Справа: № 810/4335/14 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Троян Н.М.
11 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,
за участю секретаря - Костюченка М.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «МОЛОКО-КРАЇНА» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «МОЛОКО-КРАЇНА» про стягнення адміністративно-господарських санкцій і пені, -
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як свідчать обставини справи, 28.02.2014 відповідачем подано до Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт за формою 10-ПІ від 28.02.2014 про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2013 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача за рік становила 1090 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 22 особи, а кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 44 особи.
Разом з тим, згідно копії листа Володарського районного центру зайнятості від 25.06.2014 № 02-33/94, відповідач протягом 2013 року не подавав звітів за формою 3-ПН про вільні робочі місця.
З метою стягнення фінансово господарських санкцій та пені Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з відповідним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідачем визнано адміністративний позов, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Під час судового розгляду в суді першої інстанції, представник відповідача визнано позовні вимоги.
Так, згідно частини першої ст. 136 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 №2747-VI (КАС України) позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач - визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи.
Частиною третьою ст. 72 КАС України визначено, що обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.
Отже, з урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки відповідачем визнано вимоги адміністративного позову, сума фінансово господарських санкцій та пені підлягають стягненню з СВК «МОЛОКО-КРАЇНА».
Разом з тим, судова колегія не приймає до уваги посилання відповідача в своїй апеляційній скарзі на те, що з причин без підставного відмовлення у задоволенні заяви про розстрочення сплати заборгованості, рішення суду першої інстанції є неправомірним, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Суд розглядає питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням державного виконавця або сторони виконавчого провадження, що звернулися із поданням (заявою), та осіб, які беруть участь у справі, та у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду. У разі прийняття рішення про відстрочення чи розстрочення виконання постанови в адміністративній справі суд змінює строк подання суб'єктом владних повноважень звіту про виконання такої постанови.
Ухвалу суду за результатами розгляду питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути оскаржено в загальному порядку.
Відтак, з аналізу наведеної правової норми, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що вирішення питання щодо розстрочення виконання судового рішення здійснюється окремо від розгляду по суті заявлених позовних вимог, за результатами чого таке рішення суду може бути оскаржене в загальному порядку.
Оскільки, судом першої інстанції протокольною ухвалою відмовлено у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення та таке питання не вирішувалось оскаржуваною постановою, підстав для скасування останньої немає.
Водночас, судова колегія вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що відповідач не позбавлений права звернутись до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення з наданням доказів неможливості виконання рішення в строк встановлений законом.
Згідно положень частини першої ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно до частини першої ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «МОЛОКО-КРАЇНА» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Н.М. Троян
Судді: Н.П. Бужак,
В.А. Твердохліб
.
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Бужак Н.П.
Твердохліб В.А.