04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"16" грудня 2014 р. Справа№ 911/3765/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Мартюк А.І.
Новікова М.М.
секретар: Фільманович М.Є.
за участю представників:
від позивача: Кузьменко Н.О.;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "УВК-Україна"
на рішення Господарського суду Київської області
від 23.10.2014р.
у справі №911/3765/14 (суддя Лилак Т.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група
"Інтерпап"
до Приватного акціонерного товариства "УВК-Україна"
про витребування майна з незаконного володіння
Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "УВК-Україна" (далі - відповідач) про витребування з чужого незаконного володіння майна, а саме: 180 ящиків (900 уп.) паперу "Ballet Universal" формату А4, загальною вартістю 41 400,00 грн. (том справи - 1, аркуші справи - 5-8).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання з повернення майна, переданого позивачем на зберігання на підставі укладеного між сторонами договору про надання комплексних логістичних послуг №056-10 від 12.03.2010р.
В процесі судового розгляду позивач уточнив свої вимоги (том справи - 1, аркуші справи - 73-74) та просив суд стягнути з відповідача вартість безпідставно набутого та втраченого майна, а саме: 180 ящиків (900 уп.) паперу "Ballet Universal" формату А4, у розмірі 41 400,00 грн.
Відповідач частково заперечував проти позову, зазначаючи наступне (том справи - 1, аркуші справи - 51-52):
- позивачем дійсно було погашено заборгованість за надані відповідачем послуги по зберіганню товару (майна) ще до звернення з даним позовом до суду;
- майно не може бути повернуто, оскільки воно було втрачено відповідачем;
- разом з повідомленням про притримання товару відповідач надіслав позивачу прайс, в якому вказав вартість спірного майна у сумі 27 000,00 грн. Вказана вартість не була оспорена позивачем, у зв'язку з чим останнім було безпідставно зазначено в позові вартість витребуваного у відповідача майна в більшому розмірі, а саме 41 400,00 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 23.10.2014р. у справі №911/3765/14 позов було задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 41 400,00 грн. вартості 180 ящиків (900 уп.) паперу "Ballet Universal" формату А4 та 1 827,00 грн. судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2014р. у справі №911/3765/14 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково у сумі 27 000,00 грн.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Загалом доводи апеляційної скарги ідентичні тим, які наводилися відповідачем Господарському суду Київської області.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.12.2014р.
16.12.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких він зазначав про безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача, наведених у скарзі, просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
В судовому засіданні 16.12.2014р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених у письмових запереченнях на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представник відповідача в судове засідання 16.12.2014р. не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін в судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 16.12.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
12.03.2010р. між позивачем, як замовником, та відповідачем, як виконавцем, було укладено договір про надання комплексних логістичних послуг (далі - Договір), за умовами якого (розділ 1) в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виконавець бере на себе зобов'язання надавати комплексні логістичні послуги, пов'язані з обслуговуванням вантажів замовника, а замовник зобов'язується приймати та своєчасно сплачувати надані виконавцем послуги. Факт належного виконання виконавцем послуг за цим Договором підтверджується підписом вантажоодержувача у вантажній квитанції та відповідними Актами приймання-передачі наданих послуг згідно Договору.
Згідно з п.4.1.1 Договору виконавець зобов'язаний відповідно до розпоряджень приймати на зберігання вантаж замовника і вживати всіх необхідних заходів для забезпечення його збереження під час надання комплексу логістичних послуг.
Вартість послуг та порядок розрахунків погоджений сторонами в розділі 5 Договору, згідно з п.п.5.1.1, 5.3, 5.4 якого (в редакції протоколу розбіжностей від 12.03.2010р. - том справи - 1, аркуші справи - 24-25) послуги за даним Договором надаються за тарифами, викладеними у Додатках до нього. Вартість послуг, наданих виконавцем за Договором, обліковується у національній валюті України - гривні. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі наданого рахунку. Термін сплати: протягом п'яти банківських днів з моменту отримання рахунку замовником.
Виконавець несе матеріальну відповідальність за збереження прийнятого на зберігання та обслуговування вантажу у розмірі його дійсної вартості (собівартості), визначеної на підставі відповідних документів, попередньо погоджених сторонами та викладених у відповідних додатках (п.6.3 Договору).
В розділі 11 Договору передбачено, що останній набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін і діє протягом трьох років. Якщо за 30 днів до закінчення терміну дії даного Договору жодна із сторін не заявить про його припинення, дія даного Договору вважається продовженою на один рік на тих самих умовах.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов Договору передав відповідачу майно, а саме: 180 ящиків (900 уп.) паперу "Ballet Universal" формату А4.
Оскільки у позивача виникла заборгованість з оплати за надані відповідачем послуги, відповідач направив позивачу повідомлення №571 від 15.10.2013р. (том справи - 1, аркуш справи - 32), в якому зазначав про існування у позивача заборгованості у сумі 26 871,33 грн., а також вказував, що до виконання позивачем зобов'язань з оплати наданих відповідачем послуг вищевказаний товар буде притримано відповідачем.
Позивач погасив заборгованість за Договором і звернувся до відповідача з листом №323-юр від 04.06.2014р., в якому вимагав повернення переданого відповідачу та притриманого ним товару.
17.07.2014р. позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою №391-юр від 16.07.2014р. про повернення товару (том справи - 1, аркуш справи - 42).
