Провадження № 11-кп/774/1892/14 Справа № 173/2310/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
16 грудня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні, в залі апеляційного суду, матеріали обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12014040430001252, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 вересня 2014 року, відносно обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроженця с. Софіївка Софіївського району Дніпропетровської області, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 19 травня 2010 року Софіївським районним судом за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, звільненого 19 жовтня 2012 року з Синельниківської ВК-94 умовно-достроково на 8 місяців 1 день,
за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_7 у кримінальному провадженні на ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2014 року, за участю прокурора ОСОБА_8 .
В апеляції прокурор просить скасувати ухвалу суду, у зв'язку з порушенням вимог кримінального процесуального закону, та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, прокурор посилається на те, що висновок суду про необхідність повернення обвинувального акту прокурору з підстав відсутності правової кваліфікації кримінального правопорушення з посиланням на Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори» суперечить приписам ст. 309 КК України, згідно з якими встановлення ознак об'єктивної сторони злочину є лише стадією пізнавальної діяльності суб'єкта правозастосування з метою прийняття остаточного рішення щодо правової кваліфікації кримінально караного діяння. Разом з тим, на думку прокурора, позиція суду першої інстанції щодо відсутності викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, а саме посилання на кількість наркотичного засобу, придбаного обвинуваченим, час та обсяг його виготовлення, не відповідає обвинувальному акту, який містить хронологічний порядок таких обставин. Крім того, прокурор вказує також й на те, що ст. 291 КПК України не встановлено жодних вимог до порядку складання та оформлення додатків до обвинувального акту.
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2014 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України, повернено прокурору для усунення недоліків. Обґрунтовуючи прийняте рішення суд першої інстанції посилався на те, що обвинувальний акт не містить правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на Закон України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори», а також виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, зокрема кількості придбаного обвинуваченим наркотичного засобу, часу та обсягу його виготовлення. Разом з тим, на переконання суду першої інстанції, слідчим та прокурором не виконано вимоги закону щодо встановлення анкетних даних обвинуваченого, а саме місця проживання останнього. Крім того, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції керувався також й тим, що долучений до обвинувального акту Реєстр матеріалів досудового розслідування має суперечливий та неузгоджений з обставинами кримінального провадження зміст, не містить відомостей про місцезнаходження речових доказів, прийнятих щодо них процесуальних рішень, а також часу проведення таких процесуальних дій, як надання доступу до матеріалів досудового розслідування та ознайомлення з ними підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, що підтримує державне обвинувачення у суді апеляційної інстанції, який підтримав апеляцію прокурора, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, перевіривши матеріали обвинувального акту в межах апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задовленню, виходячи з наступних підстав.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Вичерпний перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, встановлений ст. 291 КПК України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім'я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом'якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 9) дату та місце його складення та затвердження.
Виходячи з приписів зазначеної норми закону, беручи до уваги заборону надання суду матеріалів кримінального провадження до початку судового розгляду, обвинувальний акт повинен відповідати таким вимогами як процесуальний документ.
Перевіркою матеріалів обвинувального акту встановлено, що суд вийшов за межі попереднього судового розгляду та повернув його прокурору з підстав, не передбачених кримінальним процесуальним законом.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, на переконання суду першої інстанції, обвинувальний акт не містить правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини та прекурсори».
Однак, виходячи з вимог кримінального та кримінального процесуального законів, її зазначення не зумовлено необхідністю, а тому посилатись на її відсутність як на підставу для повернення обвинувального акту неможливо.
З цих самих підстав колегія суддів не може погодитись й з позицією суду в частині суперечливості та неузгодженості з обставинами кримінального провадження Реєстру матеріалів досудового розслідування, відсутності у ньому відомостей про місцезнаходження речових доказів, прийнятих щодо них процесуальних рішень, а також часу проведення таких процесуальних дій, як надання доступу до матеріалів досудового розслідування та ознайомлення з ними підозрюваного.
Зазначені висновки суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованими, виходячи з того, що кримінальний процесуальний закон не передбачає повернення обвинувального акту з підстав невідповідності Реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам ст. 109 КПК України.
При цьому, колегія суддів зазначає, що відсутність у Реєстрі тих чи інших дій не може свідчити про те, що останні не були проведені в ході досудового розслідування.
Крім того, виходячи з вимог ст. ч. 4 ст. 291 КПК України, надання суду матеріалів кримінального провадження до початку судового розгляду забороняється.
За таких обставин, надати оцінку відомостям, що у ньому містяться під час проведення попереднього судового розгляду неможливо.
Разом з тим, не можна визнати обґрунтованим посилання суду на не чіткий виклад фактичних обставин, виходячи з того, що будь-які неточності та протиріччя можуть бути усунені судом під час судового розгляду кримінального провадження.
Щодо відсутності в обвинувальному акті обставин, які підлягають доказуванню, зокрема кількості наркотичного засобу, придбаного обвинуваченим, часу виготовлення та його обсягу, колегією суддів зазначає наступне.
Як вбачається з обвинувального акту, під час особистого огляду працівниками органів внутрішніх справ в обвинуваченого ОСОБА_6 виявлено 34,393 г канабісу, маса якого в перерахунку на висушену речовину становить 29,312 г.
На переконання колегії суддів, беручи до уваги приписи ч. 1 ст. 309 КК України, для кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 309 КК України час виготовлення наркотичного засобу значення не має.
За таких обставин, виходячи з того, в обвинувальному акті чітко зазначено кількість виявленої в обвинуваченого речовини рослинного походження, а також її обсяг в перерахунку на висушену речовину з посиланням на висновок хімічної експертизи, визнати обґрунтованими висновки суду колегія суддів не може.
Разом з тим, надавши оцінку посиланням суду на суперечливість встановлених під час досудового розслідування анкетних даних обвинуваченого, колегія суддів вважає, що останні також є безпідставними.
Так, в ухвалі суд посилається на те, що зазначені в обвинувальному акті відомості про місце проживання обвинуваченого не відповідають тим, що були зазначені останнім під час судового розгляду. Разом з тим, суд зазначає, що органами досудового розслідування не зазначено місце реєстрації обвинуваченого.
На думку колегії суддів, посилання на такі обставини є доречними лише в тому випадку, коли обвинувачений викликався за вказаною в обвинувальному акті адресою, за викликом суду не з'явився та встановити місце проживання останнього виявилось неможливим.
Однак, враховуючи те, що обвинувачений був присутній під час підготовчого судового засідання, сумніви у достовірності встановлених органами досудового розслідування відомостей є безпідставними.
Колегія суддів вважає, що зазначені обставини також не можуть слугувати підставою для повернення обвинувального акту прокурору у зв'язку з його невідповідністю вимогам кримінального процесуального закону.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами та вимогами апеляційної скарги прокурора та приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 412 КПК України, колегія суддів апеляційного суду, -
Апеляцію прокурора ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12014040430001252, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10 вересня 2014 року, відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України, задовольнити.
Скасувати ухвалу Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11 листопада 2014 року щодо ОСОБА_6 та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді апеляційного суду :
____________ _________________ ___________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4