Справа: № 752/13442/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Сальникова Н.М. Суддя-доповідач: Троян Н.М.
11 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,
за участю секретаря - Костюченка М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Згідно до частини четвертої ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Відповідно до частини першої ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать обставини справи, позивач перебуває на обліку в УПФ України в Голосіївському районі є інвалідом ІІ групи та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
01 квітня 2014 року позивач звернулась до пенсійного органу з проханням нарахування щорічної допомоги на оздоровлення, відповідно до положень ст.48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак, 24.04.2014 відповідач своїм листом №2510 відмовив в задоволенні такого прохання.
Вважаючи порушенням своїх прав з боку пенсійного органу, ОСОБА_2 звернувся за захистом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що правових підстав для виплати щорічної допомоги на оздоровлення немає.
Згідно з частини четвертої ст.48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам I і II групи - п'ять мінімальних заробітних плат; інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат; учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії - три мінімальні заробітні плати; кожній дитині, яка втратила внаслідок Чорнобильської катастрофи одного з батьків, - три мінімальні заробітні плати; евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, включаючи дітей, - три мінімальні заробітні плати.
Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік» встановлено, що у 2013 році норми і положення статті 48 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.
Зазначені положення Закону України «Про Державний бюджет на 2013 рік» неконституційними визнані не були, а тому підлягають застосуванню.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (чинної на момент прийняття судового рішення судом першої інстанції) установлено, що інвалідам II групи щорічна допомога на оздоровлення виплачується в розмірі 120 грн.
Таким чином, розмір вищевказаної допомоги позивачеві обчислений відповідно до вимог законодавства.
Аналогічна позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року К/800/40990/13 та від 25 лютого 2014 року К/800/24118/13.
Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 14 жовтня 2014 року - без змін.
Ухвала апеляційної інстанції за наслідками її перегляду, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Н.М. Троян
Судді Н.П. Бужак,
В.А. Твердохліб
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Бужак Н.П.
Твердохліб В.А.