1[1]
3 грудня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження № 42013110000000182 щодо обвинувачених:
ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції від 05.12.2012);
ОСОБА_6 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції від 05.12.2012);
ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України (в редакції від 05.12.2012)
за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2014 року
за участю сторін:
прокурора - ОСОБА_9 ,.
обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_10 ,
Ухвалою підготовчого засідання Печерського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2014 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013110000000182 від 22 лютого 2013 року щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повернуто прокурору для виконання вимог ст. 291 КПК України. Своє рішення суд мотивував тим, що в обвинувальному акті відсутнє розмежування щодо висунутого обвинувачення відносно кожного обвинуваченого, тобто не наведено його формулювання, як того вимагає закон.
Як зазначено в ухвалі, направляючи на адресу суду повторно обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 слідчий, який його склав, та прокурор, який його затвердив, обмежились тільки зміною черговості викладу даних, які були зазначені в попередньому обвинувальному акті, при цьому не усунули недоліки, про які зазначав суд апеляційної інстанції.
Окрім цього, відповідно до ст. 291 КПК України, реєстр матеріалів досудового розслідування, який є невід'ємною частиною обвинувального акта та повинен відповідати положенням ст. 109 КПК України, не містить вказівки щодо такого заходу забезпечення кримінального провадження як відсторонення від посади, що застосовувались до обвинувачених.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 просить ухвалу суду скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 повернути на новий судовий розгляд до суду першої інстанції для проведення підготовчого судового засідання та призначення судового розгляду посилаючись на те, що обвинувальний акт в повному обсязі відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення щодо обвинувачених в обсязі, який прокурор вважає встановленим, в межах обвинувачення, яке підтверджено зібраними досудовим слідством доказами, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на закон та формулювання висунутого обвинувачення кожному з осіб, щодо яких він направлений до суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію прокурора у кримінальному провадженні, обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_10 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Як правильно зазначив суд першої інстанції обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 містить виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, які прокурор вважає такими, що вчинені всіма обвинуваченими, зміст підозри (чого закон не зобов'язує вказувати) кожному обвинуваченому, який повністю повторює виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень та правову кваліфікацію з посиланням на норму закону про кримінальну відповідальність.
Отже, в обвинувальному акті обвинувачення щодо кожного обвинуваченого не сформульовано у відповідності до вимог КПК, а викладена підозра, яка повністю відтворює фактичні обставини кримінальних правопорушень, які прокурор вважає вчиненими всіма - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .
Окрім того, правова кваліфікація дій обвинувачених визнана за законом в редакції від 05.12.2012 року. Проте, такої редакції не існує, статті 368, 369 КК України змінювалися та викладалися в новій редакції згідно із Законами N 1508-VI (1508-17) від 11.06.2009, N 2808-VI (2808-17) від 21.12.2010; N 3207-VI (3207-17) від 07.04.2011, N 221-VII (221-18) від 18.04.2013; N 222-VII ( 222-18 ) від 18.04.2013; N 1261-VII ( 1261-18) від 13.05.2014. Отже, посилання в обвинувальному акті на норму неіснуючого закону є неконкретним та не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
На законних підставах суд також звернув увагу на те, що в порушення положень п. 3 ст. 109 КПК України в реєстрі матеріалів досудового розслідування не вказані такі заходи забезпечення кримінального провадження, яке відсторонення від посади, які застосовувались до обвинувачених.
З урахуванням зазначеного, колегія суддів прийшла до висновку про те, що прокурором до суду надано обвинувальний акт з порушенням п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, тому відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України висновки суду про повернення обвинувального акта у кримінальному провадженні № 42013110000000182 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у зв'язку з його невідповідністю вимогам цього кодексу є обґрунтованими.
На підставі викладеного, керуючись ст. 404, п.1 ч. 1 ст. 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27 жовтня 2014 року, якою обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42013110000000182 щодо обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (в редакції від 05.12.2012), ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 369 КК України (в редакції від 05.12.2012) повернуто прокурору для виконання вимог ст. 291 КПК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності з дня оголошення, оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11кп/796/1398/2014
Категорія КК України: 291 КПК
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_13
Суддя - доповідач: ОСОБА_1