Справа: № 757/19719/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Фаркош Ю.А.
Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.
Іменем України
16 грудня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді суддів при секретаріБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва на постанову Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва про визнання дій неправомірними, зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію, -
В липні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом до Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва в якому просив визнати незаконною відмову відповідача перерахувати пенсію з 18.03.2013 у зв'язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям, з одночасною виплатою недоплачених сум пенсії, зобов'язати відповідача проводити виплату пенсії державного службовця в розмірі перерахунку, проведеного на підставі постанови Печерського районного суду м. Києва від 18 березня 2013 року.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року позов задоволено.
Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва, яка полягає у відмові в перерахунку пенсії ОСОБА_5 неправомірною.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва зробити перерахунок пенсії ОСОБА_5 у зв'язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям, починаючи з 18.03.2013, з одночасною виплатою недоплачених сум пенсії.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.
Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції - змінити, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва та отримує пенсію.
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 18.03.2013, яка залишена без змін апеляційною інстанцією, зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва зробити перерахунок пенсії з одночасною виплатою недоплачених сум позивачу у зв'язку з підвищенням заробітної плати державним службовцям та відповідно до наданої довідки Управління справами Апарату Верховної Ради України з 01.02.2008 по 18.03.2013.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10.10.2013 роз'яснена вищевказана постанову суду та зазначено, що відповідно до абз. 3 цієї постанови, відповідач зобов'язаний провести перерахунок пенсії, призначеної позивачу без обмеження розміру пенсії.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.04.2014 роз'яснена вищевказана постанова суду та зазначено, що відповідно до абз. 3 цієї постанови відповідач зобов'язаний провести перерахунок пенсії, призначеної позивачу починаючи з 01.02.2008 не обмежений у часі, в тому числі терміном 18.03.2013.
На письмове звернення позивача від 13.05.2014, відповідач надав відповідь про те, що на виконання постанови Печерського районного суду м. Києва від 18.03.2013 проведено перерахунок пенсії позивачу, борг по перерахунку становить 275 993 грн. 85 коп., виплата була призначена на 01.2014, основний розмір пенсії позивача становить 8 611 грн. 93 коп.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це обмежуватиме право особи на отримання державної пенсії, яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про державну службу», заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Державним службовцям можуть установлюватися надбавки за високі досягнення у праці і виконання особливо важливої роботи, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників та інші надбавки і доплати, а також надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», пенсія державним службовцям призначається в розмірі 70 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 70 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Також перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії (ст. 37-1 Закону України «Про державну службу»).
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містить визначення заробітної плати, на підставі якої здійснюється розрахунок пенсій. Із змісту ст. 40 вказаного Закону вбачається, що з середньої заробітної плати (доходу) повинні бути сплачені страхові внески.
Рішенням Конституційного суду України №8-рп/2005 від 11.10.2005 визнано неконституційним положення абзацу 3 пункту 13 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV, яким встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом, при призначенні пенсій відповідно до зазначених в абзацах першому і другому цього пункту законодавчих актів, заробітна плата для обчислення пенсії враховується в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку.
Таким чином, рішенням Конституційного суду України №8-рп/2005 від 11.10.2005 визнано неконституційним обмеження верхнього розміру пенсій, які були запроваджені законодавством щодо всіх категорій осіб, чиє пенсійне забезпечення визначалось законами, що встановлювали обмеження розміру пенсій певним категоріям громадян, включаючи державних службовців, що означає неконституційність вказаного положення в принципі, а не лише стосовно суб'єктів конституційного подання.
Отже, позивач після збільшення розміру заробітної плати державним службовцям має право на її відповідний перерахунок на момент виникнення у нього такого права.
Разом з тим, згідно ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Окрім вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що загальне поняття пенсії визначено статтею 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом.
Отже, законом не встановлюється ні строковість, ні обмеженість у часі цих видів виплат. З самого визначення поняття пенсії випливає, що ці виплати здійснюються на постійній основі один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на якийсь строк. В цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін, або строк, на який призначається пенсія не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії.
Відтак, виплату пенсії позивачеві не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право позивача на отримання державної пенсії яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.
Вказана позиція суду є аналогічною правовій позиції Верховного Суду України від 19.03.2013 року у справі № 21-53а13.
Проте, судом першої інстанції при прийнятті рішення про стягнення з відповідача судових витрат було помилково застосовано норми процесуального права.
У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, проте, в частині стягнення судового збору з відповідача, помилково застосовано норми процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним змінити постанову суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача судових витрат, а в іншій частині - залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва на постанову Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року - задовольнити частково.
Постанову Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року - змінити, виклавши абзац четвертий резолютивної частини постанови наступним чином:
«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 73 (сімдесят три) грн. 08 коп.».
В решті постанову Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2014 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків
Повний текст постанови складено та підписано - 19.12.2014
Головуючий суддя Борисюк Л.П.
Судді: Петрик І.Й.
Собків Я.М.