У х в а л а ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 лютого 2007 року м.Київ
Суддя Верховного Суду України Сенін Ю.Л., розглянувши касаційну скаргу відділу освіти виконавчого комітету Ізюмської міської ради на рішення Апеляційного суду Харківської області від 20 вересня 2006 року,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу освіти виконавчого комітету Ізюмської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що працював ІНФОРМАЦІЯ_1 дитячого оздоровчого табору (далі-ДОТ) “Орлятко», наказом НОМЕР_1 від 2 грудня 2005 року його незаконно було звільнено з роботи на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, так як прогулів без поважних причин він не вчиняв. Позивач просив поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та 5000 грн. на відшкодування заподіяної незаконним звільненням моральної шкоди.
Рішенням Ізюмського міськрайонного суду від 25 липня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 20 вересня 2006 року рішення суду першої інстанції скасоване та ухвалене нове рішення про часткове задоволення позову, постановлено поновити ОСОБА_1 на роботі ІНФОРМАЦІЯ_1 ДОТ “Орлятко», стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 5704 грн. 32 коп. та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
У касаційній скарзі відділ освіти виконавчого комітету Ізюмської міської ради просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга не може бути прийнята до провадження з таких підстав.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.
Із змісту касаційної скарги та доданих до неї матеріалів вбачається, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позов, апеляційний суд виходив із того, що звільнення позивача було проведене незаконно, оскільки прогулу без поважних причин 3 листопада 2005 року він не вчиняв, а перебував у м.Ізюм, де як директор табору вирішував питання, що пов'язані з узгодженням заходів по проведенню та фінансуванню спортивно-масової роботи в ДОТ “Орлятко», пошуком додаткових джерел матеріального забезпечення діяльності табору.
Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи касаційної скарги в цій частині без наведення конкретних порушень судом норм процесуального права, які були допущені при встановленні зазначених в рішенні фактів, також не можуть бути визнані такими, що викликають необхідність перевірки матеріалами справи.
Доводи скарги та зміст оскаржуваного рішення також не дають підстав для висновку, що апеляційним судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.
На підставі наведеного та керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти виконавчого комітету Ізюмської міської ради про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою відділу освіти виконавчого комітету Ізюмської міської ради на рішення Апеляційного суду Харківської області від 20 вересня 2006 року.
Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити відділу освіти виконавчого комітету Ізюмської міської ради.
Ухвала оскарженню не підлягає.