04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"16" грудня 2014 р. Справа№ 910/16604/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
За участю представників:
Від позивача: ОСОБА_2-представник;
Від відповідача: Дорошенко О.В.- представник;
розглянувши апеляційну скаргу Компанії ЮСЕІС СА (USEIS SA), яка дії в Україні через "Представництво "ЮСЕІС СА"
на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2014
у справі № 910/16604/14 (суддя Удалова О.Г.)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Компанії ЮСЕІС СА (USEIS SA), яка діє в Україні через "Представництво "ЮСЕІС СА"
про стягнення 136 434, 44 грн.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до компанії ЮСЕІС СА (USEIS SA), яка діє в Україні через "Представництво "ЮСЕІС СА" про стягнення 144 664,52 грн. (130 830,00 грн. основного боргу, 8 230,08 грн. пені, 3 418,69 грн. 3% річних, 2 185,75 грн. інфляційних втрат).
В процесі розгляду справи судом першої інстанції, позивач подав заяву про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог з 144 664,52 грн. до 136 434,44 грн. (130 830,00 основного боргу, 3 418,69 грн. 3% річних,, 2 185,75 грн. інфляційних втрат).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.10.2014 позовні вимоги задоволено частково.
Присуджено до стягнення з компанії ЮСЕІС СА (USEIS SA), яка діє в Україні через "Представництво "ЮСЕІС СА", на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 130 830 грн. 00 коп. заборгованості, 7 250 грн. 00 коп. витрат на правову допомогу, 2 616 грн. 60 коп. витрат по сплаті судового збору.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Компанія ЮСЕІС СА (USEIS SA), яка дії в Україні через "Представництво "ЮСЕІС СА", звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій проситьть суд рішення по цій справі скасувати та припинити провадження по справі.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Компанії ЮСЕІС СА (USEIS SA), яка дії в Україні через "Представництво "ЮСЕІС СА" у справі № 910/16604/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: Головуючого судді Отрюха Б.В, суддів Михальської Ю.Б. та Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2014 зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 25.11.2014.
24.11.2014 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.11.2014 розгляд справи відкладено до 16.12.2014.
З метою повного та всебічного розгляду справи, судом зроблено запит до Головного управління регіональної статистики Державної служби статистики України про надання інформації щодо включення "Представництва "ЮСЕІС СА" до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.
З відповіді на вказаний запит, яка була отримана представником позивача нарочно, вбачається, що «Представництво «ЮСЕІС СА» зареєстровано на території України 21.12.2011 відповідно до вимог чинного законодавства, без статусу юридичної особи.
01.12.2014 через відділ документального забезпечення суду від представника позивача надійшло клопотання, в якому він просить долучити до матеріалів справи копії претензійної вимоги та докази її відправлення на адресу відповідача. В зазначеному клопотанні представник позивача наголошує на тому, що дані матеріали не були подані до суду першої інстанції, оскільки обрання певного засобу правового захисту, у тому числі й досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком позивача.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.
Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Відповідно до частини 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Колегія суддів приходить до висновку про приєднання зазначених документів до матеріалів справи, оскільки знаходить доводи представника позивача щодо ненадання претензійної вимоги та доказів її відправлення на адресу відповідача до суду першої інстанції обґрунтованими, та наголошує на тому, що ці докази в будь-якому разі витребовувались би в процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції з метою повного та всебічного розгляду справи.
16.12.2014 через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшли доповнення до апеляційної скарги з додатками.
В судовому засіданні 16.12.2014 сторони надали свої пояснення по справі.
Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 10.10.2012 між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 та Компанією ЮСЕІС СА (USEIS SA), яка діє в Україні через "Представництво "ЮСЕІС СА" було укладено договір на транспортне обслуговування, термін дії якого закінчився 31.12.2012.
Після закінчення дії вказаного договору позивач продовжував надавати відповідачу транспортні послуги, а відповідач приймав та частково оплачував їх.
