04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"16" грудня 2014 р. Справа№ 910/14807/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
За участю представників:
Від позивача: не з"явився;
Від відповідача: Сандрович Л.В.- представник;
Від третьої особи: не з"явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталекс МК"
на рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2014
у справі № 910/14807/14 (суддя Зеленіна Н.І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталекс МК"
до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг"
про усунення перешкод у реалізації права власності.
В липні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕКС МК" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про усунення перешкод у реалізації права власності.
В процесі розгляду справи судом першої інстанції залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕКС МК" до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" про усунення перешкод у реалізації права власності відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сталекс МК» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати оскаржуване рішення по цій справі та постановити нове, яким позов задовольнити.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Сталекс МК» у справі № 910/14807/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2014 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сталекс МК» прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 16.12.2014.
В судовому засіданні 16.12.2014 представник відповідача надала свої пояснення по справі.
У судове засідання, призначене на 16.12.2014, представники позивача та третьої особи не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи те, що у матеріалах справи містяться докази належного повідомлення представників позивача та третьої особи про дату, час і місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а саме повідомлення про вручення поштового відправлення, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі зазначених сторін.
Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 22.07.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (надалі - третя особа, Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕКС МК" (надалі - позивач, Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 1356 (надалі - Договір лізингу), за умовами якого Лізингодавець на підставі замовлення на ТЗ зобов'язався купити та передати Лізингоодержувачу в строкове платне користування ТЗ на умовах фінансового лізингу, а Лізингоодержувач зобов'язався вчасно та в повному обсязі відповідно до Плану лізингу сплачувати на користь Лізингодавця Лізингові платежі, а також виконувати інші зобов'язання, визначені цим Договором (п. 2.1. Договору лізингу).
В своєму позові та апеляційній скарзі позивач зазначає, що ним було викуплено ТЗ марки МАЗ 4370041-268 (номер об'єкта Y3М43704180006130), проте, у зв'язку з наявністю обтяжень на вказаний транспортний засіб з боку відповідача за Договором застави № 11/1-2558 від 05.09.2008 р., позивач позбавлений у повному обсязі здійснювати свої права власника такого транспортного засобу.
Матеріали справи свідчать про те, що 05.09.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого являється Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (Кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАЛЕКС МК" (Позичальник) укладено Кредитний договір № 010/08/4062 (з подальшими змінами).
05.09.2008 між цими ж сторонами укладено Договір застави транспортних засобів № 11/1-2558, відповідно до умов якого ТОВ "Євро Лізинг" передало ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" в заставу належне йому на праві власності рухоме майно, зокрема, ТЗ марки МАЗ 4370041-268 (з Додаток № 1 до Договору застави).
Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. ст. 572, 574 Цивільного кодексу України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно зі ст. 579 Кодексу, предмет застави може бути замінений лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 586 Кодексу встановлено, що заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави. Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором. Заставодавець має право заповідати заставлене майно. Правочин, яким обмежується право заставодавця заповідати заставлене майно, є нікчемним. Заставодержатель має право користуватися переданим йому предметом застави лише у випадках, встановлених договором. За договором на заставодержателя може бути покладений обов'язок здобувати з предмета застави плоди та доходи.
Пунктом 5.9. Договору застави транспортних засобів № 11/1-2558 передбачено, що Заставодавець виключно на підставі письмової згоди Заставодержателя має право, зокрема, у будь-який спосіб відчужувати (продавати, дарувати, міняти тощо) Предмет застави.
Відповідно до ст. 593 Цивільного кодексу України, право застави припиняється у разі:
1) припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;
2) втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;
3) реалізації предмета застави;
4) набуття заставодержателем права власності на предмет застави.
Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.
У разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані. У разі припинення права застави внаслідок виконання забезпеченого заставою зобов'язання заставодержатель, у володінні якого перебувало заставлене майно, зобов'язаний негайно повернути його заставодавцеві.
Статтею 27 Закону України "Про заставу" передбачено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.
Як зазначає відповідач, він не надавав жодних погоджень на відчуження ТОВ "Євро Лізинг" заставленого транспортного засобу марки МАЗ 4370041-268. Такі твердження ні позивачем, ні третьою особою у встановленому законом порядку не спростовано, доказів зворотнього не надано.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у даному позові заявлено вимоги про усунення перешкод у користуванні транспортного засобу марки МАЗ 4370041-268 (номер об'єкта Y3М43704180006130), проте позивачем у якості доказів на підтвердження набуття права власності на вказаний транспортний засіб надано, зокрема, копії Угоди про викуп транспортних засобів від 13.09.2012 р., Замовлення на ТЗ № 1356/00006 від 01.08.2011 р., Замовлення на ТЗ № 1356/00006 від 31.08.2011 р., Актів приймання передачі ТЗ № 1356/00006 від 14.09.2011 р. та № 1356/00007 від 14.09.2011 р., у яких вказано наступні транспортні засоби: МАЗ 4370041-226 та МАЗ 4370041-262.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сталекс МК" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2014 у справі № 910/14807/14 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/14807/14 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко