Апеляційний суд міста Києва
Справа № 22-ц/796/13998/2014 Головуючий у 1-й інстанції - Лопатюк Н.Г.
Доповідач - Кабанченко О.А.
2 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Кабанченко О.А.
суддів - Рубан С.М.,
Желепи О.В.
при секретарі - Осмолович В.С.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2014 року
в справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_7, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, третя особа: Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,
за зустрічним позовом ОСОБА_3, яка також діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та визначення порядку користування житловим приміщенням.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,-
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2014 року задоволено позов ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Визнано ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_4, такими, що втратили право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.
Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та визначення порядку користування жилим приміщенням.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3, яка також представляє інтереси неповнолітнього ОСОБА_4, просить скасувати рішення суд, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічну позовну заяву задовольнити в повному обсязі. Вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Зазначає, що судом безпідставно не взято до уваги заяву про застосування строків позовної давності, показання свідка ОСОБА_11, постанову Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року, а саме п. 10., а також ту обставину, що іншого житла, яке б належало відповідачам на праві власності, немає, не враховано надані відповідачами медичні довідки, з яких слідує, що їм надавалась медична допомога за місцем реєстрації, звернення відповідача ОСОБА_3 до житлових органів з метою отримання довідки форми №3 для одержання соціальної допомоги, квитанції про часткову сплату відповідачами квартплати..
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1, яка складається з двох кімнат, жилою площею 29,3 кв.м, на час розгляду справи зареєстрованими є наступні особи: наймач ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, її син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, дружина другого сина наймача ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, онука наймача ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, онука наймача ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, онук ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, правнучка наймача ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7, правнук наймача ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8. (а.с.4).
Ордер на вищевказану спірну квартиру №25556 Серії Б був виданий Виконавчим комітетом Ленінградської районної Ради народних депутатів м. Києва на ім'я ОСОБА_5 в травні 1983 року (а.с.13).
З наданих позивачами актів від 11 березня 2013 року, 20 червня 2013 року та 20 вересня 2013 року, що були складені за участю мешканців квартир, які знаходяться поруч із спірною квартирою, та затверджені директором КП РЕО-3, вбачається, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_4, є зареєстрованими в спірній квартирі, проте не проживають у цій квартирі: ОСОБА_3 - з 1992 року, ОСОБА_9 - з 1994 року,ОСОБА_10 - з 1995 року, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 - з 2009 року, особистих речей останніх в спірній квартирі немає (а.с. 5, 6, 7).
З довідки Центральної районної поліклініки Святошинського району м. Києва, встановлено, що зареєстровані у спірній квартирі ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за останні п'ять років за медичною допомогою не звертались (а.с.93)
З листа Святошинського РУГУ МВС України в м. Києві від 18 жовтня 2013 року за №51/6151 встановлено, що відповідачі за первісним позовом з приводу протиправних дій з боку мешканців спірної квартири ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також щодо заміни вхідних дверей, замків та створення умов, при яких неможливе сумісне проживання за місцем реєстрації, в період з 10 жовтня 2007 року по 10 жовтня 2013 року не звертались (а.с.94).
З листа КП «ДУОЖФ Святошинського району м. Києва» від 21 січня 2014 року за №112, встановлено, що відповідно до журналу реєстрації звернень громадян, від ОСОБА_3 звернення щодо користування спірною квартирою не надходили (а.с.95).
З листа Святошинського РВ ГУ ДМС України в м. Києві від 09 жовтня 2013 року за №2774, вбачається, що відповідачі за первісним позовом з будь-якими заявами не звертались до органів міліції (а.с.96).
Також судом встановлено, що оплата житлово-комунальних послуг по спірній квартирі здійснювалась позивачем ОСОБА_5 (а.с.63-92).
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 підтвердила той факт, що вона проживала в спірній квартирі в 1992 році, потім в 1995-1996 роках, а в подальшому лише приходила до спірного приміщення.
Свідок ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_9, яка проживала в будинку, де розташована спірна квартира, з 2002 по 2005 рік, надала пояснення про те, що перебувала у дружніх стосунках з ОСОБА_7, у той період часто приходила в спірну квартиру, де був наркопритон, у зв'язку з чим у 2005 році вона була змушена виїхати зі своєї квартири.
У жовтні 2013 року позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду з даним позовом, просили постановити рішення, яким визнати такими, що втратили право користування жилим приміщенням у спірній квартирі відповідачів ОСОБА_3, неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_7, неповнолітню ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що відповідач ОСОБА_3, яка є колишньою невісткою, була зареєстрована в спірній квартирі в жовтні 1992 року, а в подальшому, без їх згоди в квартирі були зареєстровані її діти та онуки. Проте відповідачі ніколи не вселялись до спірного житла, до цього часу не мешкають в квартирі та не цікавляться нею, ніколи не несли витрат по сплаті комунальних послуг, хоча їм не чинились перешкоди у проживанні, не змінювались вхідні двері та замки.
ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_7, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звернулись до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та визначення порядку користування житловим приміщенням. Зустрічний позов мотивували тим, що ОСОБА_3, була одружена з ОСОБА_13, сином ОСОБА_5 та рідним братом ОСОБА_6 ОСОБА_13 помер ІНФОРМАЦІЯ_11 року, оскільки вживав наркотичні засоби, мав судимість за зберігання наркотичних речовин. У спірній квартирі був зареєстрований та проживав ще один син ОСОБА_5 - ОСОБА_14, який також вживав наркотичні засоби, мав судимість за зберігання та розповсюдження наркотичних речовин. Позивач ОСОБА_6 також вживає наркотичні засоби, має судимість за зберігання та розповсюдження наркотичних речовин, є ВІЛ-інфікованим. ОСОБА_14 та ОСОБА_6 розповсюджували у спірній квартирі наркотичні речовини на протязі багатьох років, ця діяльність була єдиним і основним джерелом прибутку. В спірній квартирі постійно знаходились сторонні люди з кримінальними схильностями, які купували, готували та вживали наркотичні засоби. Останні роки ОСОБА_5 одну кімнату, розташовану в спірній квартирі, здає в оренду. ОСОБА_3 частково сплачувала за комунальні послуги, а на даний час бажає укласти договір реструктуризації боргу, оскільки борг по квартплаті складає близько 14 000 грн. Вважають, що наведені обставини є поважними причинами відсутності відповідачів в спірній квартирі понад встановлені законом строки, протягом яких за громадянами зберігається право користування жилим приміщенням.. Просили визначити порядок користування спірною квартирою: виділити в користування ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 кімнату, площею 14,8 кв.м., зобов'язати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не порушувати визначений порядок користування жилим приміщенням та не чинити перешкод в користуванні спірною квартирою.
Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до встановлених судом обставин та доказів, наданих сторонами, відповідачі за первісним позовом понад трьох років не проживали в спірній квартирі, не сплачували комунальні послуги, участі у спільному побуті не приймали, доказів на підтвердження поважності причин не проживання в квартирі не надали, у зв'язку з чим суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для задоволення позову про визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним жилим приміщенням.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду, вважає, що вони відповідають обставинам справи, наданим сторонами доказам та вимогам закону.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до копії витягу з амбулаторної карти, копії особистої медичної книжки за 2011 рік, відповідачі звертались за медичною допомогою до медичної установи за місцем реєстрації, і це не враховано судом, судова колегія відхиляє, зважаючи на те, що зазначені документи не свідчать про проживання відповідачів у спірній квартирі або про поважність причин не проживання, з них не вбачається, що медична допомога надавалась їм за адресою спірної квартири, отже не спростовують висновків суду.
Також не впливає на правильність висновків суду першої інстанції та обставина, що відповідач ОСОБА_3 періодично зверталась до житлових органів для отримання довідки форми№3, що була їй необхідна для нарахування соціальної допомоги, оскільки така довідка видається за місцем реєстрації, а відповідач була зареєстрована за адресою спірної квартири.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 зазначає про те, що судом не врахована участь відповідачів у витратах по утриманню спірної квартири, на підтвердження чого ними було надано квитанції про сплату у 2011 році - 100 грн., у 2012 році - 100 грн., у 2013 році - 100 грн.. Дані доводи скарги колегія суддів відхиляє, зважаючи на те, що з урахуванням боргу по квартплаті у розмірі близько 14 000 грн. по спірній квартирі, не можна визнати, що відповідачі, сплативши 300 грн. за три роки, несуть витрати по утриманню спірного житла в порядку, визначеному законом.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачі, не маючи іншого житла, яке б належало їм на праві власності, проживають у квартирі матері відповідача ОСОБА_3, не є відповідно до положень ЖК України підставою для збереження за ними права користування спірною квартирою, де вони не проживають без поважних причин понад 6 місяців.
Не відповідають дійсності доводи скарги про те, що суд не дав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_9, яка свідчила про те, що проживала у будинку, де знаходиться спірна квартира до 2005 року, змушена була змінити місце проживання у зв'язку з тим, що у спірній квартирі був наркопритон, її постійно відвідували особи кримінальної зовнішності, що перешкоджало сусідам, які проживали поруч. Як вбачається з судового рішення, судом дана оцінка всім наданим сторонами доказам у їх сукупності, в тому числі і показанням свідка, та встановлено, що відповідачі з приводу неможливості проживання у спірній квартирі або перешкод, які створюються їм іншими особами, які проживали в квартирі, неправомірної поведінки цих осіб до органів міліції, житлових органів, суду не звертались.
Також відповідачами не було надано доказів на підтвердження того, що позивачем ОСОБА_5 одна кімната спірної квартири здається в оренду, що створює перешкоди для їх проживання.
Доводи апеляційної скарги про необхідність застосування наслідків спливу позовної давності є безпідставними, оскільки в даному випадку, враховуючи характер правовідносин сторін та предмет спору, позовна давність застосована бути не може.
З огляду на наведене, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 15 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: