Запорізької області
Іменем України
09.06.06 № 27/210/06-АП
суддя Дроздова С.С.
За позовом: Михайлівського районного центру зайнятості, смт. Михайлівка Запорізької області
до: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Надія-плюс», смт. Михайлівка Михайлівського району Запорізької області
про стягнення 1 096 грн. 64 коп.
Суддя Дроздова С.С.
Секретар судового засідання Громова У.І.
Представники:
Від позивача: Панкратова П.О., головний спеціаліст юридичного відділу, дов. № 586 від 19.05.06 р., Бондаренко В.М., провідний спеціаліст-юрисконсульт, дов. № 88 від 25.01.06 р.
Від відповідача: Никоненко О.О., дов. № 1 выд 19.05.06р.
Свідок: Селіненко Г.М.
Відповідно до статті 167 ч.4 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 09.06.2006 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови. Суд повідомив сторонам час виготовлення постанови в повному обсязі -14.06.2006 року. На підставі статті 160 КАС України постанова складається у термін не більше ніж п'ять днів.
З 01.09.2005 року набрав чинності Кодекс адміністративного судочинства України, який визначає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку органів державної влади.
Відповідно до п. 7 р. VII “Прикінцеві та перехідні положення“ КАС України, позовна заява розглядається в порядку, встановленому цим Кодексом.
11 квітня 2006 року Михайлівський районний центр зайнятості звернувся до господарського суду з адміністративним позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Надія-плюс» про стягнення 1 096 грн. 64 коп. заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
12.04.06р. ухвалою господарського суду відкрито провадження у адміністративній справі № 27/210/06-АП та призначене судове засідання на 22.05.2006р., витребувані у сторін документи та докази необхідні для розгляду справи.
Сутність спору: викладено в ухвалі господарського суду від 22.05.06р. та 07.06.06р.
Відповідно до ст. 126 КАС України та змін, які внесені до розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення» КАС України судове засідання здійснювалося за допомогою технічних засобів, а саме програмно-апаратного комплексу “Оберіг».
Відповідно до статті 111 КАС України попереднє судове засідання проводиться з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду справи для забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи протягом розумного строку.
Проведення попереднього судового засідання здійснюється для досягнення однієї з двох цілей: для з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду справи або для забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи протягом розумного строку.
В попередньому судовому засіданні 22.05.2006р. та 07.06.2006 року представники сторін не заявили клопотання про вирішення спору мирним шляхом.
Суд здійснив процесуальні дії, метою яких є забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи протягом розумного строку. Ці процесуальні дії стосуються предмета позову, складу осіб, які беруть участь у справі, предмета доказування та доказів, тощо.
Судовий розгляд може бути розпочатий у той же день в який проводилось попереднє судове засідання, на яке з'явилися всі особи, які беруть участь у справі.
Судовий розгляд розуміється як інститут права адміністративного судочинства, тобто система норм права, що регулюють суспільні відносини між судом та іншими учасниками адміністративного судочинства при розгляді і розв'язанні по суті адміністративної справи.
Судовий розгляд є процесуальною стадією, що посідає провідне місце серед інших стадій адміністративного судочинства. На цій стадії адміністративна справа розглядається і вирішується по суті -досліджуються докази, встановлюються фактичні справи, з'ясовуються права і обов'язки сторін.
Представник відповідача заявив усне клопотання щодо залучення до справи свідків : Директора Михайлівського районного центру зайнятості В.П. Белименко та головного спеціаліста відділу взаємодії з роботодавцями Михайлівського РЦЗ Г.М. Селіненко.
Свідок викликається в судове засідання з ініціативи суду або осіб, які беруть участь у справі -повісткою господарського суду на підставі статті 33 КАС України.
Заслухавши думку позивача, суд на підставі статті 133 КАС України, задовольнив клопотання відповідача щодо виклику свідків.
На підставі ст. ст. 65, 77 КАС України, як свідки в адміністративній справі викликані до суду - Директор Михайлівського районного центру зайнятості В.П. Белименко та головний спеціаліст відділу взаємодії з роботодавцями Михайлівського РЦЗ Г.М. Селіненко.
Відповідно до ст. 77 КАС України показаннями свідків є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи.
Після доповіді судді у справі, суд заслухав пояснення представника позивача та пояснення представника відповідача.
Судом було з'ясовано у засіданні суду та підтверджено позивачем, що він наполягає на позовних вимогах, які викладені у позові.
Представник відповідача проти позову заперечив у повному обсязі, надав письмові заперечення проти адміністративного позову.
09.06.06р. у засіданні суду, було заслухано показання свідка -головного спеціаліста відділу взаємодії з роботодавцями Михайлівського РЦЗ -Селіненко Г.М.
Представник відповідача задав запитання, про що зазначено у журналі судового засідання.
Свідок Белименко В.П., у судове засідання не з'явився, причини неявки судом визнані поважними, оскільки було надано довідку медичної установи, де зазначено, що Белименко В.П. хворіє (довідка міститься у матеріалах справи).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив:
Михайлівським районним центром зайнятості 14.06.05р. було проведено перевірку правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма Надія-плюс». Перевіркою встановлено, що внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідачем перераховувались несвоєчасно та не в повному обсязі внаслідок чого платник має заборгованість в розмірі 758,52грн. зі збору на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на яку нарахована пеня в сумі 338,12грн.
За результатами перевірки Михайлівським районним центром зайнятості складено акт перевірки № 30 від 14.06.05р.
У задоволенні позову слід відмовити з огляду на таке:
Згідно акту № 30 перевірки правильності нарахування, своєчасності і повноти перерахування внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, позивачем у справі була проведена позапланова перевірка, у зв'язку з закриттям діяльності товариства відповідача. Як пояснив представник відповідача, товариство дійсно зверталося до Фонду з відповідною заявою, але потім засновники відповідача прийняли інше рішення і закриття (ліквідації) не відбулося.
Але заява не є підставою для проведення перевірки. Згідно з п.3.8 Наказу №339 від 18.12.2000р. (наказ зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2001р. за № 30/5221 “Про затвердження Інструкції про порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.
Пунктом 3.8 зазначеного наказу передбачано: Працівникам центру зайнятості у 10-денний строк після отримання заяви про зняття з обліку та на підставі повідомлення державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ним органу щодо припинення юридичної особи або про рішення фізичної особи - підприємця щодо припинення нею підприємницької діяльності здійснюється документальна перевірка правильності розрахунків роботодавця, за результатами якої складається акт у двох примірниках».
Всупереч того, що повідомлення державного реєстратора не було, даних в державний реєстр не вносилось, тому як відповідних даних підприємством державному реєстратору не надавалось.
Згідно п.7.1 наказу № 339 контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженням страхових внесків здійснюється центрами зайнятості шляхом проведення планових перевірок.
Позапланові перевірки здійснюються у разі реорганізації, зміни місцезнаходження або ліквідації підприємства, установи, організації.
Контроль на підприємствах проводиться шляхом перевірки бухгалтерських документів про нарахований заробіток та інші виплати, повноти нарахування страхових внесків, платіжних документів про перерахування сум страхових внесків на рахунок Фонду, розрахункових документів, касових документів.
Перевірці підлягають документи за поточний і минулі роки без застосування строку давності.
Платники страхових внесків зобов'язані беззаперечно подавати посадовим чи уповноваженим особам центру зайнятості, які проводять перевірку, необхідні документи, що стосуються фонду оплати праці та інших виплат, нарахування страхових внесків, та платіжні документи з перерахуванням страхових внесків до Фонду.
За результатами перевірки складається акт у двох примірниках і підписується особами, які проводили перевірку, керівником і головним бухгалтером страхувальника Один примірник акта передається під розписку керівникові або головному бухгалтеру страхувальника, інший залишається в центрі зайнятості, який проводив перевірку.
Як пояснив представник відповідача, у акті № 30 від 14.06.05р. є тільки підпис керівника, який з ним ознайомився, від підпису акту керівник відмовився, головному бухгалтеру цей акт зовсім не надавався, тому головний бухгалтер був позбавлений права на зауваження до акту перевірки , які розглядаються центрами зайнятості вищого рівня.
Крім того, позивачем у акті № 30 від 14.06.05р. не зазначено порушень та які саме виявлено при нарахуванні і сплаті страхових внесків. Порушення - це невиконання вимог законодавства при нарахуванні внесків.
П.3 “висновки» та п.6 зазначеного акту зовсім не містять ніякої інформації -суд вважає що акт № 30 від 14.06.05р. не може бути доказом , тому як складений з порушенням норм діючого законодавства України.
Добросовісність є загальним принципом права, сприйнятим судовою практикою і означає вимогу поваги адміністрації по відношенню до усіх, хто потрапляє у сферу її дії (постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. № 15 “Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень»). Принцип добросовісної адміністрації містить вимогу старанності, дбайливості, мотивації рішень і дій, їх відкритості і прозорості, уважності. Принцип добросовісної адміністрації вимагає від неї діяти таким чином, щоб отримати довіру. Отже, вчинення дій органом публічної влади добросовісно означає, що ці органи мають діяти старанно, уважно, вмотивовано, дотримуючись принципу верховенства права і моральних норм.
У судовому засіданні 09.06.2006 р., на підставі статті 151 КАС України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів -ст.152 КАС України.
Судові дебати -частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.
Позивач обґрунтовуючи свою правову позицію -посилався лише на обставини і докази, які викладені у позовній заяві та були досліджені у судових засіданнях.
Відповідач під час судових дебатів, підтримав свої заперечення, які викладені у письмовому відзиву.
Після судових дебатів, суд вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення вступної та резолютивної частини постанови суду
На підставі статті 167 ч.4 КАС України -суд має право проголосити лише вступну та резолютивну частини постанови суду. Суд повідомив усіх учасників адміністративного процесу про час виготовлення постанови суду в повному обсязі -14 червня 2006року. Частина 4 ст.167 КАС України має вагоме значення для обчислення початку перебігу строку апеляційного оскарження відповідно до ст.186 КАС України.
Процесуальні документи, якими у відповідності до приписів статті 158 КАС України вирішується спір по суті, приймаються іменем України та негайно після закінчення судового розгляду. Це повною мірою витікає з приписів ч.5 ст.124 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, де зазначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для відшкодування заборгованості перед Фондом загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Керуючись статтями 94,158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанову підписано 14.06. 2006 р.
Суддя С.С. Дроздова
Згідно з оригіналом:
Помічник судді О.М. Бєляєва
Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.