04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"16" грудня 2014 р. Справа№ 911/3826/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Мартюк А.І.
Новікова М.М.
секретар: Фільманович М.Є.
за участю представників:
від позивача: Ральченко Ю.Г.;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Шевченко Наталії
Геннадіївни
на рішення Господарського суду Київської області
від 21.10.2014р.
у справі №911/3826/14 (суддя Ейвазова А.Р.)
за позовом Приватного акціонерного товариства "Київстар"
до Фізичної особи - підприємця Шевченко Наталії
Геннадіївни
про стягнення 33 143,88 грн.
Приватне акціонерне товариство "Київстар" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Шевченко Наталії Геннадіївни (далі - відповідач) заборгованості за угодами від 11.11.2008р., 14.10.2010р., 18.10.2011р., 30.12.2011р. та 16.02.2012р. про надання послуг стільникового мобільного зв'язку у загальному розмірі 33 143,88 грн. (з них: 27 963,57 грн. - основний борг, 3 546,16 грн. - інфляційні втрати, 1 634,15 грн. - 3% річних). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборгованість виникла наслідок неналежного відповідачем своїх грошових зобов'язань перед позивачем.
Відповідач заперечував проти позову, зазначаючи про безпідставність та непідтвердженість позовних вимог належними доказами. При цьому відповідач зазначав наступне:
- позивачем належним чином не роз'яснено відповідачу усі правила користування номерами, зокрема, послугами роумінгу;
- позивачем не припинено надання послуги з роумінгу при від'ємному балансі на рахунку відповідача;
- позивачем не вжито заходів щодо врегулювання спору в досудовому порядку;
- у відповідача є право на відмову від оплати послуг, які він фактично не замовляв.
Рішенням Господарського суду Київської області від 21.10.2014р. у справі №911/3826/14 позов було задоволено, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 27 963,57 грн. основної заборгованості, 3 546,16 грн. збитків від інфляції, 1 634,15 грн. процентів, а також 1 827,00 грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 21.10.2014р. у справі №911/3826/14 та прийняти нове рішення.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Загалом доводи апеляційної скарги ідентичні тим, які наводилися відповідачем Господарському суду Київської області.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2014р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.12.2014р.
15.12.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначав про безпідставність та необґрунтованість доводів відповідача, наведених у скарзі, просив суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
В судовому засіданні 16.12.2014р. представник позивача заперечував проти апеляційної скарги з підстав, викладених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Відповідач та його представник в судове засідання 16.12.2014р. не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін в судові засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 16.12.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Між позивачем, як оператором, та відповідачем, як абонентом, було укладено низку угод про надання послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900 та GSM-1800, а саме від 11.11.2008р., від 14.10.2010р., від 18.10.2011р., від 30.12.2011р. та від 16.02.2012р. (далі - Угоди), предметом яких є надання оператором на користь абонента послуг стільникового мобільного зв'язку стандартів GSM-900 та GSM-1800, а абонент користується вищенаведеними послугами зв'язку та своєчасно оплачує їх вартість на умовах, викладених у цих угодах (п.2.1 угод) (том справи - 1, аркуші справи - 7, 9, 12, 14, 16).
В розділі 3 Угод сторонами було погоджено їх права та обов'язки. Зокрема, відповідно до п.п.3.2.1, 3.2.2, 3.3.4 Угод абонент зобов'язується своєчасно оплачувати послуги стільникового мобільного зв'язку оператора згідно з діючими тарифами, підтримувати авансовий платіж не нижче мінімального рівня, встановленого діючими тарифами, та сплачувати щомісячну абонентну плату; абонентна плата сплачується абонентом і у тому випадку, коли надання йому послуг зв'язку призупинено за несплату наданих оператором послуг стільникового мобільного зв'язку; у випадку виникнення заборгованості абонента щодо наданих оператором послуг стільникового мобільного зв'язку, абонент зобов'язаний погасити таку заборгованість протягом 5 днів з моменту, який настав раніше: отримання від оператора відповідного повідомлення або припинення надання послуг стільникового мобільного зв'язку внаслідок вичерпання авансового платежу нижче мінімального рівня. Роумінг у мережах інших операторів стільникового мобільного зв'язку абонент отримує та оплачує з урахуванням діючих тарифів та правил цих операторів. Абонент надає право оператору без додаткового письмового погодження з абонентом використовувати інформацію про абонента та надані йому телекомунікаційні послуги, в тому числі про отримані послуги, їх тривалість, зміст, маршрути передавання тощо, а також передавати таку інформацію третім особам для цілей виконання цієї угоди.
В свою чергу оператор має право змінювати тарифи на послуги стільникового мобільного зв'язку, попередивши абонента про такі зміни не пізніше, ніж за 7 днів до їх введення; абонент не звільняється від оплати послуг зв'язку, наданих оператором, згідно з новими тарифами, якщо з незалежних від оператора причин він не отримав такого повідомлення. Оператор має право відмовити абоненту у новому підключенні до мережі, якщо абонент має неоплачену заборгованість щодо наданих оператором послуг зв'язку. Оператор надає абоненту SIM-картку, вказаний у замовленні телефонний номер у мережі оператора і послуги стільникового мобільного зв'язку після здійснення абонентом дій, передбачених п. 4.1 угод (п.п.3.3.5, 3.3.7, 3.4.1 Угод).
Порядок здійснення розрахунків наведено в розділі 4 Угод, згідно з п.п.4.1, 4.2 якого при підключенні до мережі оператора абонент здійснює оплату замовлених послуг та початкові платежі згідно діючому тарифному плану. Оплата абонентом послуг стільникового мобільного зв'язку здійснюється згідно діючими тарифами (тарифним планом).
Згідно з п.5.1 Угод сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання положень Угод у відповідності з чинним законодавством України.
В п.6.1 Угод передбачено, що останні набувають чинності після підписання уповноваженими представниками сторін з моменту реєстрації в центрі обслуговування абонентів, і діють протягом 4 років. У випадку, якщо жодна із сторін за 5 днів до закінчення дії угод не попередить іншу сторону про свій намір припинити дію угоди, угоди автоматично пролонгуються на кожні наступні 4 роки. В разі наміру однієї з сторін припинити дію угод, ця сторона зобов'язана письмово повідомити іншу сторону в строк не пізніше 5 днів до моменту припинення угод. При припиненні дії угод абонент особисто подає до центру обслуговування абонентів заяву встановленого зразка та повертає SIM-картки.
На виконання укладених між сторонами Угод було складено замовлення про надання послуг стільникового зв'язку стандартів GSM-900 та GSM-1800, в яких сторонами погоджено початковий платіж при підключенні та визначено вид базової послуги (том справи - 1, аркуші справи - 8, 10, 11, 13, 15, 17).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем на підставі укладених Угод та наданих номерів телефонів було закріплено особовий рахунок абонента №3041823.
В серпні 2012 року позивач надав відповідачу телекомунікаційні послуги, загальна вартість яких становила 28 534,05 грн. В порушення укладених з позивачем Угод відповідач не здійснив повний розрахунок за надані йому послуги, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої на час звернення позивача з позовом до суду складав 27 963,57 грн.
У червні 2014р. позивач направив відповідачу претензію №6497/0/03/05 від 02.06.2014р. (том справи - 1, аркуші справи - 20-22), в якій він вимагав погасити заборгованість у сумі 27 963,57 грн.
Однак претензія позивача була залишена відповідачем без належного реагування.
Враховуючи відмову відповідача в добровільному порядку оплатити заборгованість, окрім основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 546,16 грн. інфляційних втрат та 1 634,15 грн. 3% річних.
Місцевий господарський суд позовні вимоги задовольнив повністю, визнавши їх нормативно обґрунтованими та документально підтвердженими.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором (ст. ст. 901, 903 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).
В процесі судового розгляду було встановлено, що на виконання умов укладених Угод в серпні 2012 року позивач надав відповідачу телекомунікаційні послуги на суму 28 534,05 грн.
Позивач виставив до сплати відповідачу рахунок-фактуру №48-14242987 від 31.08.2012р. (том справи - 1, аркуш справи - 18), з деталізації якого вбачається, що станом на 01.08.2012р. відповідачем було сплачено авансовий платіж у сумі 542,00 грн. і залишок коштів на особовому рахунку відповідача складав 28,48 грн.
Таким чином, до сплати відповідачем підлягало 27 963,57 грн. Натомість відповідачем не було оплачено вартість наданих позивачем послуг. Претензія позивача з цього приводу була залишена відповідачем без реагування, заборгованість погашена не була.
В своїх запереченнях на позов та в апеляційній скарзі відповідач наголошував на тому, що позивач не роз'яснив йому всі умови та правила користування номерами, зокрема, послугами роумінгу. Однак, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, з тексту замовлень до укладених між сторонами Угод вбачається, що відповідач, як абонент, отримав повну та детальну інформацію щодо послуг зв'язку та погодився з умовами Угод про надання послуг мобільного стільникового зв'язку, про що розписався на відповідних замовленнях.
Посилання позивача на те, що позивачем не було припинено надання послуги з роумінгу при від'ємному балансі на рахунку відповідача, також є безпідставними, оскільки за умовами укладених між сторонами Угод припинення надання послуг за наявності негативного балансу особового рахунку є правом, а не обов'язком оператора (зокрема, п.п.3.3.2, 3.3.8 Угод).
Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012р. було затверджено Правила надання та отримання телекомунікаційних послуг, які регулюють відносини між операторами, провайдерами телекомунікацій та споживачами послуг.
