04 грудня 2014 р. Справа № 876/5296/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Клюби В. В.
суддів: Кухтея Р. В., Яворського І. О.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано - Франківської області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано - Франківської області від 06 травня 2014 року по справі №345/1584/14 - а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано-Франківської області про виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік, -
ОСОБА_2 звернувся до Калуського міськрайонного суду Івано - Франківської області з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано - Франківської області і просив: визнати дії відповідача щодо невиплати щорічної допомоги на оздоровлення згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі чотирьох мінімальних заробітніх плат за 2014 рік неправомірними; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2014 рік у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Калуського міськрайонного суду Івано - Франківської області від 06 травня 2014 року позов задоволено: визнано неправомірними дії відповідача щодо невиплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, встановленої Законом України «Про державний бюджет на 2014 рік» на момент виплати.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення, проведено правомірно, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч. 1 ст. 183 - 2 цього Кодексу.
Дослідивши наявні в справі матеріали та докази, перевіривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Постановляючи оскаржуване судове рішення та умотивовуючи свої висновки, суд першої інстанції виходив з того, що державою забезпечені правові гарантії захисту прав і свобод людини, які визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». У зв'язку з цим суд першої інстанції прийшов до висновку, що відмова відповідача у виплаті позивачу допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі, визначеному ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є неправомірною.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, є інвалідом III групи, захворювання якої пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи та має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується інвалідам III в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, за місцем проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» не передбачено застосування положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України. Тобто, правове регулювання спірних відносин щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення у 2014 році здійснюється відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Всупереч вимогам статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» нарахування та виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення проведено у фіксованому розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно - правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов вірний висновок, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають положення статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не вказаної вище постанови Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що заявлені позивачем вимоги щодо нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
При цьому доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови колегія суддів не вбачає, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано - Франківської області залишити без задоволення, а постанову Калуського міськрайонного суду Івано - Франківської області від 06 травня 2014 року по справі № 345/1584/14 - а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради Івано - Франківської області про виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В. В. Клюба
Судді: Р. В. Кухтей
І. О. Яворський