Справа: № 757/27855/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Кирилюк І.В. Суддя-доповідач: Петрик І.Й.
Іменем України
17 грудня 2014 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Петрика І.Й.
Суддів: Ключковича В.Ю.,
Собківа Я.М.,
При секретарі Валяєвій Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2014 року у справі за поданням Старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в Одеській області - Булехевіча С.В. про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, Управління пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про перерахунок пенсії,-
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 26 квітня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.06.2004 року, в позові ОСОБА_3 до KM України та Управління ПФУ в Приморському районі м. Одеси про виплату пенсії та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Постановою Вищого адміністративного суду України від 23.10.2008 року рішення Печерського районного суду м. Києва та ухвалу Апеляційного суду м. Києва скасовано, позов ОСОБА_3 задоволено частково: зобов'язано Управління ПФУ в Приморському районі м. Одеси виплачувати пенсію ОСОБА_3 відповідно до ст..ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
16.04.2009 року Вищий адміністративний суд України виніс додаткову постанову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_3 до Кабінету Міністрів України, Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про виплату пенсії та відшкодування моральної шкоди, якою зобов'язав Управління ПФУ в Приморському районі м. Одеси виплачувати пенсію ОСОБА_3 відповідно до ст..ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (в редакції на час звернення позивача з призначенням) з 01.10.2003 року.
Заявник звернувся до суду із поданням про зміну способу та порядку виконання вищевказаного рішення суду.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2014 року у задоволені заяви відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою заяву про зміну способу та порядку виконання судового рішення задовольнити.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 199 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.
Відповідно до частини п'ятої ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно із частиною першою ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року №4904- VI, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 КАС України, за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Позивач зазначає, що дане рішення суду виконано лише в частині перерахування коштів, натомість, щодо виплати, рішення суду залишається тривалий час не виконано, а, у зв'язку із браком коштів, та, за наявності формулювання «зобов'язати виплатити», рішення виконане не буде.
У зв'язку з вищевикладеним, просить змінити спосіб виконання судового рішення шляхом зазначення способу - стягнути з відповідача перераховані кошти.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що, відповідно до ч. 4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про:
1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;
2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;
3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;
5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;
6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Такої вимоги, як «стягнути з суб'єкта владних повноважень грошові кошти», диспозиція статті не передбачає.
Дана правова позиція викладена також в листі Вищого адміністративного суду України від 13.06.2012 року № 1483/12/13-12, відповідно до якої, відповідно статтями 21, 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю.
Встановивши, що відповідачі порушили норми права, які регулюють спірні відносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії протиправними і зобов'язати відповідачів здійснити нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум із відповідача.
Це правило підлягає застосуванню під час вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Колегія суддів зазначає, що задовольнивши подання позивача, суд фактично б змінив зміст постанови.
В матеріалах справи будь-які докази існування виняткових обставин, що можуть ускладнити або унеможливити виконання судового рішення у раніше встановлені судом спосіб і порядку, відсутні, в зв'язку з чим, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні подання про зміну способу та порядку виконання рішення суду.
Таким чином, колегія суддів встановила, що суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення, а тому підстави для скасування оскаржуваної ухвали, виключний перелік яких визначений статтею 202 КАС України, відсутні.
Отже, доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не зумовлюють скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 41, 109, 160, 197, 196, 199, 200, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2014 року залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Петрик І.Й.
Судді: Ключкович В.Ю.
Собків Я.М.
.
Головуючий суддя Петрик І.Й.
Судді: Ключкович В.Ю.
Собків Я.М.