В пп.39 п.27 названих Правил передбачено, що оператори зобов'язані повідомляти абонентові під час першої реєстрації його кінцевого обладнання в мережі роумінг-партнера для отримання міжнародного роумінгу про суму коштів на особовому рахунку абонента (за наявності технічної можливості), вартість послуг телефонного зв'язку з абонентами країни перебування та України, з передачі текстових повідомлень, доступу до Інтернету, а також додатково повідомляти абонентові, з яким укладений договір у письмовій формі, про технічну неможливість припинення надання послуг у разі відсутності коштів на його особовому рахунку. Тимчасове припинення надання міжнародного роумінгу здійснюється після отримання відповідної інформації від роумінг-партнера.
В матеріалах справи наявна деталізація викликів відповідача (том справи - 1, аркуші справи - 35-42), згідно з якою станом на 18.08.2012р. - 19:53 на особовому рахунку відповідача був залишок коштів, що був фактично вичерпаний лише після надання послуг відповідачу з номеру телефону +380676656910 у розмірі 269057014 байт інформації на суму 27 922,50 грн. (том справи - 1, аркуш справи - 41).
Отже, при роумінгу, користування послугами та списання коштів з рахунку за користування цими послугами відбувається не одночасно, а після отримання відповідної інформації від роумінг-партнера. Лише після передачі даних щодо обсягу спожитих послуг від роумінг партнера, проводиться списання коштів за користування такими послугами з особового рахунку. Тарифи на послуги роумінгу для абонентів мережі "Київстар" та умови їх тарифікації знаходяться у загальному доступі та розміщені на офіційному сайті позивача.
Заперечень щодо наданих позивачем послуг від відповідача не надходило, у зв'язку з чим судом не приймається до уваги твердження відповідача про те, що він не замовляв надані позивачем послуги, а тому має право відмовитися від їх оплати.
Відносно твердження відповідача про те, що позивачем не вжито заходів щодо врегулювання спору в досудовому порядку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Як уже вказувалося вище, позивач звертався до відповідача з претензією №6497/0/03/05 від 02.06.2014р., яка була залишена відповідачем без реагування. При цьому, в тексті названої претензії позивач повідомляв відповідача, що у разі непогашення ним претензійної суми у розмірі 27 963,57 грн. позивач буде змушений звернутися до господарського суду для захисту своїх прав.
Саме бездіяльність відповідача щодо виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем й зумовила звернення останнього до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 27 963,57 грн.
Окрім того, досудове врегулювання спору є правом, а не законодавчо встановленим обов'язком особи, яка вважає, що її права порушені. Гарантоване Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами право на судовий захист не пов'язується з наявністю чи відсутністю досудового врегулювання спору сторонами.
Правова основа діяльності у сфері телекомунікацій встановлюється Законом України "Про телекомунікації", який, зокрема, визначає права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами.
Відповідно до п.5 ч.1 ст. 33 названого Закону споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Згідно з пп.6 п.36 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг споживач зобов'язаний виконувати умови договору, в тому числі своєчасно оплачувати отримані послуги.
В п.72 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг передбачено, що розрахунки за отримані послуги на умовах наступної оплати здійснюються шляхом надсилання на адресу абонента рахунків або в інший спосіб відповідно до законодавства та договору. У разі здійснення розрахунків за отримані послуги на умовах наступної оплати абонент оплачує послуги після закінчення розрахункового періоду. Плата вноситься після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не встановлено договором відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. ст. 626-628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Тобто, укладаючи Угоди, сторони погодили всі їх істотні умови, в тому числі й щодо порядку здійснення розрахунків.
Однак, ані у визначеному Угодами порядку, ані в строк, визначений в претензії позивача, відповідач не розрахувався за надані у серпні 2012 року телекомунікаційні послуги.
Належних та допустимих доказів, які б свідчили про повне або часткове погашення відповідачем заборгованості перед позивачем у сумі 27 963,57 грн. ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.
Зважаючи на викладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача 27 963,57 грн. основного боргу.
Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем за Угодами, нарахування інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованим.
За розрахунками суду, які співпадають з розрахунками позивача, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3 546,16 грн. інфляційних втрат та 1 634,15 грн. 3% річних і в цій частині вимог позов підлягає задоволенню.
У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.
Доводи апеляційної скарги також не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Враховуючи викладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Київської області від 21.10.2014р. у справі №911/3826/14 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору її подання покладаються на відповідача (апелянта).
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Шевченко Наталії Геннадіївни залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Київської області від 21.10.2014р. у справі №911/3826/14 - без змін.
2. Матеріали справи №911/3826/14 повернути до Господарського суду Київської області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді А.І. Мартюк
М.М. Новіков