зареєстроване місце проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1.
На вказаний запит Адресно-довідковим підрозділом ГУ ДМС України в м. Києві надана відповідь, що ОСОБА_3 по м. Києву та Київській області не зареєстрована.
Відповідно до абз. 4 ч. 3 ст. 122 ЦПК України, у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення у пресі.
Таким чином, у випадку, коли встановити зареєстроване місце проживання особи не виявилося можливим, суд має вирішити питання про відкриття провадження у справі, при цьому подальше повідомлення особи, місце проживання якої не встановлено, відбувається через оголошення у пресі.
Статтею 115 ЦПК України визначено, що якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала.
Проте, вказуючи про повернення позовної заяви позивачу, суд в оскаржуваній ухвалі не зазначив, який суд є належним, з огляду на встановлене зареєстроване місце проживання відповідача.
Разом з тим, відповідно до матеріалів, що додані до позовної заяви ( копія паспорту, копія кредитного договору), прізвище відповідача - ОСОБА_3, адреса зареєстрованого місця проживання, зазначена у паспорті та заяві про видачу кредиту від 21.03.2008 року : АДРЕСА_1.
Таким чином, при вирішенні питання щодо відкриття провадження суд першої інстанції залишив поза увагою вимоги зазначених норм; не перевіривши належним чином інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачу.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала судді Дніпровського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року постановлена з порушенням норм процесуального права, тому ухвалу необхідно скасувати, а питання щодо відкриття провадження по справі передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, оскільки вимога апелянта про направлення справи для продовження розгляду - є передчасною, адже питання про відкриття провадження по справі судом першої інстанції ще не вирішене.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 218 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 22 жовтня 2014 року - скасувати, питання щодо відкриття провадження передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий : Судді: