08 грудня 2014 року Справа № 9104/142501/11
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Шинкар Т.І., Ільчишин Н.В.,
за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Любешівської районної ради та Каширської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року у справі за позовом Любешівської районної ради до Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Любешівська районна рада звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області в якому просила визнати нечинними податкові повідомлення-рішення відповідача від 29 квітня 2011 року № 0000032301та №0000022301.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано повністю податкове повідомлення-рішення Камінь-Каширської міжрайонної державної податкової інспекції від 29 квітня 2011 року № 0000032301, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 29 квітня 2011 року №0000022301 в частині визначення податкового зобов'язання у сумі 10 224,02 грн. (десять тисяч двісті двадцять чотири грн. 02 коп.), в тому числі 8 179,22 грн. за основним платежем та 2 044,8 грн. за штрафними санкціями. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Камінь-Каширська міжрайонна державна податкова інспекція Волинської області та Любешівська районна рада оскаржили його в апеляційному порядку, вважають, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Камінь-Каширська міжрайонна державна податкова інспекція Волинської області в апеляційній скарзі зазначає, що в акті перевірки від 14.04.11р. №130/23/23250722 зазначено, ще Любешівська районна рада включена до реєстру неприбуткових організацій з 02.07.98 р. та у період, за який проводилась перевірка (з 01.01.10 по 31.12.10) не була зареєстрована платником ПДВ. Рішенням господарського суду Волинської області від 14.05.08 №3/20-75 за територіальними громадами сіл Любешівського району визнано право спільної власності на об'єкт незавершеного будівництва - Любешівський молокозавод. Рішенням Любешівської районної ради від 25.02.10 р. «Про внесення змії до рішення районної ради від 30.01.07 №8/12 «Про дозвіл на відчуження об'єкта незавершеного будівництва «Любешівський молокозавод» встановлено стартову ціну продажу об'єкта в сумі 726 490 грн. У затвердженому головою Любешівської районної ради протоколі аукціону від 26.04.10 №125 остаточна вартість продажу об'єкта склала 726 490 грн. Відповідно територіальними громадами сіл Любешівського району Волинської області в особі Любешівської районної ради (Продавець) та ОСОБА_1, жителькою с.Броди Ратнівського району Волинської області (Покупець) укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу на аукціоні від 30.04.10 року, п.1.1. якого визначено, що Любешівською районною радою передається об'єкт незавершеного будівництва - Любешівський молокозавод у власність Покупця, а Покупець приймає майно і сплачує за нього визначену грошову суму. Перевіркою встановлено, що з вартості проданого на аукціоні об'єкта незавершеного будівництва (Любешівський молокозавод) в сумі 726 490 грн. Любешівською районною радою, в порушення вимог п.п.7.11.9 п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не сплачено до бюджету за півріччя 2010 р. 181 622,50 грн. податку на прибуток, та в порушення вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість» занижено об'єкт оподаткування ПДВ за квітень 2010р. на 726 490 грн., з якого не внесено до бюджету 145298 грн. ПДВ.
За результатами перевірки Камінь-Каширською МДПІ складено податкові повідомлення-рішення від 29.04.11р. №0000032301 на 181622,5 грн. податку на прибуток і 45405,62 грн. штрафної санкції та №0000022301 на 145298 грн. ПДВ і 36324,5 грн. штрафної санкції.
Згідно з п.2.1 ст.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку є, зокрема, з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Пунктом 7.11 статті 7 вказаного Закону визначено порядок оподаткування неприбуткових установ і організацій, відповідно до п.п.7.11.1 «а» які є органами державної влади України, органами місцевого самоврядування та створеними ними установами або організаціями, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Відповідно до пп.7.11.2 п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці «а» підпункту 7.11.1, отримані у вигляді: коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань; пасивних доходів; коштів або майна, які надходять до таких неприбуткових організацій як компенсація вартості отриманих державних послуг, у тому числі доходів державних професійно-технічних навчальних закладів, отриманих від виготовлення та реалізації товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з їх основною, статутною діяльністю; дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них її отримувачам, згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін.
Згідно з пп.7.11.9 п.7.11 ст.7 зазначеного вище Закону незалежно від положень абзацу першого цього підпункту, у разі коли неприбуткова організації отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таки доходів, але не вище суми таких доходів.
Відповідно до пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютери мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість). Абзацами третім та четвертим п.9.4 ст.9 вказаного Закону встановлено, якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), у наслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищувати: протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахував податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Згідно з пп.3.1.1 п.3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізинггоотримувачу (орендарю). Відповідно до п.4.1 ст.4 цього Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами. Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 зазначеного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Враховуючи вище викладене, просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Любешівська районна рада в апеляційній скарзі зазначає, що 10.04.1996р. Любешівська районна рада зареєстрована як юридична особа Любешівською районною державною адміністрацією Волинської області. З січня 1996 року перебуває на обліку в Любешівському відділенні Камінь-Каширської МДПІ, внесена до Реєстру неприбуткових установ (організацій) за ознакою неприбутковості 0003.
З 31.03.2011р. по 07.04.2011р. Камінь-Каширською МДПІ на підставі направлення була проведена позапланова виїзна перевірка Любешівської районної ради з питань повноти сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. за результатами якої складено акт від 14.04.2011р. № 130/23/23250722 у якому зафіксовано факт порушення позивачем абзацу 2 підпункту 7.11.9 п.7.11 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 181622,50 грн., а також порушення підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» бо занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 145298,00 грн. і на підставі якого Камінь-Каширською МДПІ були прийняті податкові повідомлення рішення від 29.04.2011р. №0000022301, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 181 622,50 грн. та №0000032301 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств місцевої комунальної власності у сумі 227 028,12 грн.
Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств місцевої комунальної власності та податку на додану вартість стали операції з продажу об'єкта незавершеного будівництва «Любешівський молокозавод».
Рішенням господарського суду Волинської області від 14.05.2008р. у справі № 3/20-75 за позовом Любешівської районної ради до Любешівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», було визнано за територіальними громадами сіл, селища Любешівського району право спільної власності на об'єкти незавершеного будівництва Любешівського молокозаводу, що знаходяться за адресою: смт. Любешів, вул. Галана 16.
Рішенням Любешівської районної ради від 30.01.2007р. №8/12 надано дозвіл на відчуження незавершеного будівництва «Любешівський молокозавод» шляхом продажу через аукціон, а рішенням від 12.02.2010 №27/15 продаж об'єкта «Любешівський молокозавод» було доручено провести філії «Волинський аукціонний центр» державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» та встановлено стартову ціну продажу - 726 490,00 грн. За результатами проведеного аукціону 30.04.2010р. від імені територіальних громад сіл, селища Любешівського району Волинської області (продавець) Любешівською районною радою та ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу на аукціоні. Згідно з умовами договору, зареєстрованого в реєстрі правочинів за №236, продавець передає незавершений будівництвом об'єкт «Любешівський молокозавод» у власність покупцю, а покупець приймає майно і сплачує за нього суму, визначену у протоколі аукціону від 26.04.2010р.
На рахунок місцевого бюджету Любешівського району №31515905700240 за кодом доходів «Надходження від відчуження майна, яке належить Автономній республіці Крим, та майна, що знаходиться у комунальній власності» від покупця ОСОБА_1 надійшли кошти у сумі 685.593,90 грн., які були зараховані на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету Любешівського району №3152906324809 «Бюджет розвитку».
Перш за все, суд першої інстанції помилково погодився з висновками Камінь-Каширської МДПІ щодо наявності підстав за операціями продажу об'єкта нерухомості, що є предметом договору від 30.04.2010р., для утримання і сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Суд першої інстанції дійшов невірного висновку, що Любешівська районна рада була зобов'язана зареєструватися платником податку на додану вартість та, визначаючи вартість об'єкта нерухомості, який є комунальною власністю і щодо якого прийнято рішення про його відчуження через аукціон, - нарахувати податок на додану вартість. Крім того, помилковим є твердження суду першої інстанції про те, що Любешівська районна рада несе відповідальність за ненарахування або несплату ПДВ на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Так, Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій і т.д. Разом з тим, Любешівська районна рада не входить до переліку платників податку на додану вартість, що залишено поза увагою суду першої інстанції.
Судом першої інстанції не взято до уваги, що Любешівською районною радою від імені територіальних громад сіл, селища Любешівського району Волинської області на підставі рішення Любешівської районної ради від 30.01.2007 року №8/12 «Про дозвіл на відчуження незавершеного будівництва «Любешівський молокозавод» та рішення районної ради від 25.02.2010 року 27/15 «Про внесення змін до рішення районної ради від 30.01.2007 року №8/12 «Про дозвіл на відчуження незавершеного будівництва «Любешівський молокозавод» на аукціоні 26.04.2010 року було продано об'єкт незавершеного будівництва «Любешівський молокозавод» та укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу на аукціоні від 30.04.2010 року. Дане майно на балансі районної ради не перебувало. Рішенням господарського суду Волинської області від 14.05.2008 р. у справі №3/20-75 визнано право спільної власності на об'єкти незавершеного будівництва Любешівського молокозаводу за територіальними громадами сіл, селища Любешівського району.
Згідно ч.ч. 4, 5 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції.
Отже апелянт вважає, що в даному випадку Любешівська районна рада здійснює управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селища Любешівського району, від імені останніх здійснює заходи щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі й об'єктом незавершеного будівництва Любешівського молокозаводу. Згідно ч.6 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доходи від відчуження об'єктів права комунальної власності зараховуються до відповідних місцевих бюджетів і спрямовуються на фінансування заходів, передбачених бюджетами розвитку. Тобто, укладення правочину відчуження майна є реалізацією зі сторони позивача управлінських повноважень, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до п.5 ч.1 ст.71 Бюджетного кодексу України надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів включають кошти від відчуження майна, що належить Автономній Республіці Крим, та майна, що перебуває в комунальній власності. Відповідно до ч. 3 ст.71 Бюджетного кодексу України капітальні видатки бюджету розвитку спрямовуються на: соціально-економічний розвиток регіонів, виконання інвестиційних програм (проектів); будівництво, капітальний ремонт та реконструкцію об'єктів соціально-культурної сфери і житлово-комунального господарства; будівництво газопроводів і газифікацію населених пунктів; будівництво і придбання житла окремим категоріям громадян відповідно до законодавства; збереження та розвиток історико-культурних місць України та заповідників; будівництво та розвиток мережі метрополітенів; придбання вагонів для комунального електротранспорту; розвиток дорожнього господарства; придбання шкільних автобусів та автомобілів швидкої медичної допомоги; комп'ютеризацію та інформатизацію загальноосвітніх навчальних закладів; інші заходи, пов'язані з розширеним відтворенням.
Гроші від продажу надійшли на рахунок місцевого бюджету №31515905700240 «Надходження від відчуження майна, яке належить Автономній Республіці Крим та майна, що знаходиться в комунальній власності» (31030000 - код доходів), з якого кошти поступили на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету Любешівського району №3152906324809 «Бюджет розвитку» відповідно до п.5.4.1 ст.71 Бюджетного кодексу України та ч.6 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до наказу Державного казначейства України від 02.12.2002 року №221 «Порядок відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства України» зі змінами та доповненнями рахунки для зарахування надходжень до місцевих бюджетів відкриваються для відповідного бюджету - районного, селищного та сільських бюджетів. Рахунки для зарахування надходжень до районного бюджету для Любешівської районної ради не відкриваються і не відкривались за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 року, що підтверджується листом управління Державного казначейства у Любешівському районі Головного Управління Державного казначейства у Волинській області від 26 вересня 2011 року №03-12/1656.
Оскільки гроші поступили не на власний рахунок позивача, а на рахунок місцевого бюджету згідно чинного законодавства, тому за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року саме Любешівська районна рада прибутку від продажу комунального майна не отримувала, що свідчить про безпідставність висновків суду першої інстанції.
З урахуванням викладеного просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Камінь-Каширської МДПІ від 29.04.2011 року №0000022301.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Камінь-Каширської МДПІ заслуговує на увагу, а апеляційна скарга Любешівської районної ради - задоволенню не підлягає з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що 10 квітня 1996 року Любешівська районна рада зареєстрована як юридична особа Любешівською районною державною адміністрацією Волинської області, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 №788828, з 01 січня 1996 року за №152 перебуває на обліку в Любешівському відділенні Камінь-Каширської МДПІ, внесена до Реєстру неприбуткових установ (організацій) за ознакою неприбутковості 0003.
З 31 березня 2011 року по 07 квітня 2011 року Камінь-Каширською МДПІ на підставі направлення на перевірку від 31 березня 2011 року № 12, наказу від 31 березня 2011 року №139 та відповідно до пункту 75.1 статті 75, пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (ПК України) була проведена позапланова виїзна перевірка Любешівської районної ради з питань повноти сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 14 квітня 2011 року № 130/23/23250722 згідно якого зафіксовано факт порушення позивачем абзацу 2 підпункту 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 181 622,50 грн., а також порушення підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 145 298,00 грн. На підставі вказаного акту перевірки Камінь-Каширською МДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 29 квітня 2011 року №0000022301, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 181 622,50 грн. (за основним платежем 145 298,00 грн., за штрафними санкціями 36 324,50 грн.), та №0000032301 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств місцевої комунальної власності у сумі 227 028,12 грн. (за основним платежем 181 622,50 грн. та за штрафними санкціями 45 405,62 грн.).
За результатами адміністративного оскарження зазначені повідомлення-рішення були залишені без змін, а скарги - без задоволення.
У даній спірній ситуації судом з'ясовано, що підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств місцевої комунальної власності та податку на додану вартість стали операції з продажу об'єкта незавершеного будівництва «Любешівський молокозавод», яке на підставі рішенням господарського суду Волинської області від 14 травня 2008 року у справі № 3/20-75 за позовом Любешівської районної ради до Любешівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Комунальне підприємство «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації» було визнано за територіальними громадами сіл, селища Любешівського району право спільної власності на об'єкти незавершеного будівництва Любешівського молокозаводу, що знаходяться за адресою: смт. Любешів, вул. Галана 16.
Розглядаючи спір судом першої інстанції вірно зазначено, що згідно ч.3 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Відповідно до ч.ч.4,5 ст. 60 цього Закону районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. З урахуванням цього суд правильно вважав, що Любешівська районна рада здійснює управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селища Любешівського району, від імені та в інтересах територіальних громад здійснює права суб'єкта комунальної власності, в тому числі й щодо об'єкта незавершеного будівництва «Любешівський молокозавод».
Крім того судом першої інстанції встановлено, що рішенням Любешівської районної ради від 30 січня 2007 року №8/12 надано дозвіл на відчуження незавершеного будівництва «Любешівський молокозавод» шляхом продажу через аукціон, а рішенням від 12 лютого 2010 №27/15 продаж об'єкта «Любешівський молокозавод» було доручено провести філії «Волинський аукціонний центр» Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» та встановлено стартову ціну продажу - 726 490,00 грн. (без податку на додану вартість). За результатами проведеного аукціону 30 квітня 2010 року від імені територіальної громади сіл, селищ Любешівського району Волинської області Любешівською районною (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, що підлягає продажу на аукціоні. Згідно з умовами договору, зареєстрованого в реєстрі правочинів за №236, продавець передає незавершений будівництвом об'єкт «Любешівський молокозавод» у власність покупцю, а покупець приймає майно і сплачує за нього суму, визначену у протоколі аукціону від 26 квітня 2010 року №125, затвердженого головою Любешівської районної ради 26 квітня 2010 року - 726 490, 00 грн. без податку на додану вартість; покупець кошти зобов'язаний внести на розрахунковий рахунок продавця №31515905700240 протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення договору; термін оплати може бути продовжений ще на 30 календарних днів за умови внесення покупцем не менше 50 відсотків ціни продажу об'єкта. На рахунок місцевого бюджету Любешівського району №31515905700240 за кодом доходів «Надходження від відчуження майна, яке належить Автономній республіці Крим, та майна, що знаходиться у комунальній власності» від покупця ОСОБА_1 надійшли кошти у сумі 685 593,90 грн., які були зараховані на рахунок спеціального фонду місцевого бюджету Любешівського району №3152906324809 «Бюджет розвитку».
Розглядаючи спір в частині оскарження податкового зобов'язання з податку на додану вартість суд першої інстанції правильно зазначив, що Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. У розумінні цього Закону платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про податок на додану вартість» платником податку є будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті. З огляду на це суд першої інстанції правильно вважав, що ознака неприбутковості не повинна впливати на статус платника податку на додану вартість.
Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 зазначеного Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі: коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).
Згідно п. 3.1 ст. 3 цього ж Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі. Тому суд підставно зазначив, що операції згідно з договором купівлі-продажу від 30 квітня 2010 року у розумінні Закону України «Про податок на додану вартість» є об'єктом оподаткування, і відповідно Любешівська районна рада, здійснюючи представницькі функції по управлінню та розпорядженню майном комунальної власності, була зобов'язана зареєструватися платником податку на додану вартість, оскільки загальна сума від здійснення операцій за договором купівлі-продажу від 30 квітня 2010 року перевищує 300 000,00 грн.
Згідно п. 9.4 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо особа, на яку не поширюється дія пункту 2.3 статті 2 цього Закону, як платник податку, вважає за доцільне добровільно зареєструватися платником податку і відповідає вимогам підпункту 2.2 статті 2 цього Закону, така реєстрація провадиться за її заявою. Якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом. Якщо особа укладає одну чи більше цивільно-правових угод (договорів), унаслідок виконання яких планується здійснення оподатковуваних операцій, обсяг яких перевищуватиме протягом звітного податкового періоду у два чи більше разів суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, то така особа зобов'язана зареєструватися як платник цього податку до кінця такого звітного податкового періоду. Особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Як уже зазначалось вище Любешівська районна рада добровільно не зареєструвалася платником на додану вартість. Повідомлення про необхідність здійснення такої реєстрації надіслано Любешівській районній раді листом Любешівського відділення Камінь-Каширської МДПІ від 19 листопада 2010 року №2291, та листом Державної податкової адміністрації у Волинській області від 27 грудня 2010 року № 5779/10/15-212. Тому правильним є висновок суду, що Любешівська районна рада несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України, визначається підпунктом 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. Відповідно до пункту 7.1 статті 7 вказаного Закону поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. Отже визначаючи загальну вартість поставки, продавець додатково до ціни поставки нараховує податок на додану вартість, яку сплачує покупець у ціні товару. Сплачений у ціні податок на додану вартість бере участь у розрахунку податкового зобов'язання за правилами статті 7 цього Закону. Тобто, юридична природа цього податку обумовлює, що фактично кошти для його сплати платником надходять від покупця, який їх сплачує в ціні товару.
Крім того суд вірно врахував, що згідно ст.. 43 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення правовідносин) при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державне казначейство України, що діє у складі Міністерства фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України, що передбачає: 1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів, а також інших клієнтів відповідно до законодавства; 2) контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень бюджету, взятті бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів та здійсненні платежів за цими зобов'язаннями; 3) ведення бухгалтерського обліку і складання звітності про виконання бюджетів з дотриманням національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку; 4) здійснення інших операцій з бюджетними коштами. Отже, зарахування коштів до відповідного бюджету - податку на додану вартість та коштів від реалізації комунального майна - здійснюється органами Державного казначейства України за правилами Бюджетного кодексу України, а оскільки як уже зазначалось вище Любешівська районна рада була зобов'язана зареєструватися платником податку на додану вартість та, визначаючи вартість об'єкта нерухомості, який є комунальною власністю і щодо якого прийнято рішення про його відчуження через аукціон, - нарахувати податок на додану вартість. Однак, при визначенні ціни продажу об'єкта нерухомості податок на додану вартість нараховано не було (рішення Любешівської районної ради від 25 лютого 2010 року № 27/15).
Однак суд першої інстанції вважав, що Камінь-Каширською МДПІ помилково проведено розрахунок суми податку, який підлягає сплаті в бюджет, із суми 726 490,00 грн., бо за операцію відчуження об'єкта комунальної власності в місцевий бюджет надійшли кошти у сумі 685 593,90 грн., що відображено в акті перевірки та листі фінансового управління Любешівської районної державної адміністрації від 05 квітня 2011 року №408. При цьому податковим органом не було враховано, що ціну договору (726 490,00 грн.) також становлять кошти у сумі 72 649,00 грн. - десять відсотків початкової ціни продажу (пункт 3.1. договору від 30 квітня 2010 року, а.с.31). Угодою від 23 березня 2010 року № 919/8 між Любешівською районною радою та філією «Волинський аукціонний центр» Державної акціонерної компанії «Національна мережа аукціонних центрів» (Організатор за договором) визначено, що вступний внесок переможця торгів за вирахуванням винагороди Організатора, витрат на виконання робіт КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та витрат на інформаційне повідомлення, якщо такі не були сплачені згідно з пунктом 3.2 угоди до проведення аукціону, Організатор перераховує на рахунок Продавця (Любешівської районної ради). Кошти у сумі 31 592,91 грн. - залишок від суми вступного внеску покупця у розмірі 72 649,00 грн., - перерахований Організатором аукціону на рахунок місцевого бюджету після відрахування власної винагороди. Про ці обставини Любешівська районна рада інформувала Камінь-Каширську МДПІ в запереченні на акт перевірки з наданням довідки про рух грошових коштів по наданню послуг з організації та проведення аукціону, акта №137 здачі-прийняття робіт, зі змісту яких вбачається, що Організатор торгів отримав зі вступного внеску винагороду у сумі 41 056,00 грн.(в тому числі 6 842,68 грн. податок на додану вартість). Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначена сума коштів належить іншій особі, яка здійснила оподаткування податком на додану вартість операцію з надання послуг. Відтак, оподаткуванню з боку позивача підлягає сума 685 593,90 грн. (а не 726 490,00 грн., як визначив відповідач).
З урахуванням цього суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Камінь-Каширської МДПІ від 29 квітня 2011 року № 0000022301 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 10 224,03 грн., в тому числі 8 179,22 грн. за основним платежем та 2 044,8 грн. за штрафними санкціями є незаконним і в цій частині підлягає скасуванню: сума податку на додану вартість становить 137 118,78 грн. (685 593,90 грн. х 20%), а штрафної санкції - 34 279,70 грн. (137 118,78 грн. х 25%); зайво нараховано податкове зобов'язання у сумі 8 179,22 грн. за основним платежем (145 298,00 грн. - 137 118,78 грн.) та 2 044,80 грн. за штрафними санкціями (36 324,50 грн. -34 279,70 грн.), всього 10 224.02 грн.
Однак суд апеляційної інстанції з таким висновком суду першої інстанції не погоджується.
Згідно з пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізинггоотримувачу (орендарю).
Відповідно до п.4.1 ст.4 цього Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами. Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 зазначеного Закону датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
У даній спірній ситуації першою подією була дата надходження коштів, як це зазначено в договорі від 30 квітня 2010 року, оскільки пунктом 4.1 було передбачено, що передача об'єкта здійснюється продавцем покупцю в 3-денний термін з дня повної сплати вартості придбаного об'єкта. Кошти надходили частинами 12 31 травня, 15 червня, 08 серпня, 25, 27, 29 жовтня 2010 року і відповідно передавальний акт між Любешівською районною радою та ОСОБА_1 підписано 08 листопада 2010 року.