Так, позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 130 830,00 грн. за період з 15.07.2013 по 10.12.2013, що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг):
№ ОУ-0000199 від 15.07.2013 на суму 4 050,00 грн.,
№ ОУ-0000202 від 23.07.2013 на суму 1 900,00 грн.,
№ ОУ-0000227 від 12.08.2013 на суму 4 140,00 грн.,
№ ОУ-0000213 від 14.08.2013 на суму 75 240,00 грн.,
№ ОУ-0000240 від 09.09.2013 на суму 3 100,00 грн.,
№ ОУ-0000241 від 09.09.2013 на суму 3 100,00 грн.,
№ ОУ-0000242 від 10.09.2013 на суму 2 000,00 грн.,
№ ОУ-0000243 від 10.09.2013 на суму 2 200,00 грн.,
№ ОУ-0000244 від 10.09.2013 на суму 2 000,00 грн.,
№ ОУ-0000245 від 11.09.2013 на суму 2 160,00 грн.,
№ ОУ-0000246 від 11.09.2013 на суму 2 000,00 грн.,
№ ОУ-0000247 від 11.09.2013 на суму 2 400,00 грн.,
№ ОУ-0000248 від 11.09.2013 на суму 2 150,00 грн.,
№ ОУ-0000249 від 12.09.2013 на суму 2 400,00 грн.,
№ ОУ-0000250 від 12.09.2013 на суму 2 300,00 грн.,
№ ОУ-0000251 від 12.09.2013 на суму 1 000,00 грн.,
№ ОУ-0000252 від 13.09.2013 на суму 2 400,00 грн.,
№ ОУ-0000253 від 13.09.2013 на суму 2 300,00 грн.,
№ ОУ-0000254 від 14.09.2013 на суму 1 100,00 грн.,
№ ОУ-000255 від 14.09.2013 на суму 1 100,00 грн.,
№ ОУ-0000267 від 23.10.2013 на суму 4 140,00 грн.,
№ ОУ-0000288 від 07.12.2013 на суму 1 950,00 грн.,
№ ОУ-0000289 від 10.12.2013 на суму 5 700,00 грн.,
Вказані акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками.
Надання послуг позивачем та прийняття послуг відповідачем свідчить про укладення між ними договору у спрощеній формі.
Наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних підтверджується факт досягнутих домовленостей між сторонами.
На оплату наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на загальну суму 130 830,00 грн.
Відповідач за послуги, надані позивачем, не розрахувався, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 130830,00 грн.
Матеріали справи свідчать про те, що з метою досудового врегулювання спору, 29.05.2014 позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій просив відповідача сплатити суму заборгованності, що утворилась.Наведене підтверджується копією фіскального чеку, що міститься в матеріалах справи та свідчить про відправку претензії на адресу відповідача.
Всупереч встановленим вимогами чинного законодавства щодо строку розгляду претензії, відповідач про результати розгляду претензії позивача не повідомив.
Згідно частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, у зв'язку з чим колегія суддів вважає висновки місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 130 830,00 грн. обґрунтованими. Сплату вказаної суми заборгованості відповідачем не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, господарський суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, здійснив пропорційний розподіл судових витрат на оплату послуг адвоката.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката.
У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Позивачем на підтвердження надання адвокатських послуг надано копію угоди про надання правових послуг від 04.08.2014 , укладену між позивачем та адвокатом ОСОБА_5, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1 від 28.02.1995 , виданого на ім'я ОСОБА_5, а також квитанцію по прибутковому касовому ордеру № 22 на суму 14500,00 грн.
При вирішення питання про розподіл судових витрат судом враховано принцип співрозмірності: витрати на правову допомогу - 14500,00 грн., заявлена сума позову - 136 434,44 грн., а також ту обставину, що адвокат ОСОБА_5 особисто не брав участі в судових засіданнях як в місцевому господарському суді, так і в апеляційному господарському суді, а займався підготовкою документів, які надані суду.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність стягнення місцевим господарським судом з відповідача на користь позивача 7 250,00 грн. витрат на юридичні послуги адвоката, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які грунтуються на належних та допустимих доказах.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що рішення у даній справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та відповідністю висновків, викладених в рішенні, дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.
Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Компанії ЮСЕІС СА (USEIS SA), яка дії в Україні через "Представництво "ЮСЕІС СА" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2014 у справі № 910/16604/14 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/16604/14 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Б.В. Отрюх
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко