02 грудня 2014 року Справа № 876/10884/13
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді Святецького В.В.
суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,
з участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу міського комунального підприємства ,,Радехівтеплоенерго" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом міського комунального підприємства ,,Радехівтеплоенерго" до державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
26 квітня 2013 року міське комунальне підприємство (МКП) ,,Радехівтеплоенерго" звернулося до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Радехівському районі) за № 0000011600 від 16.01.2013 року, рішення Державної податкової служби у Львівській області № 4879/10/10-2005/337 від 20.03.2013 року про результати розгляду первинної скарги, рішення Міністерства доходів і зборів України № 962/6/00-00-10-01-15 від 18.04.2013 року про результати розгляду повторної скарги.
Постановою від 18 липня 2013 року Львівський окружний адміністративний суд відмовив в задоволенні позову повністю.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, МКП ,,Радехівтеплоенерго" подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на доводи позивача про те, що відповідач внаслідок зміни призначень платежів, визначених позивачем у платіжних дорученнях, зарахував кошти, що сплачувались МКП ,,Радехівтеплоенерго" в рахунок погашення податкового боргу. А відтак, такі дії з боку податкового органу призвели до неправомірного нарахування штрафної санкції.
За таких обставин, позивач вважає протиправним податкове повідомлення-рішення та рішення про розгляд повторних скарг, а тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Оскільки особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності до вимог ч.1 ст. 41 КАС України, не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належить до задоволення частково з таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що на підставі висновків акту перевірки МКП ,,Радехівтеплоенерго" від 28.12.2012 року за №187/20780980/15-0 з питань своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету ДПІ у Радехівському районі прийняла податкове повідомлення-рішення за № 0000011600 від 16.01.2013 року, яким за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного п.п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України та на підставі ст.126 Податкового кодексу України за затримку на 632 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 741829,65 грн. застосовано до МКП ,,Радехівтеплоенерго" штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20% у сумі 148365,93 грн. (т.1 а.с.23).
Висновки податкового органу базуються на тому, що МКП ,,Радехівтеплоенерго" на порушення п.57.1 ст.57 розділу ІІ Податкового кодексу України допустило несвоєчасність сплати сум самостійно визначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість, за що передбачена відповідальність передбачена ст.126 Податкового кодексу України.
За наслідками розгляду скарги МКП ,,Радехівтеплоенерго" ДПС у Львівській області рішенням від 20.03.20113 року за № 4879/10/10-2005/337 залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Радехівському районі за № 00000011600 від 16.01.2013 року, а скаргу МКП ,,Радехівтеплоенерго" - без задоволення. Також вказаним рішенням ДПС у Львівській області застосувала 103544,52 грн. штрафної (фінансової) санкції по податку на додану вартість (т1а.с.27-29).
Міністерство доходів і зборів України рішенням від 18.04.2013 року за № 962/6/00-00-10-01-15 залишило без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Радехівському районі за № 00000011600 від 16.01.2013 року з урахуванням рішення ДПС у Львівській області рішенням від 20.03.20113 року за № 4879/10/10-2005/337, а скаргу позивача - без задоволення (т.1 а.с.33-34).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що, приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення, податковий орган діяв у відповідності до вимог податкового законодавства.
Однак, такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, не відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є помилковими.
Так, згідно акту перевірки МКП ,,Радехівтеплоенерго" допустило затримку сплати узгоджених сум податкового зобов'язання по деклараціям з податку на додану вартість які подані з 19.05.2009 року по 19.01.2012 року по граничних термінах сплати з 30.05.2009 року 30.03.2010 року, з 31.01.2011 року по 30.10.2011 року, з 30.12.2011 року по 31.01.2012 року із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання. Загальна сума прострочених платежів становить 741829,63 грн.
Крім цього, в акті зафіксовано несвоєчасність сплати узгоджених сум податкових зобов'язань по податку на додану вартість по граничних термінах сплати з 30.04.2010 року по 30.12.2010 року, 30.11.2011 року, 01.03.2012 року, 16.03.2012 року, 30.03.2012 року, 30.04.2012 року із затримкою до 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 112236,00 грн., та із затримкою більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання у сумі 461578,43 грн..
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ ,,Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами" (чинного на час декларування позивачем своїх податкових зобов'язань) платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.
Згідно пункту 5.1 статті 5 згаданого Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього ж Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначеного у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку.
У відповідності до пункту 6 статті 7 Закону України ,,Про Національний банк України", пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, право визначати призначення платежу належить виключно платнику.
У разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Законом України ,,Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
Пунктом 54. 1 статті 54 Податкового кодексу (ПК) України, який набав чинності з 01.01.2011 року, передбачено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума податкового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно із п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 126.1. ст.126 Податкового кодексу України у разі, якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
В силу пункту 87.9 1 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Виходячи з наведених нормативно-правових актів апеляційний суд дійшов висновку, що до 01 січня 2011 року податковий орган не мав права зараховувати сплаченні платником податків кошти на погашення податкових зобов'язань із зазначенням в платіжних документах звітних періодів на погашення податкового боргу попередніх звітних періодів.
З набранням з 01 січня 2011 року Податковим кодексом України чинності податковий орган зобов'язаний зарахувати кошти, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, відповідно до пункту 2 якого дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У справі, яка переглядається, такою подією (фактом) є дата сплати позивачем податкових зобов'язань з ПДВ, а тому сплачені до 01 січня 2011 року кошти на погашення податкових зобов'язань податковий орган не мав права зараховувати на погашення податкового боргу попередніх звітних періодів та застосовувати штрафні санкції за прострочення поточних платежів.
Так, з матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що позивач проводив своєчасну сплату податкових зобов'язань по податкових деклараціях з ПДВ за період з 19.05.2009 року по 30.04.2012 року, що підтверджується платіжними дорученнями із зазначенням призначення платежу: ,,ПДВ за відповідний місяць".
Таким чином, податковий орган протиправно після 01 січня 2011 року провів зарахування здійснених позивачем у період з 19.05.2009 року по 01.01.2011 року платежів на погашення податкового боргу за попередні звітні періоди. Відповідно протиправним є зарахування податковим органом платежів, здійснених позивачем у період після 01 січня 2011 року на сплату поточних податкових зобов'язань, на погашення штучно створеного відповідачем податкового боргу за період з 19.05.2009 року по 01.01.2011 року.
Крім того, відповідно до п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 7 підрозділу 10 розділу ХХ ,,Перехідні положення" Податкового кодексу України визначено, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.
Таким чином, ДПІ у Радехівському районі протиправно включила в розрахунок штрафних санкцій грошові зобов'язання за період до 28.12.2009 року (1095 днів до часу проведення перевірки), а також протиправно застосувала штрафні санкції в розмірі 20% від суми порушення, яке, на думку податкового органу, мало місце у період з 01.01.2011 року до 30.06.2011 року.
Підсумовуючи наведені обставини, апеляційний суд дійшов висновку щодо протиправності застосування до позивача штрафних санкцій за прострочення платежів з податку на додану вартість, а тому податкове повідомлення-рішення належить скасувати.
Суд першої інстанції належної правової оцінки наведеним обставинам не дав, а тому дійшов помилкового висновку щодо правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.
Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Оскільки суд першої інстанції допустився помилки в частині застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, апеляційний суд визнає правильним апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково, а саме в частині скасування податкового повідомлення-рішення.
Позовні вимоги в частині скасування рішень Державної податкової служби у Львівській області та Міністерства доходів і зборів України, прийнятих за наслідками розгляду скарг позивача на податкове повідомлення-рішення задоволенню не підлягають, оскільки зазначені рішення не створюють для позивача юридичних наслідків, не змінюють обсягу його прав та обов'язків.
Тому постанову суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування рішень ДПС у Львівській області від 20.03.20113 року за № 4879/10/10-2005/337 та Міністерства доходів і зборів України від 18.04.2013 року за № 962/6/00-00-10-01-15 слід залишити без змін.
Керуючись ч.1 ст. 41, ст. ст.195, п. 3 ч. 1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202 , ст. ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-
апеляційну скаргу міського комунального підприємства ,,Радехівтеплоенерго" задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2013 року у справі № 813/3403/13-а в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення - скасувати та прийняти в цій частині нову постанову.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Радехівському районі Львівської області Державної податкової служби за № 0000011600 від 16 січня 2013 року.
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.
Постанова в повному обсязі складена 08 грудня 2014 року.
Головуючий суддя В.В. Святецький
Судді Л.Я. Гудим
О.М. Довгополов