З урахуванням зазначених положень Закону України «Про податок на додану вартість» та матеріалів справи колегія суддів вважає, що податковий орган вірно визначив базу оподаткування виходячи з договірної вартості, а саме у розмірі сумі 726 490,00 грн.
Інші витрати пов'язані з реалізацією об'єкта як то проведення аукціону, виконання робіт КП «Волинське обласне бюро технічної інвентаризації», ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та витрат на інформаційне повідомлення здійснювались як самостійні правочини, а відтак і повинні бути оподатковувані як самостійні операції з надання послуг.
Визнаючи протиправним та скасовуючи податкове повідомлення рішення від 29 квітня 2011 року №0000032301 яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств місцевої комунальної власності у сумі 27 028,12 грн. суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до пункту 2.1 статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками цього податку є: з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Вказаним Законом визначено перелік неприбуткових установ та організацій: відповідно до підпункту 7.11.1 «а» пункту 7.11 статті 7 такими організаціями є органи державної влади України, органи місцевого самоврядування та створені ними установами або організації, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Відповідно до підпунктом 7.11.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці «а» підпункту 7.11.1, отримані у вигляді: коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань; пасивних доходів; коштів або майна, які надходять до таких неприбуткових організацій як компенсація вартості отриманих державних послуг, у тому числі доходів державних професійно-технічних навчальних закладів, отриманих від виготовлення та реалізації товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з їх основною, статутною діяльністю; дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них їх отримувачам згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін. Підпунктом 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 цього Закону також встановлено, що у разі коли доходи неприбуткових організацій, отримані протягом звітного (податкового) року з джерел, визначених підпунктом 7.11.5, на кінець першого кварталу наступного за звітним роком перевищують 25 відсотків від загальних валових доходів, отриманих протягом такого звітного (податкового) року, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок з нерозподіленої суми прибутку за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, до суми такого перевищення. Внесення до бюджету зазначеного податку здійснюється за результатами першого кварталу наступного за звітним роком у строки, встановлені для інших платників податку. Незалежно від положень абзацу першого цього підпункту, у разі коли неприбуткова організація отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту, така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таких доходів, але не вище суми таких доходів. При підрахунку суми перевищення доходів над витратами згідно із абзацом першим цього підпункту, а також при визначенні сум оподатковуваного прибутку згідно із абзацом другим цього підпункту сума амортизаційних відрахувань не враховується. З огляду на це суд вважав, що підпунктом 7.11.2 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено випадки, за яких доходи неприбуткових організацій звільняються від оподаткування податком на прибуток, а підпунктом 7.11.9 пункту 7.11 статті 7 цього Закону - порядок визначення податку на прибуток.
При вирішенні спору суд першої інстанції виходив з того, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів. Статтею 61 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону. Згідно зі статтею 63 цього Закону доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Доходи місцевого бюджету зараховуються до загального або спеціального фонду місцевого бюджету відповідно до вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України. У складі надходжень спеціального фонду місцевого бюджету виділяються надходження бюджету розвитку, які формуються відповідно до вимог Бюджетного кодексу України. Виходячи з положень статті 71 Бюджетного кодексу України, суд першої інстанції вважав, що бюджет розвитку місцевого бюджету можна визначити як частину місцевого бюджету, що формується у складі спеціального фонду місцевого бюджету. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 71 Бюджетного кодексу України надходження бюджету розвитку місцевих бюджетів включають в себе кошти від відчуження майна, що належить Автономній Республіці Крим, та майна, що перебуває в комунальній власності, кошти від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення або прав на них. Згідно абз. 1 п. 2 ст. 47 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» установлено, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2010 році є, зокрема кошти від відчуження майна, що належить Автономній Республіці Крим, та майна, що перебуває в комунальній власності. Відповідно до листа головного управління Державного казначейства України у Волинській області від 26 вересня 2011 року № 03-12/1656 (а.с.35) рахунки для зарахування надходжень до районного бюджету для Любешівської районної ради не відкриваються; такі рахунки на підставі наказу Державного казначейства України від 02 грудня 2002 року № 221 «Про затвердження Порядку відкриття та закриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства України» відкриваються для відповідного бюджету - районного, сільських.
У даному випадку кошти, які надійшли від продажу комунального майна, є доходами, що відповідно до Переліку груп власних надходжень бюджетних установ, вимог щодо їх утворення та напрямів використання, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2002 № 659 (далі - Перелік, чинний на час виникнення правовідносин), належать до четвертої підгрупи першої групи. До цієї підгрупи відносяться кошти, які надходять від реалізації необоротних активів (крім будівель і споруд) та інших матеріальних цінностей, що згідно із законодавством залишаються у розпорядженні установи.
З урахуванням цього суд першої інстанції дійшов висновку, що кошти від продажу Любешівського районною радою, яка є неприбутковою організацією, майна, що перебуває в комунальній власності (об'єкта незавершеного будівництва «Любешівський молокозавод»), є власними надходженнями суб'єкта комунальної власності до бюджету розвитку місцевих бюджетів і в силу підпункту 7.11.2 пункту 7.11 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не підлягають оподаткування податком на прибуток.
При цьому колегія суддів зазначає, що згідно з п.2.1 ст.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платниками податку є, зокрема, з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Пунктом 7.11 статті 7 вказаного Закону визначено порядок оподаткування неприбуткових установ і організацій, і відповідно до п.п.7.11.1 «а» такими є органами державної влади України, органами місцевого самоврядування та створеними ними установами або організаціями, що утримуються за рахунок коштів відповідних бюджетів.
Згідно п.п.7.11.2 п.7.11 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від оподаткування звільняються доходи неприбуткових організацій, визначених у абзаці «а» підпункту 7.11.1, отримані у вигляді: коштів або майна, які надходять безоплатно або у вигляді безповоротної фінансової допомоги чи добровільних пожертвувань; пасивних доходів; коштів або майна, які надходять до таких неприбуткових організацій як компенсація вартості отриманих державних послуг, у тому числі доходів державних професійно-технічних навчальних закладів, отриманих від виготовлення та реалізації товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з їх основною, статутною діяльністю; дотацій або субсидій, отриманих з державного або місцевого бюджетів, державних цільових фондів або у межах благодійної, у тому числі гуманітарної допомоги чи технічної допомоги, що надаються таким неприбутковим організаціям відповідно до умов міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, крім дотацій на регулювання цін на платні послуги, які надаються таким неприбутковим організаціям або через них її отримувачам, згідно із законодавством, з метою зниження рівня таких цін. Згідно з пп.7.11.9 п.7.11 ст.7 зазначеного вище Закону незалежно від положень абзацу першого цього підпункту, у разі коли неприбуткова організації отримує доход з джерел, інших ніж визначені відповідними підпунктами 7.11.2 - 7.11.7 цього пункту така неприбуткова організація зобов'язана сплатити податок на прибуток, який визначається як сума доходів, отриманих з таких інших джерел, зменшена на суму витрат, пов'язаних із отриманням таки доходів, але не вище суми таких доходів.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Камінь-Каширською МДПІ при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 29 квітня 2011 року №0000032301, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств місцевої комунальної власності у сумі 227 028, 12 грн. (181 622, 5 грн. за основним платежем та 45 405, 62 грн. за штрафними санкціями), зазначені вище обставини та норми чинного законодавства були враховані вірно, а тому підстав для його скасування не має.
Враховуючи викладене вище колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції слід касувати, бо така прийнята з порушенням норм матеріального права,а у задоволенні позовних вимог - відмовити.
Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Любешівської районної ради залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Камінь-Каширською міжрайонної державної податкової інспекції Волинської області - задовольнити, скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2011 року по справі № 2а/0370/2676/11, в задоволенні позову Любешівської районної ради - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя М.А. Пліш
Судді Т.І. Шинкар
Н.В. Ільчишин
Повний текст постанови виготовлений 12.12.2014 року