31 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :
Головуючого - судді Фадєєвої Н.М.
Суддів - Гордійчук М.П., Леонтович К.Г., Маринчак Н.Є.,
Харченка В.В.
при секретарі - Коротких В.
розглянувши у судовому засіданні справу за касаційною скаргою Комунального підприємства « Одестеплокомуненерго» на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2006р. у справі за позовом Комунального підприємства « Одестеплокомуненерго» до Виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання недійсним рішення, -
_________________________________________________________________Справа № К-15722/06
Доповідач Фадєєва Н.М.
Позивач Комунальне підприємство « Одесатеплокомуненерго» звернулося до господарського суду з позовом до Виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності про визнання недійсним рішення № 399 від 31.08.2005р. в частині донарахувань страхових внесків в сумі 335, 78 грн., штрафних санкцій в сумі 9876, 15 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 06.12.2005р. задоволені позовні вимоги КП « Одестеплокомуненерого».
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2006р. апеляційна скарга Виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності задоволена, рішення господарського суду Одеської області від 06.12.2005р. скасоване, в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою Одеського апеляційного господарського суд, комунальне підприємство « Одестеплокомуненерго» звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи 18.08.2005р. Виконавчою дирекцією Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування по тимчасовій втраті працездатності проведено перевірку Комунального підприємства з питань правильності нарахування, утримання, своєчасності сплати, обрахування та використання коштів Фонду за період з 01.01.2004р. по 30.06.2005р., за результатами якої складено акт перевірки від 18.05.2005р.
На підставі даного акту перевірки відповідачем прийнято рішення № 399 від 31.08.2005р. про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті ( Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових ( штрафних санкцій), неправомірних витрат донарахованих внесків та пені за порушення законодавства, у якому до позивача серед інших фінансових санкцій, що не є предметом позову, застосовано фінансові санкції у вигляді донарахування страхових внесків у сумі 335, 78 грн. та штрафу у сумі 9876, 14 грн.
Відповідно до ст.. 21 Закону України « Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» розмір страхових внесків на загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, для роботодавців щорічно за поданням Кабінету Міністрів України встановлюється Верховною Радою України у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України « Про розмір внесків на деякі види загальнообов»язкового державного соціального страхування» встановлено розміри внесків на загальнообов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням: для роботодавців - 2, 9 відсотка суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України « Про оплату праці», та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб.
Статтею 2 Закону України « Про оплату праці» визначена структура заробітної плати. Зокрема до складу заробітної плати включаються інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат згідно статті 15 вказаного Закону встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими ( регіональними) угодами.
Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 5.5-1 колективного договору Комунального підприємства « Одесатеплокомуненерго» за наявності фінансової можливості, передбачено надання працівникам підприємства один раз на рік у будь-якому з місяців календарного року матеріальної допомоги ( подарунків, призів) в межах прожиткового мінімуму.
Згідно з пунктом 4.2.1 ст. 4.2 Закону України « Про податок з доходів фізичних осіб» до складу загального місячного оподаткованого доходу включаються: доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані ( виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору.
У загальних звітах позивача по заробітній платі відображено надання працівникам підприємства подарунків до свят на суму 9 876, 15 грн. і він включив вартість цих подарунків до складу місячного оподаткування доходу та відповідно утримав з цієї суми податок з фізичних осіб, що свідчить про те, що подарунки, надані працівникам на підприємстві у період, що був перевірений відповідачем, фактично є іншими заохочувальними виплатами, передбаченими колективним трудовим договором.
При таких обставинах відповідно до ст.. 21 Закону України « Про загально-обов»язкове державне соціальне страхування у зв»язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» позивач був зобов»язаний нарахувати на вищевказану суму страхові внески.
Згідно ст.. 30 цього ж Закону за неповну сплату страхових внесків на страхувальника накладається штраф у розмірі прихованої ( заниженої) суми заробітної плати, на яку відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Таким чином, з урахуванням встановлених у справі обставин суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку, що позовні вимоги нормативно та документально не обґрунтовані і визнав їх такими, що задоволенню не підлягають.
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до частини 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Судом апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення дано правильну правову оцінку обставин у справі, вірно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, а тому підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Комунального підприємства « Одестеплокомуненерго» залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2006р. - без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді :