Справа: № 810/5081/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Спиридонова В.О. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
17 грудня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Файдюка В.В., Старової Н.Е.
за участю секретаря Муханькової Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -
ФОП ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Київській області, Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання незаконним акт фактичної перевірки № 253/01-0331/29092033050 від 20.06.2013 року, складений посадовими особами Головного управління Міндоходів у Київській області; визнання протиправним та скасування рішення Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області № 0001872213 від 03.09.2013 року про застосування фінансових санкцій, яким на підприємця накладено штраф у розмірі 13 500,00 грн.
Київський окружний адміністративний суд своєю постановою від 21 січня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.
Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року та постановити нову про задоволення адміністративного позову. На думку апелянта, зазначену постанову суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду не підлягає скасуванню, з наступних підстав.
Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Серії НОМЕР_1 від 10.05.2012 року ОСОБА_2, зареєстрований як фізична особа-підприємець 10.05.2012 року, номер запису в ЄДР - 2338 000 0000 002481.
Відповідно до довідки форми № 4-ОПП № 2605 від 16.05.2012 року позивач як платник податків перебуває у Миронівській ОДПІ.
В матеріалах справи наявні копії виданих позивачу: ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями; торгового патенту на провадження торгівельної діяльності, діяльності з надання платних побутових послуг, торгівлі валютними цінностями, діяльності у сфері розваг.
20.06.2013 року посадовими особами Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової служби у Київській області (далі - САТ ДПС) на підставі пункту 80.2.5 статті 80 Податкового кодексу України, на виконання наказу від 20.06.2013 року № 348-к та на підставі направлень від 20.06.2013 року № 579 та № 580 проведено фактичну перевірку позивача.
В матеріалах справи наявні розписки № 579 та № 580 від 20.06.2013 року, з яких вбачається, що позивач в той же день о 10 год. 50 хв. ознайомився з направленнями на проведення фактичної перевірки та отримав копію наказу на проведення перевірки.
За результатами вказаної перевірки складено акт від 20.06.2013 року № 21-0331/299203050 «Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами» (далі - Акт перевірки).
За висновками Акту перевірки встановлено порушення вимог статей 11, 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 року № 481/95 (далі - Закон № 481/95).
До вказаного висновку контролюючий орган дійшов у зв'язку з наступними викладеними в Акті перевірки обставинами:
«Перевіркою встановлено факт реалізації пляшки горілки «Український могорич» місткістю 0,5 літрів за ціною 27,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 0346 від 20.03.2013 року, в той же час відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 957 від 30.10.2008 року мінімальна роздрібна ціна, встановлена на горілку у такій тарі, становить 30,10 грн., чим порушено ст. 18 Закону №481/95.
Також виявлено зберігання пакету вина «Тамянка» виробництва ПАТ «Коблево» місткістю 1 літр, за ціною 24,00 грн., без марки акцизного податку встановленого зразка, чим порушено ст. 11 Закону № 481/95.
Крім того, встановлено факт реалізації пляшки горілки «Златогор» місткістю 0,7 літрів 40% по ціні 40,00 грн., що підтверджується фіскальним чеком № 0337 від 11.03.2013 року, в той же час відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 957 від 30.10.2008 року мінімальна роздрібна ціна на горілку у такій тарі становить 42,14 грн., чим порушено ст. 18 Закону № 481/95.
03.09.2013 на підставі Акту перевірки Податковим органом прийнято оскаржуване рішення № 0001872213 від 03.09.2013 року про застосування фінансових санкцій, яким на позивача на підставі абзаців 13, 15 частини 2 статті 17 Закону № 481/95 накладено фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 13 500, 00 грн. Вказане рішення було вручено позивачу 04.09.2013 року, про що свідчить його особиста розписка.
Допитана як свідок у судовому засіданні 12.11.2013 року ОСОБА_3 повідомила, що на час проведення перевірки контролюючим органом в магазині працювала на випробувальному терміні декілька днів без оформлення будь-яких документів, та зазначила, що горілка «Український могорич» у продажу в магазині відсутня, марка акцизного податку на пакеті вина «Тамянка» 1 літр була лише надірвана, перевірка проводилася у присутності ФОП ФОП ОСОБА_2
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).
Порядок проведення фактичної перевірки визначено статтею 80 Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 80.1 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, зокрема, у випадку здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів (підпункт 80.2.5 статті 80 Податкового кодексу України).
У силу вимог пункту 80.7 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами органу державної податкової служби у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Як було зазначено вище, позивача було ознайомлено з направленнями на проведення перевірки № 579 та № 580 від 20.06.2013 року та вручено копію наказу про проведення перевірки від 20.06.2013 року № 348-к, про що свідчать його особисті розписки.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що при проведенні фактичної перевірки посадові особи САТ ДПС діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.
Розглядаючи вимогу позивача про скасування рішення Податкового органу від 03.09.2013 року № 0001872213, суд зазначає наступне.
За приписами статті 18 Закону України № 481/95 Кабінету Міністрів України надано право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва» встановлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва.
Згідно з додатком до вказаної постанови мінімальну ціну реалізації за пляшку горілки у скляній тарі місткістю 0.5 літра встановлено у розмірі 30,10 грн.
Як було зазначено вище, фактичною перевіркою позивача встановлено, що Підприємцем реалізовано пляшку горілки «Український могорич» місткістю 0,5 літрів 40% за ціною 27,00 грн.
В Акті перевірки САТ ДПС посилається на фіскальний чек № 0346 від 20.03.2013 року, з якого вбачається ідентифікаційний код позивача, дата здійснення розрахункової операції, назва товару та його ціна.
Суд не бере до уваги твердження позивача щодо відсутності у нього на реалізації такого товару, як горілка «Український могорич», оскільки цей довід спростовується наявною в матеріалах справи копією фіскального чека (а. с. 58).
Усною ухвалою суду першої інстанції від 12.11.2013 року судом було витребувано для огляду у судовому засіданні у позивача книгу обліку розрахункових операцій, до якої ввійшли операції від 20.03.2013 року, для з'ясування доводів позивача щодо відсутності такого товару та вилучення оригіналу такого чеку посадовими особами САТ ДПС.
Вимоги усної ухвали суду від 12.11.2013 року позивачем виконані не були, книгу обліку розрахункових операцій не надано.
З фіскального чеку № 0346 від 20.03.2013 року вбачається, що позивачем було продано горілку «Український могорич» місткістю 0,5 літрів за ціною 27,00 грн.
Щодо встановлення посадовими особами САТ ДПС зберігання Підприємцем пакету вина «Тамянка» без марки акцизного податку суд зазначає, що доводи позивача щодо часткового відклеювання марки акцизного податку підтверджуються лише наведеними вище показаннями свідка ОСОБА_3, яка, з її слів, працює у підприємця на випробувальному терміні без трудового договору та лише декілька днів.
Водночас, в поясненнях від 20.03.2013 року щодо причин відсутності марки акцизного податку позивач самостійно зазначив, що така марка «відірвалась під час транспортування до магазину».
Крім того, Акт перевірки був підписаний позивачем без зауважень.
Враховуючи належність та допустимість доказів, суд дійшов висновку про необгрунтованість доводів позивача в цій частині.
Стосовно продажу Підприємцем горілки «Златогор» по заниженій ціні позивачем жодного доводу не наведено. Доводи щодо ціни у розмірі 40,00 грн. на інші товари суд не бере до уваги, оскільки позивачем на підтвердження цього також не надано жодного документу, а саме, пояснень щодо таких товарів, чеків, накладних тощо.
Відповідно до положень статті 17 Закону України № 481/95 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:
- оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої в розмірі 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 5000 гривень (абз. 13);
- виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку - 200 відсотків вартості товару, але не менше 8500 гривень (абз. 15).
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи, що позивачем не надано доказів на спростування факту реалізації алкогольних напоїв за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої, а також зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про правомірність оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій від 03.09.2013 року № 0001872213, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлений 19.12.2014 року.
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Файдюк В.В.
Старова Н.Е.