Однак звернення позивача були залишені відповідачем без належного реагування, що й зумовило звернення позивача за захистом своїх прав до Господарського суду Київської області з позовом про витребування майна (180 ящиків (900 уп.) паперу "Ballet Universal" формату А4) з незаконного володіння відповідача.
В процесі судового розгляду відповідач повідомив суд про втрату переданого йому за Договором товару, у зв'язку з чим позивач уточнив свої вимоги та просив суд стягнути з відповідача вартість втраченого майна у сумі 41 400,00 грн.
Місцевий господарський суд позовні вимоги задовольнив повністю, визнавши їх нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором (ст. ст. 901, 903 Цивільного кодексу України).
За договором зберігання одна сторона, зберігач, зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною, поклажодавцем, і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Предметом договору зберігання можуть бути, як правило, рухомі речі, визначені індивідуальними ознаками, які не переходять у власність зберігача, і в окремих випадках на зберігання можуть передаватися речі з родовими ознаками (ст. 936 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).
В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов Договору позивач передав відповідачу на зберігання майно - 180 ящиків (900 уп.) паперу "Ballet Universal" формату А4. Вказані обставини не заперечуються відповідачем.
У зв'язку з виникненням у позивача заборгованості за надані відповідачем послуги у серпні-вересні 2013 року за Договором, відповідач повідомив позивача про притримання переданого йому на зберігання майна до оплати боргу позивачем (том справи - 1, аркуш справи - 32).
Дійсно, відповідно до ст. 594 Цивільного кодексу України кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання. Притриманням речі можуть забезпечуватись інші вимоги кредитора, якщо інше не встановлено договором або законом. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження притриманої речі несе кредитор, якщо інше не встановлено законом.
Однак після погашення позивачем заборгованості майно повернуто не було.
Відсутність боргу позивача перед відповідачем не заперечується відповідачем, а також підтверджується наявним в матеріалах справи рішенням Господарського суду міста Києва від 10.06.2014р. у справі №910/4946/14 за позовом Приватного акціонерного товариства "УВК-Україна" до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова група "Інтерпап" про стягнення 29 244,72 грн. (том справи - 1, аркуші справи - 34-37), яке у встановленому законодавством порядку набрало законної сили, а тому відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України встановлений цим рішенням факт погашення позивачем боргу за надані у серпні-жовтні 2013 року послуги за договором про надання комплексних логістичних послуг №056-10 від 12.03.2010р. не потребує доведення під час розгляду справи №911/3765/14, в якій беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до положень ст. ст. 944, 949, 953 Цивільного кодексу України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі. Зберігач зобов'язаний повернути поклажедавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.
Однак вимоги позивача про повернення переданого на зберігання відповідачу майна були залишені без задоволення. Відповідач в процесі судового розгляду повідомив про втрату спірного майна.
Наведені обставини свідчать про порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором перед позивачем в частині повернення прийнятого на зберігання майна.
Посилання відповідача у відзиві на позов та в апеляційній скарзі на те, що позивачем заявлено до стягнення завищену вартість майна, не можуть бути прийняті судом до уваги, з наступних підстав.
З метою визначення вартості спірного майна на час звернення з позовом до суду, позивач звернувся із запитом до Дніпропетровської торгово-промислової палати, яка в листі №1067/07-08 від 19.08.2014р. повідомила про те, що рівень цін на ринку України на папір офімний "Ballet Universal" формату А4, 500 аркушів станом на дату складання листа становить 46,00 грн. - 58,00 грн. за упаковку (том справи - 1, аркуш справи - 45).
Для розрахунку своїх вимог позивачем було прийнято найнижчий рівень ціни, тобто 46,00 грн. за 1 упаковку паперу.
Доводи відповідача про те, що він направляв позивачу прайс №010802 від 01.01.2012р. та додаток №1 до листа №571 від 15.10.2013р., згідно з яким вартість спірного майна становить 27 000,00 грн. і вказана вартість позивачем оспорена не була, є безпідставними, оскільки відповідно до умов укладеного між сторонами Договору (п.3.1.18) замовник, в процесі зміни вартості одиниці кожного артикулу, має надавати виконавцю інформацію щодо вартості одиниці кожного артикулу товару замовника, що зберігається на складі виконавця.
Тобто саме позивач, як власник майна, міг повідомити відповідача про зміну його вартості. В Договорі не передбачено можливість (право) відповідача, як виконавця самостійно визначати вартість переданого йому майна.
Окрім того, відповідач посилався на п.6.3 Договору, згідно з яким виконавець несе матеріальну відповідальність за збереження прийнятого на зберігання та обслуговування вантажу у розмірі його дійсної вартості (собівартості), визначеної на підставі відповідних документів, попередньо погоджених сторонами та викладених у відповідних додатках.
Однак згідно з поясненнями позивача, укладений між сторонами Договір припинив свою дію на момент втрати відповідачем переданого йому майна і п.6.3 Договору не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Натомість підлягають застосуванню положення глави 83 Цивільного кодексу України, якими врегульовані відносини щодо набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.
В ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість визначеної позивачем вартості безпідставно набутого та втраченого відповідачем майна (180 ящиків (900 уп.) паперу "Ballet Universal" формату А4) в розмірі 41 400,00 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.
Доводи апеляційної скарги також не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Враховуючи викладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2014р. у справі №911/3765/14 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору її подання покладаються на відповідача (апелянта).
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "УВК-Україна" залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 23.10.2014р. у справі №911/3765/14 - без змін.
2. Матеріали справи №911/3765/14 повернути до Господарського суду Київської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді А.І. Мартюк
М.М. Новіков