Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"16" грудня 2014 р.Справа № 922/5481/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жигалкіна І.П.
при секретарі судового засідання Кісельовій С.М.
розглянувши справу
за позовом Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне
до Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації, м. Сєвєродонецьк
про стягнення 76 527,81 грн.
за участю представників:
позивача - Пономарьова Б.Ю. (дов. № 20/109 від 14.01.2014 р.)
відповідача - не з'явився
Позивач, Комунальне підприємство "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Департаменту житлово-комунального господарства Луганської обласної державної адміністрації (надалі - Відповідач) заборгованість в розмірі 63 556,92 грн. (шістдесят три тисячі п'ятсот п'ятдесят шість гривень, 92 коп.), 3% річних - 1 002,98 грн.; інфляційні нарахування - 7 054,81 грн.; пеню - 4 913,10 грн. Також просить суд покласти на Відповідача судовий збір.
Від Позивача заяв та клопотань не надійшло. Надав до суду додаткові документи, які суд долучає до матеріалів справи. У судовому засіданні позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив. Вимоги ухвали суду не виконав. Відомості щодо належного повідомлення про день та час слухання, в матеріалах справи, на момент розгляду відсутні.
Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 2.6. Інструкції з діловодства в господарських судах України, погодженої листом Вищого господарського суду України від 19.02.2013 р. та затвердженої наказом Державної удової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28, а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України (надалі - ГПК України), не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Комунальне підприємство «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради, відповідно до п. 4.1 Статуту, затвердженого рішенням Рубіжанської міської ради від 13.08.2008 р. за № 38/3, створено з метою ведення господарської діяльності і якнайповнішого задоволення потреб населення, підприємств і організацій в послугах з постачання водою і водовідведення, гарантованого забезпечення населення якісною і безпечною для здоров'я людини питною водою.
25.06.2013 року Комунальне підприємство «Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Рубіжанської міської ради (Позивач) та Департамент житлово-комунального господарства та будівництва Луганської обласної державної адміністрації (Відповідач) уклали Договір № 97п на виконання робіт (далі по тексту - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Замовник (Відповідач по справі) доручає, а Генпідрядник (Позивач по справі) зобов'язується виконати у 2013 році на свій ризик власними або власним і залученими силами та засобами роботи по об'єкту «Система централізованого водопостачання та водовідведення м. Рубіжного - капітальний ремонт обладнання свердловини № 20 (далі роботи)» відповідно до дефектного акту, договірної ціни та кошторисної документації у строки, встановлені календарним графіком робіт, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.
Згідно з п. 2.1 Договору ціна Договору визначається по узгодження сторін, є твердою і становить 63 682,80 грн. (шістдесят три тисячі шістсот вісімдесят дві гривні, 80 коп.), в т.ч. ПДВ 10 613,80 (десять тисяч шістсот тринадцять гривень 80 коп.), включаючи вартість обладнання в сумі 54 780,00 грн. (п'ятдесят чотири тисячі сімсот вісімдесят гривень, 00 коп.), у тому числі ПДВ 9 130,00 грн. (дев'ять тисяч сто тридцять гривень 00 коп.) і оформлюється договірною ціною.
Пунктом 4.3 Договору визначено, що Відповідач перераховує Позивачу аванс у розмірі 30 % вартості річного обсягу робіт за Договором.
Пунктом 4.4 Договору передбачено, що Відповідач робить проміжні платежі Позивачу за виконані роботи на підставі актів виконаних робіт форми № КБ-2в, № КБ-3. Оплата виконаних робіт здійснюється Відповідачем після підписання акту форми № КБ-2в, № КБ-3 протягом 10 банківських днів з моменту надходження бюджетних коштів на розрахунковий рахунок Відповідача.
Пунктом 4.7 Договору визначено, що остаточний розрахунок з Позивачем за виконані роботи здійснюється Замовником в двотижневий термін після виконання та приймання всіх передбачених Договором робіт та підписання акту приймання виконаних робіт, з наданням всієї виконавчої документації.
Відповідно до п. 7.4 Договору за порушення строків виплати по Договору Відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми Договору за кожен день прострочення.
Свої зобов'язання за договором Позивач виконав належним чином та у грудні 2013 року виконав в повному обсязі роботи передбачені пунктом 1.1 Договору, що підтверджується Актом № 1 прийомки виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в від 16.12.2013 року та Справкою про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3 від 16.12.2013 року.
Однак, Відповідач, в порушення умов Договору, прийнявши підрядні роботи і підписавши акти виконаних робіт 16.12.2013 року, зобов'язання щодо їх оплати протягом 14 календарних днів після здачі робіт не виконав, а тому він вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором з 31.12.2013 року.
Таким чином, за Відповідачем станом на 10.07.2014 року утворилась заборгованість по Договору № 97п на виконання робіт від 25.06.2013 року в розмірі 63 556,92 грн. (шістдесят три тисячі п'ятсот п'ятдесят шість гривень, 92 коп.).
Позивачем нараховано Відповідачу 3 % річних з простроченої суми, а саме: 1002,98 грн. (одна тисяча дві гривні дев'яносто вісім копійок), а також інфляційні нарахування з простроченої суми складають 7054,81 грн. (сім тисяч п'ятдесят чотири гривні вісімдесят одна копійка).
За порушення строків оплати Відповідачу нарахована пеня за період з 31.12.2013 року по 01.07.2014 року (183 дні) в розмірі 4913,10 грн. (чотири тисячі дев'ятсот тринадцять гривень десять копійок).
Тобто, загальна сума заборгованості за даним позовом складає 76527,81 грн. (сімдесят шість тисяч п'ятсот двадцять сім гривень 81 коп.), з яких: 63 556,92 грн. грн. - сума основного боргу; 1002,98 грн. - 3% річних; 7054,81 грн. - інфляційні нарахування; 4913,10 грн. - пеня.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників Позивача та Відповідача, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що у задоволенні позовних вимог Позивача слід відмовити у повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
На підставі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочини. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту. Загальні положення про договір визначені статям 626-637 ЦК України, а порядок укладення, зміна і розірвання договору статями 638-647, 649, 651-654 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Згідно статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ч. 3 ст.179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або місцевого самоврядування.
Відповідно до частин 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до положень статтей 525, 530, 629 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) - стаття 610 Цивільного кодексу України.
Згідно приписів статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно частин 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" від 20 травня 1999 року № 686-XIV суб'єкти підприємницької діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100% загальної суми боргу.
В силу приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом та на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Згідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Стосовно змісту п. 7.3. Договору, суд зазначає, що: (а) змістом ГПК України не передбачено договірної підсудності, (б) договір поставки обладнання № В-39 не є зовнішньоекономічним контрактом в межах якого може бути вчинена арбітражна умова щодо підсудності спору.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, у разі задоволення позовних вимог, покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 13, 19, 124, 129, Конституції України, статтями 11-16, 258, 520, 525, 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України, статтями 180, 193 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 4-3, 12, 22, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Департаменту житлово-комунального господарства та будівництва Луганської обласної державної адміністрації (91055 м. Луганськ, вул. Шеремета, 3, ЄДРПОУ 03364062) на користь Комунального підприємства "Рубіжанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" Рубіжанської міської ради (93010 Луганська обл. м. Рубіжне, вул. Менделєєва, 49 , ЄДРПОУ 32026192) заборгованість в розмірі 63 556,92 грн. (шістдесят три тисячі п'ятсот п'ятдесят шість гривень, 92 коп.), 3% річних - 1002,98 грн.; інфляційні нарахування - 7054,81 грн.; пеню - 4913,10 грн., а також суму - 1 827,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 19.12.2014 р.
Суддя І.П. Жигалкін